Постанова № 41579103, 18.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 925/1124/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Миргородська І.А. Полякова З.Д. (довіреність б\н від 20.09.2014 року),

від відповідача: Весеньов Є.В. ( довіреність від 06.08.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю « Чапаєвське» на рішення господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2014 року у справі № 925\1124\14 ( суддя Довгань К.І.)

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю « Чапаєвське»

до фізичної особи -підприємця Бут Дмитра Семеновича

про стягнення 40052,88 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовними вимогами про стягнення з фізичної особи-підприємця Бут Дмитра Семеновича заборгованість по орендній платі за користування приміщенням в сумі 40 052,88 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2014 по справі № 925\1124\14 у задоволені позову відмовлено.

Мотивуючи рішення , суд першої інстанції прийшов до висновку , що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки з тексту договору оренди вбачається, що він не містить індивідуально-визначених ознак предмету оренди.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2014 року та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Зазначив, що при винесені рішення було порушено ст.ст. 173,174, 179 та 180 ГК України, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що при укладанні договору оренди погодили предмет, ціну та строк його дії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чапаєвське» та призначено розгляд справи № 925\1124\14 на 04.11.2014 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

04 листопада 2014 року у справі оголошено перерву до 18.11.2014 року.

В судовому засіданні 18 листопада 2014 року представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача вказав на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та видно з матеріалів справи, між сторонами неодноразово укладались договори оренди майна , а саме договір оренди від 01 січня 2008 року (а.с. 125 ), договір оренди від 01 січня 2009 року (а.с. 130 ), 01 січня 2010 року.(а.с.134). При цьому, відповідно до акту здачі -приймання споруди в оренду , що підписаний сторонами, фізичній особі-підприємцю Буту Д.С. передано предмет оренди.

01.01.2011 року сторони уклали договір споруди №3 ( а.с. 6). За умовами зазначеного договору, а саме п.п 1.1 сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Чапаєвське" (орендодавець), надає в оренду, фізичній особі-підприємцю, Буту Дмитру Семеновичу (орендар) у строкове платне користування: - свинарник-маточник, відгодівельник, зерносклад, ДКУ, трактор Т-16, бойню, огорожу, автомобіль, газові балони. Розмір орендної плати визначений відповідно до р.4 п.4.1.- 4.4. Договору, розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, в цілому, складає : 13 350,96 грн. за 1 рік. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно (поквартально) в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Відповідно до р.3 п.3.1.-3.4. вищевказаного договору, термін оренди складає 1 рік, після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення цього договору на новий строк. При цьому, якщо жодна сторона, в термін 1 місяць, до закінчення Договору, письмово не повідомить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на 1 рік.

Відповідач, зазначаючи, що за весь період оренди, жодна із сторін не вимагала розірвання даного договору, тому даний договір є пролонгованим, просив стягнути заборгованість з орендної плати за період з 04 квітня 2011 року по 04 квітня 2014 в сумі 40 052,88 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що сторони, при укладанні договору у належній формі не дійшли згоди, щодо всіх істотних умов, а тому він є неукладеним та відповідно у відповідача не виникло обов'язку сплачувати орендну плату.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно частини 1статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона ( орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ( ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Передання наймачеві будівлі або іншої споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним договором (актом), який підписується сторонами договору.

Аналіз діючого законодавства та змісту умов договору оренди свідчить про те, що після підписання сторонами акта приймання-передачі , орендар прийняв майно , що є предметом оренди у фактичне користування у стані, що повністю його задовольняє.

Повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом) , який підписується сторонами договору (ст.795 ЦК України).

Також, відповідно до п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди ( найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою ст. 795 ЦК України.

Як видно з матеріалів справи сторонами неодноразово укладались договори оренди 01 січня 2008, 01 січня 2009, 01 січня 2010 та 2011 року. При цьому , відповідно до п. 3.3 зазначених договорів - в разі, якщо жодна сторона в термін 1 місяць до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 1 рік. Майно орендареві було передано позивачем на підставі акту здачі-приймання споруди в оренду (а.с. 11).

Окрім того, знаходження майна в оренді у відповідача підтверджується також згідно письмового зобов'язання, від 06.06.2014 року, наданого начальнику Золотоношівського МВ УМВС України Шинкаренку С.М. відповідачем фізичною особою-підприємцем Бутом Д.С., відповідно до якого останній зобов'язався звільнити територію та приміщення свиноферми до 01 липня 2014 року. Також відповідач, на виконання умов договору про оренду майна від 01.01.2011 року вносив плату за електричну енергію позивачеві, що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів №30 від 01 лютого 2011 року, №130 від 11 травня 2011 року, № 208 від 05 липня 2011 року, № 267 від 08 серпня 2011 року, № 296 від 29 вересня 2011 року, № 311 від 08 листопада 2011 року (а.с.109-120).

Враховуючи те, що відповідачем не надано як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції належних доказів, які б свідчили про виконання ним обов'язку по поверненню орендодавцеві предмета оренди за актом приймання-передачі (повернення) майна, натомість позивач надав суду вищевказані докази користування предметом оренди, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення орендної плати за період з 04.04.2011 року по 04.04.2014 року в розмірі 40 052,88 грн., відповідно до п.4.1 Договору оренди споруди .

Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки сторони при укладенні договору у належній формі не дійшли згоди, щодо всіх істотних умов, він є неукладеним, оскільки відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 « Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» незалежно від форм власності об'єкта оренди господарські суди мають виходити з того, що визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладання договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2014 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю «Чапаєвське» на рішення господарського суду міста Києва від 09 вересня 2014 року у справі № 925\1124\14 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 09 вересня 2014 року у справі № 925\1124\14 скасувати. Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Бута Дмитра Семеновича на користь сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю «Чапаєвське» заборгованість по орендній платі 40052, 88 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925\1124\14 повернути господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко