Рішення № 41579017, 19.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22720/14 19.11.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

до відповідача: Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ, ЄДРПОУ 31731838

про стягнення 217 942, 62 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. - по дов.

від відповідача: Денисюк В.В. - по дов.

Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.11.2014р. оголошувалась перерва до 19.11.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 222 380,96 грн., 3% річних в сумі 18 601,51 грн. та інфляційних втрат в розмірі 25 245,14 грн.

10.11.2014р. до господарського суду м.Києва надійшла заява б/н від 10.11.2014р. Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач просив стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» основний борг в сумі 174 095,97 грн., 3% річних в сумі 18 601,51 грн. та інфляційні втрати в розмірі 25 245,14 грн.

Згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що чинним господарським процесуальним законодавством України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду такої заяви (клопотання) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

За своєю правовою природою заява б/н від 10.11.2014р. Публічного акціонерного товариства «Київенерго» є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, з огляду на приписи чинного законодавства України та позицію Пленуму Вищого господарського суду України, наведена заява позивача прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в останній.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №8252080 від 01.06.2007р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині здійснення оплати спожитої за період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р. теплової енергії, внаслідок чого у Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» утворилась заборгованість в розмірі 174 095,97 грн., що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

У відзиві №5752 від 11.11.2014р. відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на непогодження споживача з показниками та розрахунком вартості спожитої теплової енергії, які наведено в облікових картках за період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р.

Однак, під час розгляду справи 19.11.2014р. відповідачем було змінено свою правову позицію по суті спору та наголошено на відсутності заперечень з приводу розміру основної заборгованості, заявленої до стягнення Публічним акціонерним товариством «Київенерго».

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як встановлено судом, 01.06.2007р. між між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») (постачальник) та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (споживач) було укладено договір №8252080 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі.

Сторонами узгоджено, що розрахунки зі споживачем за спожиту теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженням №142 від 12.12.2007р. Київської міської державної адміністрації, за кожну відпущену гігакалорію (п.1 додатку №2 до договору №8252080 від 01.06.2007р.).

У п.4.1 спірного правочину сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.06.2008р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено одним з контрагентів про його припинення (п.4.3 договору №8252080 від 01.06.2007р.).

Ухвалою від 21.10.2014р. було зобов'язано сторін надати пояснення щодо строку дії спірного правочину.

Проте, станом на момент вирішення спору сторонами наведених письмових пояснень надано не було, факт автоматичної пролонгації договору на підставі п.4.3.спірного правочину не заперечено.

Одночасно, у судовому засіданні 19.11.2014р. позивачем та відповідачем було зазначено, що у період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р. договір №8252080 від 01.06.2007р. був чинним.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №8252080 від 01.06.2007р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення між сторонами взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання теплової енергії.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного між сторонами правочину постачальник зобов'язався, зокрема, безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження (п.2.2.1 договору №8252080 від 01.06.2007р.); щомісячно оформляти для споживача величину фактично спожитої теплової енергії, визначеної у гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача у розрахунковий період (місяць) (п.2.2.2 договору №8252080 від 01.06.2007р.).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р. Публічним акціонерним товариством «Київенерго» було поставлено Комунальному підприємству «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на виконання умов договору №8252080 від 01.06.2007р. теплову енергію на загальну суму 636 433,48 грн. Наведені обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи обліковими картками за вересень 2011р. на суму 4124,60 грн., за жовтень 2011р. на суму 16 255,22 грн., за листопад 2011р. на суму 29376,94 грн., за грудень 2011р. на суму 31 643,44 грн., за січень 2012р. на суму 37 928,98 грн., за лютий 2012р. на суму 41 254,72 грн., за березень 2012р. на суму 32 015, 16 грн., за квітень 2012р. на суму 16 685,89 грн., за травень 2012р. на суму 5491,91 грн., за червень 2012р. на суму 2528,70 грн., за липень 2012р. на суму 3710,64 грн., за серпень 2012р. на суму 4063,09 грн., за вересень 2012р. на суму 5876,84 грн., за жовтень 2012р. на суму 17 986,94 грн., за листопад 2012р. на суму 24 052,34 грн., за грудень 2012р. на суму 42 105,70 грн., за січень 2013р. на суму 43 226,99 грн., за лютий 2013р. на суму 33 467,11 грн., за березень 2013р. на суму 36 265,74 грн., за квітень 2013р. на суму 21 902 грн., за травень 2013р. на суму 6 019,15 грн., за червень 2013р. на суму 3846,62 грн., за липень 2013р. на суму 1813,04 грн., за серпень 2013р. на суму 4050,68 грн., за вересень 2013р. на суму 5281,61 грн., за жовтень 2013р. на суму 16333,86 грн., за листопад 2013р. на суму 21 178,67 грн., за грудень 2013р. на суму 26 175,11 грн., за січень 2014р. на суму 33667,32 грн., за лютий 2014р. на суму 26 915,77 грн., за березень 2014р. на суму 23 741,93 грн., за квітень 2014р. на суму 9713,20 грн., за травень 2014р. на суму 5485,27 грн. та за червень 2014р. на суму 2241,30 грн.

Відповідач у судовому засіданні 19.11.2014р. заперечень з приводу отримання у період з вересня 2011р. по липень 2014р. теплової енергії від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на загальну суму 636 433, 48 грн. не надав та відмовився від поданого у судовому засіданні 12.11.2014р. клопотання №5753 від 11.11.2014р. про призначення судової експертизи з метою визначення фактичного обсягу поставленої теплової енергії у спірний період. При цьому, відповідачем зазначено, що з огляду на підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, суперечки між сторонами щодо кількості спожитої теплової енергії та теперішній час відсутні.

