Постанова № 41580727, 05.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року № 813/6106/14 Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Приймак С.І.

за участі представників

позивача Кухарського І.Р.

відповідача Каранця Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінда» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.08.2014 року №№ 0003272201/11810 та 0003272201/11811.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акту перевірки від 18 липня 2014 року № 346/261/13-07-22-01-20/13796801 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Лінда» з питань встановлення факту можливості/неможливості реального здійснення операцій, дотримання вимог податкового законодавства, щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій за період діяльності з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року». Вважає, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначає, що господарські операції з ТзОВ «Західелектрокомплект» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тому вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю, з обґрунтувань викладених у позовній заяві, а тому просить позов задоволити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань встановлення факту можливості/неможливості реального здійснення операцій, дотримання вимог податкового законодавства, щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій за період діяльності з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 346/261/13-07-22-01-10/13796801 від 18 липня 2014 року. В процесі перевірки встановлено відсутність факту транспортування продукції, що є одним з аргументів про відсутність господарської операції між позивачем та контрагентом. Також, зазначив, що під час проведення перевірки позивачем не представлено документів, які підтверджують наявність в користування ТзОВ «Лінда» складських приміщень для зберігання придбаних товарів та не надано пояснень щодо виявлених порушень. Крім цього, позивачем не представлено підтверджуючих первинних документів по подальшій реалізації чи використано в поточній господарській діяльності придбаних товарів. А тому вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні, представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у письмовому запереченні проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлень від 09.07.2014 року №№ 628, 629, 630, 631 , згідно із п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 537 від 09.07.2014 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінда» з питань встановлення факту можливості/неможливості реального здійснення операцій, дотримання вимог податкового законодавства, щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 346/261/13-07-22-01-10/13796801 від 18 липня 2014 року.

Як видно з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України занижено витрати по розрахунках з ТзОВ «Західелектрокомплект» за 2-4 кв.2011 року на 124 559,00 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 кв. 2011 року на 28 649,00 грн та п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит по розрахунках з ТзОВ «Західелектрокомплект» на суму 16 939,00 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 16 939,00 грн, в тому числі за липень 2011 року на 5 494,00 грн, серпень 2011 року на 1 242,00 грн, листопад 2011 року на 3 882,00 грн, грудень 2011 року на 5 321,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 01 серпня 2014 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0003272201/11811, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 28 649,00 грн та № 0003282201/11810, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 16 939,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 234,75 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в акті та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що перевіркою не підтверджено факт отримання ТзОВ «Лінда» товарів (комплектуючих) від ТзОВ «Західелектрокомплект», надані документи не містять ознак, які б дозволяли класифікувати дану операцію, як таку, яка пов'язана з господарською діяльністю підприємства, так як немає можливості встановити реальність цієї господарської операції. Також, ТзОВ «Лінда» не доведено факт виконання правочину з контрагентом, а саме факт придбання робіт так, як наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Документи, що представлені позивачем не підтверджують реальність операції існування активу та його рух на шляху до платника податків набувача (неможливо встановити технічну можливість виконання цієї господарської операції). Таким чином, неможливо встановити факт, чи справі товари (комплектуючі) придбані в контрагента ТзОВ «Західелектрокомплект».

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складені первинні документи, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінда» здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Західелектрокомплект».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Західеоектрокомплект» позивачем представлено суду: договір купівлі-продажу № 210101 від 21.01.2011 року, податкові накладні №№ 22 від 18.03.2011 року, 25 від 18.04.2011 року, 38 від 29.04.2011 року, 4 від 05.05.2011 року, 33 від 26.05.2011 року, 41 від 30.05.2011 року, 37 від 29.06.2011 року, 22 від 15.07.2011 року, 23 від 15.07.2011 року, 36 від 25.07.2011 року, 37 від 26.07.2011 року, 20 від 16.08.2011 року, 5 від 05.10.2011 року, 11 від 07.11.2011 року, 12 від 10.10.2011 року, 32 від 15.11.2011 року, 35 від 20.12.2011 року, 49 від 27.12.2011 року, 51 від 28.11.2011 року, 54 від 28.12.2011 року; видаткові накладні №№ РН-2912-08 від 29.12.2011 року, РН-2912-09 від 29.12.2011 року, РН-2012-04 від 20.12.2011року, РН-2811-01 від 28.11.2011 року, РН-1511-01 від 15.11.2011 року. РН-0711-01 від 07.11.2011 року, РН-1010-01 від 10.10.2011 року, РН-0510-01 від 05.10.2011 року, РН-1608-01 від 16.08.2011 року, РН-0508-04 від 05.08.2011 року, РН-2607-02 від 26.07.2011 року. РН-1507-03 від 15.07.2011 року, РН-1507-01 від 15.07.2011 року, РН-2906-01 від 29.06.2011 року, РН-3005-01 від 30.05.2011 року, РН-2605-01 від 26.05.2011 року, РН-0505-02 від 05.05.2011 року, РН-2904-01 від 29.04.2011 року, РН-1804-02 від 18.04.2011 року, РН-1803-02 від 18.03.2011 року; платіжні доручення №№ 1272 від 30.03.2011 року, 1311 від 29.04.2011 року, 1355 від 19.05.2011 року, 1364 від 30.05.2011 року, 1379 від 08.06.2011 року, 1439 від 08.07.2011 року, 1461 від 20.07.2011 року, 1474 від 25.07.2011 року,1484 від 27.07.2011 року, 1549 від 19.09.2011 року, 1718 від 03.11.2011 року, 1770 від 22.11.2011 року, 1824 від 13.12.2011 року, 1845 від 22.12.2011 року,1851 від 27.12.2011 року. 1859 від 28.12.2011 року, 519 від 14.12.2011 року.

Також, представлено договір про поділ нерухомого майна від 19.11.2012 року укладений з ТзОВ «Торговий Дім «Енергополіс», договір № 135 від 20.06.2011 року укладений з ТзОВ «Кормотех», договір поставки та монтажу № 236 від 17.11.2011 року укладений з ТзОВ «Продуктова компанія», акти прийомки виконаних робіт № АР-0000290 від 28.07.2011 року, № АР-0000289 від 28.07.2011 року, № АР-0000288 від 28.07.2011 року, № АР-0000547 від 26.12.2011 року, № АР-0000520 від 13.12.2011 року калькуляції матеріалів використаних на виготовлення пульта для ТзОВ «Кормотех» від 14.07.2011 року, від 26.07.2011 року, від 21.07.2011 року, від 15.12.2011 року, договір найму (оренди) транспортного засобу від 18.07.2012 року, від 17.01.2008 року, від 19.12.2008 року та технічний паспорт на нежитлові приміщення за адресою м.Львів, вул.Волинська,10.

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано витрати та податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 01 серпня 2014 року №№ 0003272201/11810 та 0003272201/11811.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінда» сплачену ним суму судового збору в розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.