Постанова № 41576013, 24.11.2014, Балаклійський районний суд Харківської області

ПОСТАНОВА Іменем Україним. Балаклія 24 листопада 2014 року Справа № 610/4460/14-а 2-а/610/154/2014

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Купіна В.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області про зобов`язання вчинити певні дії,-

установив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій відповідача по виплаті їй щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2014 році не у повному обсязі незаконними. Просила зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком і провести виплату.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона має статус «член сім'ї загиблого учасника війни». Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до ст.15 вищевказаного закону, позивачу повинна виплачуватися щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2014 року складає 949 грн. на місяць, таким чином сума виплати у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком повинна складати 949 грн. х 5 (мін.пенсій)=4745 грн. Відповідачем виплата щорічної разової грошової допомоги до п'ятого травня проведена позивачу у значно меншому розмірі, чим встановлено законом. Безпідставними вважає позивач посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України.

Відповідач надав до суду заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, та зазначив, що пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний Бюджет України на 2014 рік» установлено, що у 2014 році норми і положення статей 12,13,14,15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2014 році позивачу була нарахована та виплачена у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 р. № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2014 році у квітні виплачена ОСОБА_1 у розмірі, установленому постановою КМУ від 16 квітня 2014 року № 102, а саме: 400 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус «член сім'ї загиблого учасника війни», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.02.2005 року, а тому має право на пільги, встановлені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, в тому числі, на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Згідно зі ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 цю норму змінено на таку редакцію: «Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»

Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 вказану зміну визнано неконституційною.

Таким чином на сьогодні діє редакція цієї норми згідно з якою разова грошова допомога виплачується у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Виплата вказаної разової грошової допомоги провадиться до 5 травня кожного року включно.

Позивачу вказана разова грошова допомога була виплачена у меншому розмірі.

Станом на дату виплати (до 5 травня 2014 року включно) у ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.», тобто на момент виникнення спірних правовідносин Верховна Рада України жодних змін до цієї статті (ст..15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") не вносила, будь-яких інших законодавчих актів щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня не приймала.

Посилання відповідача на те, що п.6 Прикінцевих положень ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014р.» норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік - не є коректним, оскільки:

1) пункт, на який посилається відповідач, насправді не №6, а є пунктом №6-7 Прикінцевих положень;

2) Прикінцеві положення доповнено пунктом 6-7 лише Законом № 1622-VII від 31.07.2014 (який відповідно і набрав чинності значно пізніше дати порушення відповідачем прав позивача, яке відбулось 05.05.2014р.).

Таким чином, до 5 травня 2014 року включно ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" діяла в повній мірі, без обмежень, і у відповідності до якої, щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

А тому, з огляду на вищенаведене, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 року №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", якою визначений розмір виплат разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки, виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку розміру разової грошової допомоги необхідно керуватися Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не підзаконним нормативно-правовим актом.

Аналогічні правові позиції висловлені ВАС у постанові від 17.10.2013 року у справі №К/9991/84130/12, ухвалі від 16.10.2014 року у справі №К/800/29768/13 та інших.

Згідно ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на соціальні виплати, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки всупереч цій статті цього закону, відповідач виплатив позивачу разову грошову допомогу у розмірі меншому ніж передбачено було законом, то права позивача є порушеними і підлягають судовому захисту.

З огляду на вищевикладене та те, що відповідач не довів правомірності свого рішення, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, достатньо вмотивованими та ґрунтуються на наявних у справі доказах, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак судовий збір у розмірі 75 грн. сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 69, 158-162, 183-2 КАС України,-

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Балаклійської районної адміністрації Харківської області - задовольнити.

Визнати дії Управління соціального захисту населення Балаклійської районної адміністрації Харківської області по виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2014 не у повному обсязі - протиправними.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Балаклійської районної адміністрації Харківської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсі за віком.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 75 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. В. Купін