Ухвала суду № 41579490, 25.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

25 листопада 2014 року м. Київ № 826/9515/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом Координаційного Центру Київського міського об'єднання організацій багатодітних Всеукраїнської спілки організацій багатодітних доДніпровської районної в місті Києві державної адміністрації провчинити дії,В С Т А Н О В И В:

Координаційний Центр Київського міського об'єднання організацій багатодітних Всеукраїнської спілки організацій багатодітних звернувся до суду з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про прийняття рішення про видачу ордера для поселення ОСОБА_1 та її сім'ї в кімнаті №1 в квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року позовна заява повернута позивачу.

Вказане рішення ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року скасовано. Справу за позовом Координаційного Центру Київського міського об'єднання організацій багатодітних Всеукраїнської спілки організацій багатодітних до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п.3 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу (пункт 3 частини першої). Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга).

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.2 ст.17 КАС України).

Згідно із визначенням, наведеним у п.9 ч.1 ст.3 КАС України відповідач у справі адміністративної юрисдикції - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. При цьому, до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, як вбачається з позовної заяви: з прохальної частини та з викладених на їх обґрунтування мотивів, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1, в інтересах якої Координаційний Центр звернувся до суду із даним позовом, та Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією у зв'язку з незабезпеченням позивача житлом на пільгових умовах як багатодітної матері і інваліда 3 групи.

При цьому, у відповідності до вимог чинного законодавства спір про захист права конкретної фізичної особи на одержання житла є не публічним, а приватноправовим.

Так, відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із визначенням, наведеним у п.9 ч.1 ст.3 КАС України відповідач у справі адміністративної юрисдикції - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Водночас, жодних обґрунтувань щодо належності даного спору до публічно-правових, які є предметом розгляду адміністративних судів, позивачем суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, відповідно до його преамбули, визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно частини 2 статті 4 зазначеного Закону, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» установлена мінімальна заробітна плата з 01 січня 2014 року у місячному розмірі 1 218,00 гривень.

Відповідно до п.19 ст.5 Закону №3674-VI громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду.

Також, посилається на те, що Координаційний Центр Київського міського об'єднання організацій багатодітних Всеукраїнської спілки організацій багатодітних як громадська організація звільнений від сплати судового збору. При цьому, посилання позивача як на підставу звільнення його від сплати судового збору, на положення, закріплені в пункті 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не можуть бути визнані судом обґрунтованими у зв'язку з не наведенням позивачем доводів в підтвердження можливості застосування даної норми до спірних правовідносин та відсутністю доказів щодо наявності обставин, з якими законодавець пов'язує виникнення такої пільги.

Так, в пункті 7 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, закріплено, що від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 28.11.2013р. №12-рп/2013 зазначає про те, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Саме за наявності означених умов громадська організація звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, жодних доказів в підтвердження існування таких обставин позивачем суду не надано.

В контексті наведених вище норм та з урахуванням необхідності з'ясування питання щодо належного позивача у даній справі Координаційноому Центру Київського міського об'єднання організацій багатодітних Всеукраїнської спілки організацій багатодітних на виконання вимог статті 106 КАС України необхідно надати належним чином засвідчену копію статуту організації, а не їхї витяг.

Відповідно до ч.1 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом направлення до суду уточненої позовної заяви та її копії у належній кількості для направлення відповідачу; належним чином засвідченої конії статуту та належні докази на підтвердження сплати судового збору або доказів на підтвердження наявності пільг щодо сплати судового збору.

З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 106, 107 ч.1 ст.108, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Координаційного Центру Київського міського об'єднання організацій багатодітних Всеукраїнської спілки організацій багатодітних залишити без руху.

2. Встановити позивачам п'ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.254 КАС України та може бути оскаржена у порядку встановленому ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Н.А. Добрівська