Рішення № 41573045, 24.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.14р. Справа № 904/7976/14

За позовом Акціонерної компанії "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО", м. Харків

до Управління каналу ДНІПРО-ДОНБАС, м. Дніпродзержинськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ

про стягнення 75 461,76 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Жарая К.П. - представник (дов. № 01-62юр./9609 від 02.12.2013)

від відповідача: Конник - представник (дов. № б/н від 23.07.2014)

Лямець М.Г. - представник (№ б/н від 23.07.2014)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерна компанія "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Управління каналу ДНІПРО-ДОНБАС про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 76134 від 22.01.2007 у розмірі 75 461,76 грн., з яких: 44 821,08 грн. пеня, 20 297,34 грн. інфляційні втрати та 10 343,34 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 76134 від 22.01.2007, в частині своєчасного розрахунку за надані послуги за листопад 2013 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.11.2014.

03.11.2014 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з тим, що затримка з перерахуванням коштів виникла не з вини Управління каналу Дніпро-Донбас.

Відповідач зазначає, що його звільнено від відповідальності за порушення зобов'язання на підставі пункту 5 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 752-р "Про затвердження плану заходів з вирішення проблемних питань розвитку агропромислового комплексу".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області та відкладено розгляд справи на 24.11.2014.

24.11.2014 представник позивача надав письмові пояснення по суті спору.

24.11.2014 третя особа надіслала до господарського суду Дніпропетровської області письмові пояснення, в яких зазначає, що органи державної казначейської служби України вживають усіх можливих заходів щодо проведення у повному обсязі розрахунків згідно наданих платіжних доручень розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, інших клієнтів направляючи на це весь наявний фінансовий ресурс єдиного казначейського рахунка.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.02.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2007 між Акціонерною компанією "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (постачальник) та Управлінням каналу ДНІПРО-ДОНБАС (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 76134 (а.с.16).

Відповідно до пункту 1 договору постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

На виконання умов договору позивач у листопаді 2013 здійснив відпуск електричної енергії відповідачу на загальну суму 9 799 630,79 грн.

Відповідно до пункту 1 додатку № 2 "Порядок розрахунків" розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

Пунктом 5 договору встановлено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку.

Відповідно до пункту 5 додатку 3 2 "Порядок розрахунків" споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати у розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії, цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку, постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Рахунки на оплату електричної енергії, спожитої у листопаді 2013 року, були отримані відповідачем 02.12.2013 (а.с. 92).

Повну оплату за використану електричну енергію відповідач здійснив несвоєчасно, а саме остаточний розрахунок здійснено 27.12.2013, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 2.2.5 цього договору, з порушенням термінів визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків" споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3 % річних та індекс інфляції.

Пунктом 1.9 Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 10.12.2013 по 27.12.2013 у сумі 44 821,08 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.13), судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме враховано день фактичної сплати суми заборгованості (27.12.2013) в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Таким чином, сума пені за період з 10.12.2013 по 26.12.2013 становить 42 330,94 грн.

Господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо того, що його звільнено від відповідальності за порушення зобов'язання на підставі пункту 5 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 752-р "Про затвердження плану заходів з вирішення проблемних питань розвитку агропромислового комплексу" з нижченаведених підстав.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 № 752-р "Про затвердження плану заходів з вирішення проблемних питань розвитку агропромислового комплексу" затверджено план заходів з вирішення проблемних питань розвитку агропромислового комплексу, зокрема, щодо забезпечення безперебійного постачання електроенергії водогосподарським організаціям, що здійснюють подачу води у маловодні регіони, без застосування штрафних санкцій за несвоєчасне внесення плати за спожиту електроенергію.

Таким чином, дане розпорядження Кабінету Міністрів України має лише організаційний характер для Мінагрополітики, Мінпаливенерго, Аграрного фонду, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та облдержадміністрацій щодо забезпечення звільнення безперебійного постачання електроенергії водогосподарським організаціям, що здійснюють подачу води у маловодні регіони, без застосування штрафних санкцій за несвоєчасне внесення плати за спожиту електроенергію, а не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд вважає за можливе за власної ініціативи зменшити розмір пені на 90 % від належної до стягнення суми, що становить 4 233,09 грн., з врахуванням такого.

По-перше, відповідач сплатив повністю суму основного боргу. Прострочення склало лише 17 днів.

По-друге, причиною несвоєчасного виконання зобов'язання стало затримка фінансування з Державного бюджету України.

Також, судом враховується і те, що відповідач, відповідно до його Положення, є бюджетною неприбутковою організацією, яка, відповідно до покладених на неї завдань, забезпечує потребу населення і галузей економіки у водних ресурсах.

Також, позивачем нараховано 3 % річних за період з 10.12.2013 по 27.12.2013 у сумі 10 343,34 грн. та інфляційні втрати за період з 10.12.2013 по 27.12.2013 у сумі 20 297,34 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у сумі 10 343,34 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до частини 3 пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.15) відповідно до вимог законодавства, встановив, що на останній день місяця (31.12.2013), в якому платіж мав бути здійснений сума, заборгованість була відсутня.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 20 297,34 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 275,29 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління каналу ДНІПРО-ДОНБАС (51918, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, 6-А; ідентифікаційний код 05387179) на користь Акціонерної компанії "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, ідентифікаційний код 00131954) - пеню у розмірі 4 233,09 грн., 3 % річних у розмірі 10 343,34 грн. та судовий збір у розмірі 1 275,29, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.11.2014

Суддя Я.С. Золотарьова