Рішення № 41573987, 19.11.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/6113/14-ц

2-2846/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Кошар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення останньої від права на спадкування за законом.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_3, і після його смерті залишилось спадкове майно, а саме - 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1.

Після звернення до Державної нотаріальної контори № 5 м. Києва з заявою про прийняття спадщини, їй стало відомо про те, що ОСОБА_3 склав заповіт на все своє майно на ім'я відповідача. Заповіт було посвідчено державним нотаріусом 5-ої Київської держаної нотаріальної контори 13 січня 2012 року, тобто за два тижні до смерті.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, зазначений заповіт від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України.

13 березня 2014 року вона звернулася до П'ятої київської державної нотаріальної контори та дізналась, що внаслідок скасування заповіту від 13 лютого 2012 року відкрилась спадщина на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 Спадкоємцями за законом є вона та дружина батька - ОСОБА_2, з якою спадкодавець перебував у шлюбі з 13 січня 2007 року.

Її батько ОСОБА_3 був інвалідом 2-ої групи з дитинства. У 2004 році він переніс ішемічний інсульт, незворотні явища якого проявлялися до самої смерті, потребував постійного піклування про нього, яке здійснювала лише вона.

ОСОБА_2 на початку 2007 року попросилася тимчасово пожити у батька, а про реєстрацію їх шлюбу родичі дізналися лише в 2010 році. Відповідач не надавала спадкодавцю матеріальної допомоги в той час коли він перебував у тяжкому стані та потребував лікування як стаціонарного, так і амбулаторного, не надавала йому допомоги по догляду в період повної непрацездатності та спричиняла пряму шкоду його здоров'ю.

Відповідач під час тяжкої хвороби спадкодавця, який був у безпорадному стані, мала можливість, але свідомо ухилялася від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки.

Просить суд ухвали рішення, яким на підставі ч. 5 ст.1224 ЦК України усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та стягнути з відповідача на її користь судовий збір.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлений позов та просили його задовольнити в повному обсязі з наведених в ньому підстав. Пояснили суду, що в 2006 року позивач домовилась з відповідачем про догляд за її батьком - ОСОБА_3, і відповідач почала мешкати в будинку. Про укладення шлюбу між її батьком та відповідачем стало відомо лише в 2010 році. Разом з тим, догляд за батьком та його забезпечення здійснювала лише позивач. Підтвердили, що ОСОБА_3 укладав два заповіти: в 2011 році та в 2012 році. Заповіт від 2012 року визнаний судом недійсним.

Відповідач та її представник проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на їх недоведеність та безпідставність. Пояснили суду, що ОСОБА_2 перебувала в шлюбних відносинах зі спадкодавцем з 19 лютого 2000 року, а вже 13 січня 2007 року шлюб було офіційно зареєстровано. Відповідач доглядала за чоловіком, піклувалась про нього, годувала, купувала ліки, провідувала в лікарні та жодним чином не ухилялась від цього. Перед смертю ОСОБА_3 двічі складав заповіт, що свідчило про його небажання дарувати все своє майно своїй дочці - ОСОБА_1 Заповіт ОСОБА_3 від 13 січня 2012 року визнано недійсним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року з підстав, визначених статтею 225 ЦК України, тому відповідно до ч. 4 ст. 1254 ЦК України, свою силу відновив попередній заповіт складений ОСОБА_3 02 грудня 2011 року.

Третя особа - Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 02 лютого 2012 року (т. 1, а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на домоволодіння від 02 лютого 1973 року та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1, а.с. 208, 228-230).

Позивач ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 10).

Відповідач ОСОБА_2 його дружина (т. 1, а.с. 16).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Сторони в справі у визначений законом строк звернулися в П'яту київську державу нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини (т. 1, а.с. 184-186).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що за життя ОСОБА_3 склав два заповіти.

Так, 02 грудня 2011 року ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках все його майно рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що він матиме право за законом, і що йому належатиме на день смерті. Зазначений заповіт посвідчений державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 5-1417 (т. 1, а.с. 191).

13 січня 2012 року державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 посвідчено заповіт ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 5-60, згідно якого останній заповів все його майно рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що він матиме право за законом, і що йому належатиме на день смерті ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 192).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2014 року заповіт від 13 січня 2013 року він імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 при підписанні заповіту 13 січня 2012 року не мав повної цивільної дієздатності, в силу цього не міг в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій при прийнятті цього рішення (т. 1 а.с. 19-21, 22-23).

Частиною 4 ст. 1254 ЦК України передбачено, що якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 та 231 цього Кодексу.

Заповіт від 13 січня 2012 року складений він імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 визнано недійсним з підстав того, що заповідач як дієздатна особа в момент вчинення правочину не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними (ст. 225 ЦК України).

За таких обставин, чинність заповіту ОСОБА_3 від 02 грудня 2011 року відновилася після визнання недійсним його заповіту від 13 січня 2012 року.

У такому випадку, відповідач у справі - ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, а не за законом.

При звернення в суд з позовом ОСОБА_1, посилаючись на ч. 5 ст. 1224 ЦК України, зазначала, що вона та відповідач є спадкоємцями ОСОБА_3 за законом. Спадкодавець тривалий час був у безпорадному стані, а відповідач маючи можливість у наданні допомоги, свідомо ухилялася від надання будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки. Піклування про батька здійснювала виключно вона, й всі витрати пов'язані з похованням батька понесла вона, оскільки відповідач відмовилась будь чим допомагати.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України вбачається, що у випадку ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, особа може бути усунута від спадкування лише за законом.

Усунення від спадкування за заповітом чинним законодавством не передбачено.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Пунктом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»визначено, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 3654 гривні згідно квитанцій від 24 березня 2014 року та 18 квітня 2014 року.

У судовому засіданні було встановлено, що ціна позову складає 305294 гривні, тому судовий збір який би підлягав сплаті становив 3052,94 гривень (1 % вартості частки в спадщині відповідача ОСОБА_2.).

Таким чином, судовий збір у розмірі 601 гривні 06 копійок є надмірно сплаченим та підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 1217, 1222, 1223, 1224, 1254 ЦК України, пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 80, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про усунення від права на спадкування.

Зобов'язати Управління Державного казначейства України у Солом'янському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1) надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 601 гривні 06 копійок, внесені нею згідно з квитанцією № 183051540 від 18 квітня 2014 року через АТ «Райффайзен Банк Аваль» відділення № 0207, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: