Рішення № 41576959, 18.08.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6181/14-ц

н/п 2/640/1845/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року

Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Косаригіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики.

В обґрунтування свого позову позивач вказав, що 20 квітня 2007 року відповідач ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 солідарно позичили у позивача ОСОБА_1 валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 156 800 (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот) доларів США, про що між ними було укладено в письмовій формі договір позики від 20 серпня 2007 року.

За вказаним договором позики від 20 квітня 2007 року боржники зобов'язалися повернути позичені в позивача кошти в сумі 156 800 доларів США не пізніше 20 серпня 2007 року, але порушили свої зобов'язання і позичені кошти не повернули.

Крім того, 23 листопада 2007 року відповідач ОСОБА_3 додатково позичив у позивача кошти на суму 82 000 доларів США, про що між ними було укладено в письмовій формі договір позики від 23 листопада 2007 року.

За вказаним договором позики від 23 квітня 2007 року відповідач ОСОБА_3 зобов'язувався повернути позичені у позивача кошти в сумі 82 000 доларів США не пізніше 20 серпня 2007 року, але також порушив свої зобов'язання і кошти не повернув.

Крім того, протягом 2007-2008 р. р. відповідач ОСОБА_3 неодноразово позичав у позивача валютні цінності загальною сумою 136800 доларів США.

Отримані від позивача в борг кошти за вказаними вище розписками позичальника відповідач ОСОБА_3 також не повернув.

Оскільки отримані від позивача в борг кошти відповідач ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 позивачу не повернули, чим грубо порушили його права кредитора, у 2009 році ОСОБА_1 був змушений звернутися в суд із позовом до них про стягнення заборгованості за цими договорами і розписками.

В забезпечення цього позову Київський районний суд м. Харкова постановив дві ухвали, якими наклав арешт на три належні ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_5 житлові будинки.

На час подання даного позову справа за позовом ОСОБА_1 розглянута, рішенням апеляційного суду Харківської області, яким було скасовано рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково і вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 20 квітня 2007 року в розмірі 2 242 603 грн. 58 коп., а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики від 23 листопада 2007 року в розмірі 1 175 689 грн. 90 коп. та заборгованість за 11 розписками позичальника в сумі 1 574 109 грн. 75 коп.

06 березня 2014 року позивач в особі свого представника дізнався про рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 травня 2013 року про стягнення з ОСОБА_3 за позовом ОСОБА_6 на його користь боргу в сумі 1 438 740 грн. 00 коп. за договорами позики від 10 січня 2006 року та від 03 травня 2007 року.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 зазначав, ніби він позичив ОСОБА_3 40 000 доларів США за розпискою від 10 січня 2006 року і 140 000 доларів США за договором ПОЗИКИ ВІД 05 березня 2007 року.

ОСОБА_1 не погодився з рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 травня 2013 року, оскільки укладені між ОСОБА_3 та рідним братом його дружини ОСОБА_2 договори позики є підробленими і фіктивними: сторони цих правочинів не бажали реального настання обумовлених ними правових наслідків, а переслідували при їхньому підробленні саму лише єдину злочинну протиправну мету - отримати безпідставне судове рішення про стягнення з ОСОБА_3 великої суми грошових коштів за неіснуючими договорами, аби останній отримав можливість протиправно ухилитися від виконання судового рішення про стягнення з нього боргу на користь ОСОБА_1 за рахунок звернення стягнення на належне йому і арештоване Київським районним судом м. Харкова нерухоме майно.

У зв'язку з цим, ОСОБА_1 оскаржив рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 травня 2013 року в апеляційному порядку. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 апеляційним судом Харківської області провадження відкрите, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції законної сили не набрало.

Очевидно, що підроблені ОСОБА_3 із ОСОБА_2 договори позики від 10 січня 2006 року та від 05 березня 2007 року безпосередньо порушують права та охоронювані законом інтереси позивача ОСОБА_1, оскільки з використанням цих сфальсифікованих в простій письмовій формі правочинів ОСОБА_3 намагається ухилитися від виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 12 лютого 2014 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 заборгованості за рахунок звернення стягнення на належне йому і арештоване Київським районним судом м. Харкова нерухоме майно.

