Постанова № 41580859, 01.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 918/336/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Капацин Н.В.

розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.06.13у справі№918/336/13-ггосподарського судуРівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської радипростягнення сумиза участю представників від:позивачаПац В.О. (дов. від 16.03.12)відповідачаАвгустинович Р.В. (дов. від 30.01.13)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення із Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради 3 447 645,34 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.04.13 (Торчинюк В.Г.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Філіпов Т.Л., судді: Саврій В.А., Бучинська Г.Б.), позов задоволено частково. З відповідача стягнуто 64 250,31 грн. боргу за поставлений природній газ, 146 467,78 грн. інфляційних, 681 840,82 грн. 3% річних, 1 277 543,22 грн. пені. В решті позовних вимог відмовлено. Своє рішення в частині зменшення пені на 50% суди мотивували правом наданим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Не погоджуючись із судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати судові акти в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обгрунтовує прийняттям судових актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК, ст.ст.525-526, 549-552, 599 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.11 між ПАТ "Рівнегаз" та КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради був укладений договір (з наступними додатками до нього) №21-ТЕ/11 купівлі-продажу імпортованого природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям. Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, передбачені у п.6.1 договору, покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Протягом з листопада 2011 року по серпень 2012 року ПАТ "Рівнегаз" передав відповідачу імпортований природний газ обсягом 49 686,795 тис. м3 на загальну суму 65 049 952,02 грн. Проте відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався за поставлений природній газ в повному обсязі, сплативши лише 64 985 701,71 грн., а тому станом на серпень 2012 року за ним рахується заборгованість за використаний природний газ на суму 64 250,31 грн., що підтверджується матеріалами справи.

24.10.12 між ПАТ "Рівнегаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" був укладений договір №14/6072/12 про відступлення право вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП "Теплотранссервіс" за договором на постачання природного газу від 29.09.11 №21-ТЕ/11 (п.1.1. договору №14/6072/12 - а.с.37). Крім того, п.1.2 до нового кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

У зв'язку з наявністю заборгованості, яка складає 64 250,31 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи не заперечується відповідачем, суди дійшли висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з КП "Теплотранссервіс" вказаної суми. Розмір інфляційних, 3% річних та пені, нарахованих за несвоєчасну оплату газу, встановлений судами та не заперечується сторонами.

Зменшуючи пеню на 50%, суди виходили з того, що загальна сума заборгованості споживачів усіх рівнів перед КП "Теплотранссервіс" складає 49 818,30 тис. грн., яка утворилася в зв'язку із неплатоспроможністю більшої половини споживачів теплоенергії, а особливо населення, та постійною необхідністю витрат коштів підприємства на підготовку та ремонт об`єктів соціальної сфери до подачі теплоносіям та несвоєчасним фінансуванням бюджетами вищевказаних робіт, виконування рішення суду дуже затрудняє.

Крім того, з боку держави підприємству за IV квартал 2012 року не відшкодовано 9 963 104,96 грн., за відшкодування ІІ групи споживачів 2012 року 4 589 800 грн., різниця у тарифах виникла через невідповідність діючих тарифів на теплопостачання витратам на виробництво теплоенергії на протязі тривалого періоду. Причинами того, що тарифи покривали витрати лише на 83% протягом попередніх років було постійне зростання вартості природного газу зворотною датою, неодноразове зростання вартості електроенергії та інші чинники, які впливають на собівартість теплоенергії. Підприємство та органи місцевого самоврядування не мали можливості своєчасно змінити розмір тарифів до економічно обґрунтованого рівня. Про вкрай важкий фінансовий стан підприємства свідчать долучені до матеріалів справи звіти про фінансову діяльність та баланс станом на 31.12.12, відповідно до яких підприємство не має прибутків. Стягнення з боржника всієї суми заборгованості може спричинити припинення та розбалансування його господарської діяльності і як наслідок може бути чинником припинення надання послуг теплопостачання населенню та соціально значимим об'єктам міста, у тому числі лікарням, навчальним закладам, дитсадкам, тощо.

Скаржник не оскаржує судові акти у частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 50%. При цьому позивач вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Судом апеляційної інстанції вірно застосовані положення вищевказаних правових норм, правомірно враховано інтереси позивача та відповідача, що одночасно є підставою для зменшення суми пені, але лише на 50%.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність використання такого права суду, через що колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним. Касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова апеляційної інстанції має бути залишеною без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.13 у справі №918/336/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Н.В. Капацин