Рішення № 41579042, 19.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22881/14 19.11.14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «УМТ», м.Вінниця, ЄДРПОУ 23718196

до відповідача: Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України», м.Київ, ЄДРПОУ 02012022

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 37993783

про стягнення 2 369 390, 40 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Лашадкіна В.О. - по дов.

від відповідача: Кіднюк Н.П. - по дов., Монахос О.Л. - по дов., Весельська А.В. - по дов.

від третьої особи: Гашинський Д.М.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «УМТ», м.Вінниця звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 1 998 700 грн., 3% в сумі 52 897,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 317 793,30 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №39 від 23.07.2013р. про закупівлю товарів за державні кошти в частині проведення оплати продукції у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваними вимогами.

Відповідач у відзиві б/н від 18.11.2014р. та у судовому засіданні 19.11.2014р. проти розміру заборгованості заперечень не надав та зазначив, що остання виникла через відсутність бюджетного фінансування, а не з вини Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України». Одночасно, враховуючи, що покупцем було здійснено всі дії з метою належного виконання умов договору, відповідач просив звільнити Державну установу «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України» від відповідальності за порушення умов договору щодо строків оплати товару.

Ухвалою від 23.10.2014р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві.

У письмових поясненнях №05-12/3101-17220 від 17.11.2014р. та судовому засіданні 19.11.2014р. третя особа зазначила, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в місті Києві зареєстровано фінансові зобов'язання позивача за договором №39 від 23.07.2013р. в сумі 1 998 700 грн. Станом на теперішній час видатки за даним правочином не проводились.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Зі ст.626 Цивільного кодексу України вбачається, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Зі змісту Закону України «Про державний бюджет України на 2013» вбачається, що державним кошторисом було передбачено видатки на реалізацію програми «Будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та придбання обладнання для об'єктів, що відносяться до сфери управління Національної академії медичних наук України».

Як встановлено судом, 23.07.2013р. між Приватним акціонерним товариством «УМТ» (учасник) та Державною установою «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України» (замовник) було укладено договір №39 про закупівлю товарів за державні кошти, у відповідності до п.1.1 якого учасник зобов'язався своєчасно поставити та передати у власність замовника устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне (рентген-апарат для новонароджених) - код 26.60.1 в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації, яка розроблена на підставі акцептованої пропозиції конкурсних торгів та є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити продукцію.

За умовами п.3.1, 3.2 договору №39 від 23.07.2013р. ціна на товар встановлюється в національній валюті України. Валютою договору сторони визначили гривні України. Контрагенти також домовились, що загальна сума цієї угоди складає 1 998 700 грн.

Згідно з п.10.1 спірного правочину договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №39 від 23.07.2013р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.5.1 договору №39 від 23.07.2013р. місцем поставки товару є: 04050, м.Київ, вул.П.Майбороди, буд.8.

У п.5.2 спірного правочину сторони визначили термін поставки протягом 2013 року.

Поставка здійснюється безпосередньо замовнику транспортом учасника. При поставці товар повинен бути упакований таким чином, щоб не допустити псування та/або знищення його під час поставки. Вартість упаковки продукції входить до ціни договору (п.5.3 договору №39 від 23.07.2013р.).

З п.п.5.6 договору №39 від 23.07.2013р. вбачається, що перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного отримання обладнання замовником, що підтверджується підписанням видаткових накладних.

У специфікації (додаток №1 до договору №39 від 23.07.2013р.) сторони визначили, що позивач поставляє відповідачу устаткування радіологічне, електромедичне та електротерапевтичне, код ДК 26.60.1 (рентген-апарат для новонароджених) - систему рентгенівську пересувну Compact DR Plus у кількості однієї одиниці та вартістю 1 998 700 грн.

Як встановлено судом, на виконання умов спірного правочину позивачем було поставлено, а представником відповідача за довіреністю №549889 від 13.11.2013р. прийнято товар, найменування якого повністю відповідає умовам договору та специфікації, що підтверджується витратною накладною №432 від 13.11.2013р.

У судовому засіданні 19.11.2014р. судом було оглянуто оригінал вказаного вище видаткового документу та встановлено, що останній підписано представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень та скріплено печатками суб'єктів господарювання.