ОСОБА_1 впевнений, що розписка і договір позики, за якими ОСОБА_3 нібито позичив у ОСОБА_2 кошти, підроблені сторонами цих правочинів і були підписані ними не у січні 2006 року та березні 2007 року відповідно, а безпосередньо перед поданням позову ОСОБА_2

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, надали заяву про слухання справи за їх відсутності. Крім того, клопотали про призначення по справі судово-технічної експертизи боргових розписок, виданих ОСОБА_3 ОСОБА_2 щодо встановлення часу їх написання.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечувала за наступних підстав. Так, 10.01.2006 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 гроші на суму 40 000 доларів США, 05.03.2007 року гроші на суму 140000 доларів США, що було оформлено борговими розписками. У зв'язку з неповерненням цих коштів, позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 травня 2013 року позов було задоволено і стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 1 438 740 грн. 00 коп. за договорами позики від 10 січня 2006 року та від 03 травня 2007 року.

25.06.2014 року ВССУ винесено Ухвалу, якою касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення апеляційного суду Харківської області від 12.02.2014 року скасоване, рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2013 року залишено в силі, тобто стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає сума боргу 249485,72 грн. та 1700,00 грн. судових витрат. Крім того, згідно зведеного виконавчого провадження №40021419 майно належне ОСОБА_3 примусово реалізоване на суму 1333500,00 грн. та кошти у квітні 2014 року перераховані на рахунок представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 Крім того, згідно постанови державного виконавця від 24.03.2014 року виконавчий лист №644/3933/13ц, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Харкова повернуто до суду.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Вивчивши позовну заяву, вислухавши представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позо задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 10.01.2006 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 гроші на суму 40 000 доларів США, 05.03.2007 року гроші на суму 140000 доларів США, що було оформлено борговими розписками. У зв'язку з неповерненням цих коштів, позивач скористався своїм правом та звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 травня 2013 року позов було задоволено і стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 1 438 740 грн. 00 коп. за договорами позики від 10 січня 2006 року та від 03 травня 2007 року.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково і вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 249485,72 грн. та 1700,00 грн. судових витрат. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області, яким було скасовано рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково і вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 20 квітня 2007 року в розмірі 2 242 603 грн. 58 коп., а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики від 23 листопада 2007 року в розмірі 1 175 689 грн. 90 коп. та заборгованість за 11 розписками позичальника в сумі 1 574 109 грн. 75 коп.

Проте, 25.06.2014 року ВССУ винесено Ухвалу, якою касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення апеляційного суду Харківської області від 12.02.2014 року скасоване, рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2013 року залишено в силі, тобто стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає сума боргу 249485,72 грн. та 1700,00 грн. судових витрат.

В судовому засіданні представником ОСОБА_3 надано докази того, що, згідно зведеного виконавчого провадження №40021419 майно належне

ОСОБА_3 примусово реалізоване на суму 1333500,00 грн. т а кошти у квітні 2014 року перераховані на рахунок представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7

Згідно ст. 15 ЦК України - Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України - Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, ОСОБА_2 реалізував своє право на звернення до суду для захисту свого порушеного відповідачем права.

Водночас, враховуючи, що ОСОБА_1 отримав усі кошти, які йому був винен ОСОБА_3, що підтверджується вищевказаним судовим рішенням ВССУ та матеріалами виконавчого провадження, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, уклавши між собою договори позики, жодним чином не порушували прав позивача ОСОБА_1

Крім того, підстави визнання договорів недійсними, викладені у ст..ст. 203, 215 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 не був стороною у правочинах, які він оскаржує, не вказав жодної підстави для визнання оскаржуваних ним правочинів недійсними, які б були передбачені у ст..ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 60 ЦПК України - Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи безпідставність позовних вимог позивача, суд відмовляє й у задоволенні клопотання про призначення судово-технічної експертизи боргових розписок.

Керуючись ст.ст. 10,11,27,31,57-60,209,212,215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики - відмовити.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1, віднести на його рахунок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Нев'ядомський