Зважаючи на викладені вище обставини, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, враховуючи відсутність у споживача зауважень з приводу належного виконання постачальником своїх обов'язків з поставки теплової енергії, суд дійшов висновку, що наведені вище облікові картки є належними доказами споживання відповідачем у період 01.09.2011р. по 01.07.2014р. теплоенергії, а отже, і виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №8252080 від 01.06.2007р. на загальну суму 636 433,48 грн.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

У додатку №2 до договору №8252080 від 01.06.2007р. контрагентами було погоджено тарифи та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Як вже зазначалось, у п.1 додатку №2 до договору №8252080 від 01.06.2007р. сторони визначили, що розрахунки зі споживачем за спожиту теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженням №142 від 12.12.2007р. Київської міської державної адміністрації, за кожну відпущену гігакалорію.

За змістом п.9 наведеного додатку споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує у МВРТ-7 за адресою: вул.Горького, буд.29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п.10 додатку №2 до договору №8252080 від 01.06.2007р. споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

За змістом п.13 вказаного вище додатку розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами.

За таких обставин, з огляду на фактичні обставини справи, враховуючи передбачені у спірному правочині термін та обсяги оплати спожитої теплової енергії, суд дійшов висновку, що строк внесення плати за спожиту у період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р. на підставі договору №8252080 від 01.06.2007р. теплову енергію на загальну 636 433,48 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» було лише частково виконані свої грошові зобов'язання за договором №8252080 від 01.06.2007р., в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 174 095,57 грн.

Ухвалою від 21.10.2014р. сторін було зобов'язано провести розширену звірку розрахунків за договором №8252080 від 01.06.2007р. з визначенням періодів нарахування спірної заборгованості та представити відповідний акт суду.

На виконання наведених вище вимог господарського суду у судовому засіданні 19.11.2014р. сторонами було представлено акт звірки взаєморозрахунків між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» за договором №8252080 від 01.06.2007р. за період з 01.09.2011р. по 01.07.2014р. (станом на 01.11.2014р.), в якому сторонами визначено, що станом на момент вирішення спору розмір невиконаних споживачем за договором №8252080 від 01.06.2007р. грошових зобов'язань становить 174 095,57 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на всі наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновків, що позовні вимоги Публічого акціонерного товариства «Київенерго» до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення основного боргу в сумі 174 095,57 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення інфляційних втрат в розмірі 25 245,14 грн. та 3% річних в сумі 18 601,51 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі . При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі за порушення строків внесення плати за спожиту теплову енергію за жовтень 2011р., за листопад 2011р., за грудень 2011р., за січень 2012р., за лютий 2012р., за березень 2012р., за квітень 2012р., за травень 2012р., за червень 2012р., за липень 2012р., за серпень 2012р., за вересень 2012р., за жовтень 2012р., за листопад 2012р., за грудень 2012р., за січень 2013р., за лютий 2013р., за березень 2013р., за квітень 2013р., за травень 2013р., за червень 2013р., за липень 2013р., за серпень 2013р., за вересень 2013р., за жовтень 2013р., за листопад 2013р., за грудень 2013р., за січень 2014р., за лютий 2014р., за березень 2014р., за квітень 2014р., за травень 2014р. та за червень 2014р.позивачем було нараховано 3% річних на загальну суму 18 601,51 грн. та інфляційні втрати в розмірі 25 245,14 грн.

Після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Щодо клопотання №5810 від 19.11.2014р. Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про розстрочення виконання рішення рівними частинами на шістдесят календарних місяців, господарський суд зазначає наступне.

У ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться, тобто, гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо (п.7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Правовий аналіз приписів чинного законодавства свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Зі змісту п.7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В обґрунтування свого клопотання Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» посилається на складне фінансове становище суб'єкта господарювання.

Проте, жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження своїх тверджень заявником до матеріалів справи не представлено.

Наразі, судом не встановлено за наявними в матеріалах справи документами, а відповідачем не доведено наявності інших об'єктивних обставин, що свідчили б про наявність підстав, що обумовлювали б неможливість або складність процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України, з огляду на фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочення виконання судового рішення є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Одночасно, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права та можливості повторно звернутись до господарського суду з клопотанням про розстрочку виконання судового рішення у разі виникнення обставин, що дійсно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим з наданням належних доказів існування вказаних обставин.

Враховуючи, що заявою б/н від 19.11.2014р. відповідач відмовився від клопотання №5753 від 11.11.2014р. про призначення судової експертизи, останнє судом по суті не розглядалось.

Судовий збір в розмірі 965,70 грн., який було сплачено заявником на підставі платіжного доручення №155 від 14.10.2014р., підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству «Київенерго» з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 4358,85 грн. підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 174 095,97 грн., 3% річних в розмірі 18 601,51 грн. та інфляційних втрат в сумі 25 245,14 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м.Київ, Шевченківський район, вул.Кирпоноса, буд.10/8, ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305) основний борг в сумі 174 095,97 грн., 3% річних в розмірі 18 601,51 грн., інфляційні втрати в сумі 25 245,14 грн., а також судовий збір в сумі 4358,86 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 965,70 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №155 від 14.10.2014р.

У судовому засіданні 19.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.11.2014р.

Суддя М.О.Любченко