Відповідач у відзиві б/н від 18.11.2014р. та під час розгляду справи 19.11.2014р. підтвердив факт отримання від позивача товару на загальну суму 1 998 700 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлена до матеріалів справи видаткова накладна є належним доказом передачі продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки продукції на загальну суму 1 998 700 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до п.4.1 договору №39 від 23.07.2013р. фінансування останнього здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оплата здійснюється згідно чинного законодавства.

Замовник зобов'язується здійснити оплату вартості поставленого товару на поточний рахунок учасника на підставі видаткових накладних. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється протягом 14 днів з дня надходження грошових коштів на рахунок замовника на вказані цілі (п.4.2 договору №39 від 23.07.2013р.).

Як встановлено судом, сторонами видаткову накладну було підписано 13.11.2013р., а отже, за висновками суду, фактичне невиконання покупцем своїх обов'язків з оплати товару на протязі майже року, призводить до порушення прав та інтересів продавця на отримання плати за переданий товар.

Наразі, господарський суд також зазначає, що зі змісту ст.631 Цивільного кодексу України вбачається, що сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки відповідно до договору протягом строку його дії.

Як вже було встановлено, термін дії договору №39 від 23.07.2013р. закінчився 31.12.2013р., тобто, враховуючи приписи ст.631 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що відповідач був зобов'язаний виконати прийнятий на себе обов'язок з оплати отриманого товару в будь-кому разі в строк до 31.12.2013р.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання за договором №39 від 23.07.2013р. не виконав, товар, отриманий на підставі видаткової накладної №432 від 13.11.2013р., не оплатив.

Наразі, господарським судом також прийнято до уваги акт №06-30/656 від 28.03.2014р. Державної фінансової інспекції України щодо перевірки державних закупівель в Державній установі «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України», відповідно до якого за відповідачем обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 1 988 700 грн.

Одночасно, суд також враховує зміст акту №50 від 15.10.2014р. звіряння розрахунків, згідно з яким покупцем підтверджено заявлений до стягнення розмір основного боргу. Вказаний акт підписано представниками обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання.

При цьому, твердження відповідача щодо порушення строків оплати за спірним правочином через відсутність своєчасного бюджетного фінансування, що на думку покупця, спростовує факт вини Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України» в порушенні грошових зобов'язань за договором та є виною третьої особи, суд до уваги не приймає за наступних підстав.

Згідно зі ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Наразі, норми чинного цивільного і господарського законодавства не містять винятків про зміну чи невілювання відповідальності при фінансуванні зобов'язання за рахунок бюджетних коштів. Аналогічну позицію наведено у постанові від 27.10.2009р. Верховного Суду України по справі №11/96.

В постанові від 15.05.2012 у справі №11/446 Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність бюджетної організації і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічну позицію наведено у постанові від 03.02.2014р. Вищого господарського суду України по справі №910/9231/13.

У п.1.3 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, позицію Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що наведені вище твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №39 від 23.07.2013р. виконав належним чином, виходячи з того, що відповідачем не було надано належних доказів для спростування факту порушення взятих на себе за вказаним правочином обов'язків щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «УМТ» до Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України» в частині стягнення основного боргу в сумі 1 998 700 грн. є обгрутнтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, позивачем було нараховано 3% річних за період з 27.11.2013р. по 15.10.2014р. на суму 52 897,10 грн. та інфляційні втрати за наведений період в розмірі 317 793,30 грн.

Після проведення перевірки правильності представленого заявником розрахунку, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про покладення судових витрат на Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з судового збору.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок розподілу судових витрат.

За приписами наведеної статті у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з наведених вище норм чинного господарського процесуального законодавства вбачається, що судовий збір розподіляється саме між сторонами.

Таким чином, вимоги відповідача про віднесення витрат про оплаті судового збору в розмірі 47 388,20 грн. на третю особу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Наразі, враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про віднесення судового збору на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «УМТ», м.Вінниця до Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 1 998 700 грн., 3% в сумі 52 897,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 317 793,30 грн.

Стягнути з Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Платона Майбороди, буд.8, ЄДРПОУ 02012022) на користь Приватного акціонерного товариства «УМТ» (21036, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Хмельницьке Шосе, буд.2, ЄДРПОУ 23718196) основний борг в сумі 1 998 700 грн., 3% в сумі 52 897,10 грн., інфляційні втрати в розмірі 317 793,30 грн., а також судовий збір в сумі 47 388 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.11.2014р.

Суддя М.О.Любченко