Ухвала суду № 41579209, 25.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р.Справа № 820/13641/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Бондара В.О. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 820/13641/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

21.07.2014 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2014 року № 0010441700 у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.14 року по справі № 820/13641/14 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/13641/14 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при винесенні постанови Харківським окружним адміністративним судом не дотримано ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обгрунтованості судового рішення.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Зміївському районі Харківської області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Анастасія" (код 32101049) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1041/17/НОМЕР_2 від 24.12.2013 року.

Згідно висновків вказаного акту перевірки за твердженням перевіряючих в діяльності ФО-П ОСОБА_1 встановлено порушення:

- первинні документи по реалізації ПММ, виписані ТОВ "Анастасія" є такими, що не відповідають вимогам визначеним ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку";

- п.1.7, ст.1, п.3.1, ст.3, п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.185, п.198.2, 198.3, п.198.1, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Анастасія" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за перевіряємий період у зв'язку з чим, завищено суму податкового кредиту з ПДВ всього на суму 39569 грн., в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 39569 грн., в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 39569 грн., в т.ч. за грудень 2010 року в сумі 39569 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 1041/17/НОМЕР_2 від 24.12.2013 року ДПІ у Зміївському районі Харківської області винесено податкове повідомлення - рішення від 17 січня 2014 року № 0000201700 .

24.03.2014 року ФО-П ОСОБА_1 в рамках адміністративного оскарження податкового зобов'язання у відповідності ст.56 Податкового кодексу України направлено до ДПС у Харківській області скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2014року №0000201700, застосованого до ФО-П ОСОБА_1

Рішенням про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Харківській області від 22.04.2014 року № 2522/111/20-40-10-04-17 (отримане позивачем 25.04.2014року), скарга підприємця частково задоволена: скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2014 року № 0000201700 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9892,25 грн. (штрафні (фінансові) санкції), в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

На підставі зазначеного Рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення - рішення № 0010441700 від 20.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49461,25 грн., у тому числі за основним платежем - 39569,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9892,25 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомлення-рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Анастасія" та правомірність формування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів складених під час здійснення таких господарських операцій.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2010 року між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Анастасія" було укладено договір купівлі-продажу № 04/01 від 04.01.2010 року.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ "Анастасія" поставило позивачу паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин А-92 та А-80) на загальну суму 237413,25 грн., у т.ч. ПДВ 39568,87 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними: № 1027 від 27.12.2010 року, № 1043 від 30.12.2010 року та податковими накладними № 1004 від 27.12.2010 року, № 1021 від 30.12.2010 року.

Транспортування здійснювалось власним автотранспортом позивача : цистерна АЦ МАЗ 5334, 1983 року випуску та причіп цист. ПІД - 8.9 МАЗ 8925, 1987 року випуску, що підтверджується наявними у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № 663810 та №663566 та товарно-транспортними накладними № 1027 від 27.12.2010 року та № 1043 від 30.12.2010 року.

Паливно-мастильні матеріали отримані позивачем на підставі довіреності від 23.12.2010 року № 82, що підтверджується журналом реєстрації довіреностей.

Придбані паливно-мастильні матеріали у ТОВ "Анастасія" занесені до Книги витрат і доходів № 249, зареєстрованої у ДШ у Зміївському районі 07.09.2010 року.

Оплату за отримані паливно-мастильні матеріали позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком у грудні 2010 року відповідно до наступних платіжних доручень: № 37 від 01.12.2010 року на суму 40000,00 грн. № 38 від 02.12.2010 року на суму 7700,00 грн., № 39 від 03.12.2010 року на суму 19300,00 грн., № 41 від 07.12.2010 року на суму 30000,00 грн., № 46 від 24.12.2010 року на суму 29900,00 грн.; № 311 від 01.12.2010 року на суму 22900,00 грн., № 313 від 06.12.2010 року на суму 12441,0 грн., № 314 від 09.12.2010 року на суму 31000,00 грн., № 316 від 13.12.2010 року на суму 40500,00 грн. На виконання умов договору якість продукції підтверджено сертифікатами відповідності та паспортом №1545.

Придбання паливно-мастильних матеріалів відповідає господарській діяльності фізичної особи-підприємця, зокрема оптова та роздрібна торгівля ПММ через мережу АЗС. Дизельне паливо та бензин були придбані підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема для подальшого продажу.

Подальший продаж паливно-мастильних матеріалів, придбаних у ТОВ "Анастасія" підтверджується даними Книги витрат і доходів № 249, укладеними договорами із покупцями, а також первинними документами (податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товару).

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень-березень 2011 року.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і наді норми Закону в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до ч.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону передбачається заборона включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна, згідно з вимогами, передбаченими п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Таким чином податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" відповідають. Угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Анастасія", є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними. Придбання позивачем продукції безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

Виконання угод підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами відповідності та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Анастасія".

Також колегія суддів зазначає, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.1.7, ст.1, п.3.1, ст.3, п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.185, п.198.2, 198.3, п.198.1, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України стала податкова інформація отримана від Харківської ОДПІ м. Харкова, а саме акт про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Анастасія" (код ЄДРПОУ 32101049) від 10.06.2011 р. № 1257/234/32101049 за грудень 2012 року та січень 2011 року.

Згідно приписів ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, податковий орган, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами, а отже позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Анастасія" та правомірність формування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів складених під час здійснення таких господарських операцій.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.14 року по справі № 820/13641/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2014р. по справі № 820/13641/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Бондар В.О. Чалий І.С.