Вирок № 41576735, 19.11.2014, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Комсомольська, 13, смт Золочів, Харківська область, 62203, inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-02-73

№ 622/1560/13-к

1-кп/622/38/2014

ВИРОК

іменем України

19.11.2014 року Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Шабас О.С.,

при секретарі Цилюрик Т.А.,

з участю прокурора Соболя А.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Золочів Харківської області кримінальне провадження №12013220310000573 від 05.09.2013р. відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, інваліда ІІ групи, та який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

що обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в травні місяці 2013 року умисно, з корисливих мотивів з метою заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, під виглядом надання допомоги у переоформленні банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 шляхом зловживання довірою свого двоюрідного брата ОСОБА_2, заволодів вказаною банківською карткою, яка належить останньому, з метою подальшого її використання у власних цілях, а саме зняття з неї грошових коштів. Після чого, усвідомлюючи, що дана картка ПАТ КБ «Приватбанк» та грошові кошти, які нараховуються на неї безпосередньо і повністю належать ОСОБА_2, в період часу з 13.05.2013 року по 26.06.2013 року користувався вказаною банківською карткою ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1, витративши з неї на власний розсуд грошові кошти на загальну суму 1 236,36 грн., про що власнику картки не повідомив, та саму картку йому не повернув. Так, ОСОБА_1 заподіяв матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_2 на загальну суму 636, 36 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодів чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Під час досудового розслідування між потерпілим ОСОБА_2 і обвинуваченим ОСОБА_1, 13 листопада 2013 року укладена угода про примирення. Згідно з угодою ОСОБА_1, беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та зобов'язується протягом трьох місяців з дня підписання угоди повністю відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду в розмірі встановленому на момент досудового розслідування, крім того до укладення угоди ОСОБА_1 публічно вибачився перед ОСОБА_2 Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Обвинуваченому та потерпілому роз'яснені наслідки укладення угоди та наслідки її невиконання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив затвердити вищевказану угоду про примирення, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК Україна, і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання. Одночасно просив звільнити обвинуваченого від відбування показання, застосувавши закон України «Про амністію у 2014 році», так як обвинувачений є інвалідом ІІ групи.

Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Вказав, що угоду між ними укладено добровільно.

Потерпілий у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.?

Відповідно п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. З ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Частинами 2,3 ст.474 КПК України передбачено, що розгляд угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

В наданій суду угоді від 13 листопада 2013 року зазначено сторони, що її уклали та дату складання, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. Угода скріплена підписами сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Потерпілим за даним злочином визнаний ОСОБА_2

Згідно положень ст. 12 КК України, злочин у вчинення якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим є злочином невеликої тяжкості. Угода, сторонами укладена в період досудового слідства, про що заявлено в підготовчому судовому засіданні.

В судовому засіданні, шляхом опитування сторін, судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди судом витребувані та досліджені матеріали (досудового) кримінального провадження. Встановлено відсутність скарг з боку підозрюваного в період досудового слідства. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Потерпілий ОСОБА_2 розуміє наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України

ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується з позитивного боку. Є інвалідом другої групи. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття та активна допомога в розкритті злочину. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Зі змісту угоди вбачається, що сторонами, узгоджено покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи зміст угоди в частині обраного сторонами покарання, суд доходить висновку, що воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: пропонується у межах встановлених в санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а також обставину, яка пом'якшує покарання.

Таким чином, суд доходить висновку, що законом передбачена можливість укладення угоди про примирення за даним складом злочину. Угода укладена уповноваженими особами та своєчасно, про що сторонами заявлено у передбаченому законом порядку. Угода про примирення укладена добровільно, вона не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, а за своєю формою та змістом відповідає вимогам КПК та КК України.

В зв'язку з наведеним, суд, маючи правові підстави затверджує угоду і призначає ОСОБА_1 узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Крім того, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування вказаного покарання так як, він є інвалідом ІІ групи, застосувавши положення п. г ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Цивільний позов не заявлений. Речові докази відсутні. Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

угоду від 13 листопада 2013 року по кримінальному провадженню №12013220310000573 від 05.09.2013р. відносно ОСОБА_1, про примирення укладену між потерпілим ОСОБА_2 і підозрюваним ОСОБА_1 затвердити.

Визнати ОСОБА_1 винуватим за ч. 1 ст. 190 КК України та призначити узгоджене покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень та звільнити його від відбування вказаного покарання на підставі положень п. г ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Шабас О. С.