Рішення № 41580562, 24.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21233/14 24.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югмедконтракт»

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ»

про стягнення 7 566, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Флінт В.І.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югмедконтракт» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» (далі-відповідач) про стягнення 7 566, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно договору поставки №1410-05 від 14.10.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.10.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

21.10.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати строки позовної давності.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення з приводу клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.11.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2008 р. між Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югмедконтракт» укладено господарський договір поставки № 1410-05, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - відповідачеві товар, відповідач зобов'язується прийняти вказані товари і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є товари, зазначені у прейскурантах позивача.

Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товарів здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000), за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, буд. 16.

Розділом 3 визначено, зокрема, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються Спеціфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Договір поставки вступає в дію з дати його укладення і діє протягом одного року (4.1. договору).

Згідно п. 6.1. договору, гарантійний строк (строк, на протязі якого позивач гарантує якість товару) складає 36 місяців.

Розділом 7 зазначено, що ціна на товари, що постачаються позивачем, є вільними і вказуються у прайс-листку позивачем. Сторони визначають, що ціни на товар, вказані у прайс-листку, який є дійсним на дату укладання даного договору, погоджені сторонами і є попередніми і можуть змінюватися позивачем в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Перегляд цін на товари, які пропонуються позивачем до поставки за даним договором. здійснюється позивачем шляхом видання нового прайс-листка із зміненими цінами, які діятимуть протягом зазначеного у прайс-листку часі, і який доводиться до відповідача на його вимогу засобами електронного зв'язку на електронну адресу, вказану відповідачем у реквізитах договору, або шляхом факсимільного зв'язку за номером факсу, вказаним у реквізитах відповідача в даному договорі.

Пунктом 8.1. договору, передбачено, що відповідач повинен сплатити поставлений товар не пізніше 90 (дев'яносто) календарних днів з дати поставки товару позивачем.

Даний договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє на протязі одного року (п. 11.1. договору).

14.10.2014 р. між Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югмедконтракт» укладено додаток № 3 до господарського договору поставки № 1410-05 від 14.10.2008 р.

Відповідно до п.1 додатку до договору, сторони домовились викласти пункт 4.1. господарського договору поставки № 1410-05 від 14.10.2008 р. у наступній редакції: «договір поставки вступає в дію з дати його укладання і діє до 14.10.2010 р.».

Згідно з п. 2. додатку до договору, сторони домовились викласти пункт 11.1. у наступній редакції: «договір поставки вступає в дію з дати його укладання і діє до 14.10.2010 р.».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 383 931, 68 грн., що підтверджується накладними №17/10/2008-1115 від 17.10.2008 р., №21/11/2008-0198 від 21.11.2008 р., №03/12/2008-0087 від 03.12.2008 р., 03/12/2008-0089 від 03.12.2008 р., №03/12/2008-0090 від 03.12.2008 р., №22/12/2008-0431 від 22.12.2008 р., №22/12/2008-0445 від 22.12.2008 р., №13/04/2009-0121 від 13.04.2009 р., №13/04/2009-0133 від 13.04.2009 р., №21/04/2009-0111 від 21.04.2009 р., №21/04/2009-0123 від 21.04.2009 р., №26/06/2009-0077 від 26.06.2009 р., №30/06/2009-0060 від 30.06.2009 р., №02/11/2009-0188 від 02.11.2009, №02/12/2009-0284 від 02.12.2009 р., №04/12/2009-0291 від 04.12.2009 р., №15/04/2010-0316 від 15.04.2010 р., №15/04/2010-0341 від 15.04.2010 р., №140604 від 14.06.2010 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 291 970, 16 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи) та відповідно до накладних на повернення № 000304 від 26.06.2009, № 000426 від 29.03.2011, №000668 від 02.09.2013 р. повернув товар на суму 84 395, 52 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 7 566, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 7 566, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами господарського договору поставки № 1410-05 від 14.10.2008 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив товар відповідачеві загальною вартістю 383 931, 68 грн., який прийнятий останнім по накладним без зауважень.

Однак відповідач оплати поставленого товару за накладною №04/12/2009-0291 від 04.12.2009 р. в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, на заявлену відповідачем у відзиві вимогу про застосування строку позовної давності, суд відзначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, пунктом 4.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» 4.4.1. у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: - визнання пред'явленої претензії; - зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; - письмове прохання відстрочити сплату боргу; - підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; - письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; - часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з банківської виписки від 14.12.2010 р. від 02.06.2011 р., 16.12.2011 р. відповідачем частково було здійснено оплату поставленого товару на суми 15 000, 00 грн., 10 000,00 грн., 4 201, 60 грн. відповідно, з призначенням платежу - «за одерж. добавки зг. накл. №291 від 04.12.2010 р.»

При цьому, суд відзначає, що у договорі сторонами не передбачалося виконання зобов'язань відповідача частинами або у вигляді періодичних платежів.

Отже, часткове здійснення оплати відповідачем свідчить про визнання останнім боргу та відповідно строк позовної давності переривався, відлік якого починається заново, а тому суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності та вимога відповідача про застосування строків позовної давності визнається судом необґрунтованою, у зв'язку з чим у її задоволенні суд відмовляє.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови господарського договору поставки № 1410-05 від 14.10.2008 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 566, 00 грн. - основної заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Югмедконтракт» задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б, ідентифікаційний код - 21568905), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Югмедконтракт» (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, ідентифікаційний код - 33946551) 7 566 (сім тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 00 коп. - основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.11.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.