Ухвала суду № 41579203, 18.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р.Справа № 816/3234/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Комбінат виробничих підприємств» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року по справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Комбінат виробничих підприємств» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року позивач, Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту Фонд), звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача - приватного акціонерного товариства «Комбінат виробничих підприємств» (далі - ПрАТ «Комбінат виробничих підприємств») адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, у розмірі 30.385 грн. 06 коп. та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1.458 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підприємстві відповідача у 2013 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 7 робочих місць, з яких фактично працюючими є 5 осіб, а отже норматив для 2 осіб є не виконаним. До 16 квітня 2014 року відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у розмірі 30.385 грн. 06 коп., у зв'язку з чим йому нараховано пеню за прострочення термінів сплати у розмірі 1.458 грн. 00 коп.. А оскільки зазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у загальному розмірі 31.843 грн. 06 коп., що підлягає стягненню на користь Фонду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року адміністративний позов Фонду задоволено частково: стягнуто з ПрАТ «Комбінат виробничих підприємств» на користь Фонду адміністративно-господарські санкції у розмірі 7.596 грн. 24 коп. (сім тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень двадцять чотири копійки) та пеню у розмірі 364 грн. 80 коп. (триста шістдесят чотири гривні вісімдесят копійок); в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, в апеляційній скарзі ПрАТ «Комбінат виробничих підприємств», з посиланням на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог Фонду в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року, відповідно до положень ст. 200 КАС України, слід залишити без змін, виходячи з наступного.

За матеріалами справи встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2013 році, в сумі 30.385 грн. 06 коп. та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1.458 грн. 00 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в порушення вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем у 2013 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Зі звіту підприємства відповідача (форма № 10-П1) (а.с. 3) вбачається, що середньооблікова численність штатних працівників відповідача у 2013 році становить 174 особи, з яких 5 є такими, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність. Норматив для працевлаштування інвалідів на 2013 рік складає 7 осіб.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон), для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4-х відсотків від середньооблікової численності шатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно, розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 цього Закону, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону, - адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведене, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведене, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії не переробної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19 грудня 2005 року № 420, а з 12.07.2013 року Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 31 травня 2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № З-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка щомісячно подається підприємствами, установами та організаціями на адресу державної служби зайнятості.

Колегія суддів зазначає, що звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Таким чином, неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня 2013 року та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Судом встановлено що зазначені звіти про наявність двох вакантних місць за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2013 року відповідачем до органів державної служби зайнятості надавалися щомісячно.

Дане, на думку колегії суддів, свідчать про те, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом інформування органів працевлаштування інвалідів про таку кількість створених робочих місць у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, вересні, жовтні, грудні 2013 року. Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано, а тому в останнього не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за зазначені місяці.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2013 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог Фонду в частині стягнення з ПрАТ «Комбінат виробничих підприємств» на користь Фонду адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7.596 грн. 24 коп. та пені у розмірі 364 грн. 80 коп.

Судом встановлено, що у січні, серпні та листопаді 2013 року на підприємстві відповідача були наявні вакантні місця, призначені для працевлаштування інвалідів, однак, звіти за формою №3-ПН за січень, серпень та листопад 2013 року відповідачем до Полтавського районного центру зайнятості не подавалися, що підтверджується листом Полтавського районного центру зайнятості за вих. № 426 від 27.05.2014 (а.с. 51).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, доводи представника відповідача про те, що відповідачем вживалися заходи щодо працевлаштування інвалідів з посиланням на копію договору про надання послуг № 12 від 09.01.2013, укладеного з ТОВ «АВС-Контакт», та довідку ТОВ «АВС-Контакт» № 55 від 08.09.2014 (а.с. 79-81), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з копії договору про надання послуг № 12 від 09.01.2013 року, умовами вказаного договору не визначено проведення підбору персоналу на вакантні посади, призначені для працевлаштування інвалідів. Крім того, позивачем не надано судам першої та апеляційної інстанції первинних документів бухгалтерського обліку, якими би підтверджувалося виконання умов вказаного договору про надання послуг, звітів про надання послуг, заявок із зазначенням вакансій для інвалідів та доказів їх направлення контрагенту.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджуючись з позицією суду першої інстанції, приходить до висновку, що адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню з відповідача за три місяці 2013 року, протягом яких ним не вживалися передбачені законом заходи для працевлаштування інвалідів, за два робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів, у розмірі 7596 грн. 24 коп. та пені за прострочення термінів сплати в сумі 364 грн. 80 коп.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення представника відповідача на висновки колегії суддів не впливають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Комбінат виробничих підприємств» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 24 листопада 2014 року.