Ухвала суду № 41580157, 18.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р.Справа № 574/1038/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області на постанову Буринського районного суду Сумської області від 24.09.2014р. по справі № 574/1038/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області

про визнання протиправними дій органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернулась до суду з позовом до УПФ в Буринському району ( далі - відповідач) про визнання протиправними дій органу державної влади та зобов"язання вчинити певні дії .

Постановою Буринського районного суду Сумської області від 24.09.2014 року - позов ОСОБА_1 до УПФ України в Буринському районі Сумської області про визнання протиправними дій органу державної влади та зобов"язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною відмову відповідача, Управління пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області (вул.Щорса, буд.6, м.Буринь, Сумська обл., ідентифікаційний код 22977037), зобов'язано включити до складових заробітку, з якого нарахована пенсія ОСОБА_1 суми, які попередньо не були враховані та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканці АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсії як державному службовцю з 08 серпня 2014 року на підставі довідки від 08.08.2014 р. №16.02-31-4500 про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які - 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» виданій Головним управлінням статистики в Сумській області з урахуванням інших виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації).

Зобов'язано відповідача, Управління пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області (вул.Щорса, буд.6, м. Буринь, Сумська обл., ідентифікаційний код 22977037), включити до складових заробітку, з якого нарахована пенсія ОСОБА_1 суми, які попередньо не були враховані, донарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканці АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсії як державному службовцю з 08.08.2014 року на підставі довідки від 08.08.2014 р. №16.02-31-4500 про складові заробітної штати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» виданій Головним управлінням статистики у Сумській області з урахуванням інших виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації) з урахуванням ст. 33, 37, 37-1 З.У. "Про державну службу" в редакції на момент призначення пенсії 20 жовтня 2009 року.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів,заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги судом зроблено висновок, що відповідач помилково дійшов до висновку про те, що матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально побутових-питань та індексації не включається до складу заробітної плати державного службовця, яка враховується при обчисленні розміру його пенсії, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться в Управлінні пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області на обліку і отримує пенсію як державний службовець з 08 серпня 2014 року відповідно до Закону України «Про державну службу».

Останнє місце роботи і посада - головний спеціаліст-економіст управління статистики в Сумській області. Вона має 13 ранг державного службовця. Стаж державної служби складає 25 років 02 місяці та 10 днів.

При призначенні пенсії в довідці від 08 серпня 2014 року №16.02-31- 4500 про складові заробітної плати (надбавки та премії за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» виданій Головним управлінням статистики в Сумській області були зазначені та враховані в графі 9 «Інші виплати», матеріальна допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань та індексація.

22 серпня 2014 року відповідач надав відповідь на дану заяву, в якій зазначив, що їй не включені для розрахунку середньомісячного розміру заробітку з якого призначена пенсія матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексація.

В зв"язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно до преамбули Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в У країні», цей закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, суд дійшов висновку, що норма, викладена у статті 21 зазначеного закону, повинна застосовуватися також у разі призначення пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХП.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини другої статті 33 цього ж Закону, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно частини сьомої статті 33 Закону № 3723-ХІІ. державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри к посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз положень статті 33 Закону України «Про державну службу» дозволяє зробити висновок про те, що законодавець у тексті статті відокремив поняття «надбавки та доплати» від поняття «матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань».

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788-ХІГ) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно о ст. 2 Закону України "Про оплату праці" та Наказу Державного комітету статистики України № 5 "Про затвердження інструкції зі статистики заробітної плати" від 13.01.2004р структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у тому числі компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, суми виплат, пов'язані з індексацією заробітної плати, матеріальна допомога, яка надається всім або більшості працівників, та виплати соціального характеру.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІУ) не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії.

Із змісту статті 40 вказаного Закону видно, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно частини першої статті 244-2 КАС України (цією статтею Кодекс доповнено Законом України від 06.07.2010р № 2747-ІУ) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до рішення Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 21-430/11 та висновках Верховного Суду України від 1 лютого 2013 року, викладених у рішеннях. зокрема у зазначеному рішенню, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суми індексації грошових доходів громадян та матеріальної допомоги не включаються до складу заробітної плати державного службовця, не враховуються при обчисленні розміру його пенсії, є безпідставною, а отже позовні вимоги про визнання неправомірними дії відповідача щодо неврахування при обчисленні пенсії виплаченої індексації заробітної плати та матеріальної допомоги, про зобов'язання відповідача перерахувати пенсію з урахуванням індексації заробітної плати та матеріальної допомоги, підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Буринського районного суду Сумської області від 24.09.2014р. по справі № 574/1038/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М.