Постанова № 41580026, 25.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 року Справа № 904/5518/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Базюкевич Є.В., довіреність №156 від 07.07.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року по справі № 904/5518/14

за позовом приватного підприємства "Завод Металомонтаж", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", м. Дніпропетровськ

про стягнення 46592 грн. 39 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) з товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на користь приватного підприємства "Завод Металомонтаж" стягнуто 45040 грн. основної заборгованості, 450 грн. 40 коп. пені, 1101 грн. 99 коп. річних, 1827 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи.

Приватне підприємство "Завод Металомонтаж" відзив на апеляційну скаргу не надало.

24.11.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" подало клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечення явки єдиного представника через його зайнятість в іншому судовому процесі.

Заявлене відповідачем клопотання судовою колегією відхиляється, оскільки нез'явлення представника товариства у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх представників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2013 року між приватним підприємством "Завод Металомонтаж" (виконавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (замовник) був укладений договір №137/13ПР, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника, використовуючи власні інструменти, фізичну силу та матеріали, виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи в порядку, передбаченому даним договором. Види робіт та їх об'єми погоджуються шляхом підписання сторонами додатків до даного договору.

Шляхом підписання додатку від 24.07.2013 року № 1 до договору від 03.07.2013 року № 137/13ПР сторони узгодили, що виконавець бере на себе зобов'язання за завданням замовника, використовуючи власні інструменти, фізичну силу та матеріали, додержуючись діючих технічних умов та стандартів для даного виду робіт, виготувати, оцинкувати та встановити раму класифікатора КСП - 1500 у кількості 1 штуки, котрий належить замовнику, та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Просяна, вул. Південна,2, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином виконану роботу.

В розділі «Строк дії договору» зазначено, що договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань, взятих на себе за умовами даного договору.

Терміни виконання робіт, передбачених даним договором, вказані в додатках до даного договору.

Вартість робіт, передбачених даним договором, вказана в додатках до даного договору.

Згідно п.2 додатку від 24.07.2013 року №1 до договору вартість робіт становить 125 040 грн. (у т.ч 20840 грн. ПДВ).

Замовник зобов'язаний у повному обсязі виконати роботи, вказані в п.1 додатку №1 до договору, протягом двадцяти робочих днів з дати здійснення замовником авансового платежу. Датою здійснення платежів є дата фактичного зарахування коштів на рахунок виконавця (п.4 додатку від 24.07.2013 року № 1 до договору).

Згідно з умовами договору по факту виконання робіт сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі на суму 125040 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 16.09.2013 року, затвердженим директорами обох підприємств та скріпленим печатками останніх (а.с. 14). Акт підписаний сторонами без будь-яких претензій і зауважень.

За своєю правовою природою договір на виконання робіт, укладений між приватним підприємством "Завод Металомонтаж" і товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", є договором підряду.

За ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності з ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оплата робіт здійснюється на умовах, вказаних в додатках, що є невід'ємною частиною даного договору.

Порядок проведення розрахунків за виконання робіт передбачено пунктом 3 додатку №1 до договору.

Згідно п.3 додатку від 24.07.2013 року № 1 до договору оплата робіт здійснюється шляхом переказу замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в такому порядку:

- авансовий платіж в розмірі 70% від вартості робіт, а саме 87528 грн., у тому числі податок на додану вартість 14588 грн. - протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами даного додатку;

- остаточна оплата в розмірі 30% від вартості робіт, а саме 37512 грн., у тому числі податок на додану вартість 6252 грн., здійснюється на підставі рахунку, виставленого виконавцем, протягом тридцяти календарних днів з дати підписання сторонами акту здавання-приймання робіт.

Згідно з вищезазначеним пунктом додатку № 1 до договору строк внесення відповідачем авансового платежу - 07.08.2013 року включно, а строк остаточної оплати - 15.10.2013 року включно.

В порушення умов договору відповідачем було здійснено оплату за виконані роботи частково на суму 80000 грн., з яких 50000 грн. було сплачено 24.07.2013 року, а 30000 грн. було сплачено 30.08.2013 року, що вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок від 24.07.2013 року та від 30.08.2013 року (а.с. 12, 13).

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості від 19.03.2014 року № 71, в якій, у зв'язку з простроченням терміну оплати послуг, зокрема, по договору від 03.07.2013 року № 137/13 ПР, вимагав здійснити оплату заборгованості у сумі 45040 грн. (а.с. 15-16).

Ця вимога була направлена на адресу відповідача 19.03.2013 року та отримана представником відповідача 21.09.2014 року, що підтверджується копією кур'єрського повідомлення № 056017555 (а.с. 17).

Відповіді на вищезазначену претензію та доказів погашення заборгованості товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" не надано, у зв'язку з чим вимога позивач про стягнення з відповідача 45040 грн. заборгованості обґрунтовано визнана судом першої інстанції правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У розділі «Відповідальність сторін» договору від 03.07.2013 року №137/13ПР сторони домовились, що за порушення строків оплати вартості виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, при цьому загальна сума пені не може перевищувати 1% від загальної суми заборгованості.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 450 грн. 40 коп. пені, з урахуванням того, що розмір пені обмежений договором 1% від загальної суми заборгованості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки після перерахунку, проведеного судом апеляційної інстанції, сума річних виявилася більшою, ніж заявлено позивачем, до стягнення підлягає сума річних, визначена у позовній заяві, тобто 1101 грн. 99 коп.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що він не мав можливості захистити свої права в першому судовому засіданні, оскільки не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не зміг надати відзив на позовну заяву та забезпечити явку свого єдиного представника для надання заперечень та пояснень з приводу позовних вимог у друге судове засідання через участь цього представника в іншому судовому засіданні.

Дане твердження визнається апеляційним судом безпідставним з огляду на наступне.

28.07.2014 року господарським судом винесено ухвалу про порушення провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.08.2014 року.

Дану ухвалу відповідач отримав лише 29.08.2014 року (тобто після першого судового засідання, яке відбулось 21.08.2014 року), про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30).

У зв'язку з неявкою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" у судове засідання та необхідністю витребування у відповідача додаткових доказів судом першої інстанції було відкладено розгляд справи на 23.09.2014 року, про що винесено відповідну ухвалу (а.с. 26), яку отримано відповідачем 03.09.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 31).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався правом участі у другому судовому засіданні, призначеному на 23.09.2014 року, надіславши до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю його уповноваженого представника бути присутнім у судовому засіданні через його зайнятість в іншому судовому процесі.

Відповідач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, був обізнаний про наявність даної справи у господарському суді, а тому мав можливість надіслати поштою відзив і документи в обґрунтування своїх заперечень, але такою можливістю не скористався.

Відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У пп. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 цього пункту постанови.

Згідно пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З наведених вище підстав судом апеляційної інстанції відхиляються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі.

Згідно п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2014 року по справі № 904/5518/14 залишити без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 27.11.14р.