Ухвала суду № 41580184, 18.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р.Справа № 816/2081/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р. по справі № 816/2081/14

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними дій, скасування вимог,

ВСТАНОВИЛА:

28.05.2014 року позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо формування та надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2014 року №Ф-809/2636, від 23.05.2014р. №Ф-809/4359, скасувати вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2014 р. № Ф-809/2636, скасувати вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014р. №Ф-809/4359.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 18.11.2014 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю -доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 - зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та є платником єдиного податку з 01.01.2012 р.

Кременчуцькою ОДПІ направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2014 р. № Ф-809/2636 щодо сплати єдиного внеску на суму 13383,48 грн. (а.с.7)

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав до Міністерства доходів і зборів України скаргу , в якій просив скасувати вимогу від 18.02.2014 р. № Ф-809/2636.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 12.05.2014 р. № 2367/8/99-99-10-01-07-15 про залишення скарги без задоволення. (а.с. 6)

23.05.2014 р. Кременчуцькою ОДПІ винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-809/4359 на суму 14651,43 грн. (а.с. 38)

Рішенням Державної фіскальної служби України від 04.08.2014 р. № 405/р/99-99-10-01-07-15 скаргу позивача залишено без задоволення, вимогу про сплату недоїмки від 04.08.2014 р. № 405/р/99-99-10-01-07-15 - без змін. (а.с. 37)

Не погодившись з вимогами від 18.02.2014 року №Ф-809/2636 та від 23.05.2014 року №Ф-809/4359 позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про сплату боргу від 18.02.2014 р. № І-809/2636, від 23.05.2014 р. № Ф-809/4359 відповідають приписам чинного законодавства України, а дії Кременчуцькою ОДПІ щодо формування спірних вимог та їх надіслання позивачеві суд вважає такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI, про що зазначено в його преамбулі (надалі Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту четвертого частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дія Закону України № 2464-VI, відповідно до статті 2, поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно Законом України № 2464-VI визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Положеннями статті 8 Закону № 2464 визначено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 8 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу;

Частиною 11 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Термін сплати єдиного внеску, починаючи з 2013 року для платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування щоквартально - до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується внесок (в редакції Закону України "Про внесення змін до статей 9 і 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 18.09.2012 №5292-VІ.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено розміри мінімальної заробітної плати: з 01.01.2013 р. - 1147 грн., з 01.12.2013 - 1218 грн., Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" - 1218 грн.

З 01.10.2013 р. Законом України від 04.07.2013 р. № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на Міністерство доходів і зборів України.

З матеріалів справи убачається, що у зв'язку із несплатою ОСОБА_1 щоквартального єдиного внеску заборгованість збільшувалась, що підтверджується обліковою картою платника, тому Кременчуцькою ОДПІ сформовано та надіслано позивачу вимоги про сплату боргу від 18.02.2014 р. № І-809/2636, від 23.05.2014 р. № Ф-809/4359.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при прийнятті оскаржуваних вимог діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На адресу Харківського апеляційного адміністративного суду 17.11.2014 року надійшла заява позивача про відмову від адміністративного позову, з посиланням на ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 112 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Згідно з ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Колегія суддів, враховуючи правильність висновків суду першої інстанції, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, вважає можливим прийняти відмову ОСОБА_1 від адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про визнання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2014 року нечинною та закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 112, п. 2 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 194, 197, п. 5 ч.1 ст. 198, ст.ст. 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Прийняти відмову ОСОБА_1 від адміністративного позову до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дій щодо формування та надіслання вимог про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2014 року №Ф-809/2636 та від 23.05.2014р. №Ф-809/4359, скасування вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2014 р. № Ф-809/2636, скасування вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.05.2014р. №Ф-809/4359.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2014р. по справі № 816/2081/14 визнати нечинною.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дій, скасування вимог закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.