Ухвала суду № 41580773, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року

справа № 808/6682/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі №808/6682/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент» (далі - ТОВ «ТБ «Континент») 2 серпня 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, згідно якого, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 року №0000102304.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача щодо відсутності первинних документів позивача на отримання (внутрішнє переміщення) товару на складі з зазначенням кількості товару та вартості реалізації, що свідчить про порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, викладені у акті №1607/224/35933371 від 27 березня 2013 року (далі - акт перевірки), на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з’ясуванням судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції невірно застосував положення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та не врахував те, що для внутрішнього переміщення запасів, їх відпуску виробничим підрозділам та іншим структурним підрозділам підприємства, що розташовані на інший, ніж підрозділ, що їх відпускає території, використовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, які хоча і наявні у позивача, однак мають недоліки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено фактичну перевірку господарської одиниці складу по вул. Стартова, 3а суб'єкта господарської діяльності ТОВ «ТБ «Континент» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №0072/08/00/22/33795150 від 27 березня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/ВР) та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суть виявленого податковим органом порушення полягає в тому, що при проведенні перевірки були зняті фактичні залишки товарів, при цьому первинні документи на товар, який знаходився на реалізації, не були надані під час перевірки. Під час перевірки складена відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (ТМЦ) станом на 26.03.2013, в якій зазначено, що на місці реалізації зберігаються товарно-матеріальні цінності на суму 374455,00 грн.

Отже, згідно вказаного акта відповідач дійшов висновку про порушення позивачем порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей на складах та за місцем їх реалізації на загальну суму 374 455,00 грн. (встановлено надлишки на вказану суму) та відсутності первинних документів на отримання та внутрішнє переміщення товару на складі позивача.

На підставі акта перевірки відповідачем 10.04.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 748 910,00 грн. (а.с. 8).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №265/95, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 цього закону передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за N 751/4044, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності.

Вказане Положення (стандарт) визначає що запаси - це активи, які, зокрема, і утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Разом з тим цим Положенням (стандартом) безпосередньо не регламентовано порядок організації та обліку запасів.

Згідно з п.п.2,3 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Згідно з наказом позивача № 7 від 01.01.2009 року встановлено єдине місце обліку та зберігання первинних бухгалтерських документів позивача - бухгалтерія підприємства м. Запоріжжя вул. Рекордна, 2. При цьому згідно цього наказу частина документообігу ведеться в електронному вигляді (а.с. 17-21).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виконання суб'єктом господарювання обов’язку вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації не можна пов'язувати з наявністю за місцем реалізації товару тих чи інших первинних документів. Закон не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного обліку (накладні) саме за місцезнаходженням товару, оскільки їх наявність чи відсутність жодним чином не свідчить про ведення підприємством обліку товарних запасів за місцем їх продажу.

Крім того як вірно встановлено судом першої інстанції ні в акті перевірки, ні в інших документах податковим органом не вказано, які саме приписи нормативних актів, які регулюють питання обліку запасів, порушені позивачем, якими документами первинного бухгалтерського обліку це підтверджуються. Належні докази на підтвердження виявлених в ході перевірки фактів щодо порушення підприємством обліку товару за місцем його реалізації в матеріалах справи відсутні, що свідчить про недоведеність відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України правомірності свого рішення.

Також задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано врахував обставини, що свідчать про не проведення відповідачем контрольної розрахункової операції з придбання будь-якого товару, а отже суд дійшов правильного висновку про безпідставність доводив відповідача щодо реалізації позивачем не облікованих, на думку відповідача товарів та, як наслідок, порушення ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі №808/6682/13-а – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 21 листопада 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко