Рішення № 41572196, 17.11.2014, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2565/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Яценка В. В.

при секретарі - Карпенко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лубнах цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

29 липня 2014 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 звернувся до Лубенського міськрайонного суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним.

В своєму позові зазначав, що 25 вересня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір № 026/13 "про представництво та надання правової допомоги". Станом на дату звернення до суду жодної дії на виконання договору відповідачем (адвокатом ОСОБА_2.) не здійснено, сам договір укладений відповідачем без мети настання реальних наслідків, що у відповідності до ст.203 ЦК України є однією із підстав для визнання його недійсним. Крім того, договір не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому відсутній предмет договору, обов'язки сторін, відповідальність сторін та інші істотні умови. Також спірний договір не має строку його дії та строків виконання обов'язків, що призводить до відсутності правових підстав для його виконання. Сам позивач підписував спірний договір з наміром настання реальних наслідків, оскільки вніс передплату за договором. Сам відповідач з 2007 року знаходиться в стані припинення, як фізична особа - підприємець. Договір про відчуження прав на земельну ділянку сторони того договору (ОСОБА_1 та ОСОБА_4) уклали самі, оскільки йшов час, а відповідач тільки "годував обіцянками", і внаслідок відсутності юридичних знань останній був визнаний Хорольським районним судом недійсним, оскільки не відповідав вимогам закону. Прохав суд визнати недійсним договір №026/13 від 25 вересня 2013 року, та стягнути з відповідача 25000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали.

Позивач суду пояснив, що він дійсно 25 вересня 2013 року підписав з адвокатом ОСОБА_2 письмовий договір, згідно умов якого ОСОБА_2 мав підготувати та в подальшому супроводжувати виконання іншого договору - про відчуження прав користування земельною ділянкою, між ним та ОСОБА_4 Вартість основного договору склала 500000 (п'ятсот тисяч), частину цих коштів, в т.ч. с/г технікою, він отримав 02 жовтня 2013 року, загалом на суму 195000 гривень. В подальшому отримував кошти ще, останні рази отримав від ОСОБА_6 12500 та 7500 гривень відповідно 31 березня та 12 квітня 2014 року. Вважав, що ОСОБА_2 не виконував свої зобов'язання по договору, проте які саме - пояснити суду не зміг. Посилався також на рішення Хорольського районного суду від 20 травня 2014 року, яким було задоволено позовні вимоги його дружини - ОСОБА_7 - та визнано недійсним договір від 02 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, що в вересні 2013 року до нього звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з проханням розробити договір, по якому право користування земельною ділянкою площею 50 га, яке належить ОСОБА_1 та створеному ним фермерському господарству, перейшло б до ОСОБА_4 та створеного ним фермерського господарства.

Отримавши відповідні документи, ним як адвокатом було укладено договір з ОСОБА_1, по якому він зобов'язувався виконати певний обсяг роботи, спрямованої на отримання ОСОБА_1 коштів, а ОСОБА_4 - права постійного користування землею. 02 жовтня 2013 року такий договір було підписано його сторонами, при цьому ОСОБА_1 отримав 45000 гривень готівкою та с/г техніку на суму 150000 гривень. Загальна сума угоди склала 500000 гривень, тому він визначив розмір свого гонорару в 5% від суми угоди, тобто 25000 гривень. При цьому визначити кінцевий строк дії оспорюваного договору сторони не могли, тому що він безпосередньо пов'язувався з юридичним супроводом основного договору, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 В листопаді 2013 року від ОСОБА_1 відповідач дізнався про наявність у нього боргу перед ОСОБА_8 в розмірі 160000 гривень, що могло суттєво вплинути на хід виконання основного договору, тому від як адвокат почав представляти інтереси ОСОБА_1 і в іншій справі, вже в Хорольському районному суді. 31 березня та 12 квітня 2014 року ОСОБА_4 через відповідача передав ОСОБА_1 решту коштів за 2013 рік, в сумі 20000 гривень, про що суду надано відповідні розписки. І вже пізніше він дізнався, що ще 26 березня 2014 року спочатку сам ОСОБА_1, а потім і його дружина оскаржили в Хорольському районному суді основний договір. Виконуючи свої зобов'язання перед іншою стороною договору - тобто перед ОСОБА_4 - відповідачем було підготовлено та подано апеляційну скаргу на рішення Хорольського районного суду від 20 травня 2014 року, яка 22 вересня поточного року була задоволена апеляційним судом Полтавської області. Вважає, що жодних законних підстав для визнання договору між ним як адвокатом та ОСОБА_1 немає.

Заслухавши пояснення сторін та представника позивача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перебуваючи в межах позовних вимог та дотримуючись принципів змагальності сторін й диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Суд відповідно до вимог статті 212 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 60 частина 2 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

В ході судового розгляду даної справи встановлено та об'єктивно підтверджено її матеріалами, що ОСОБА_2 з 02 березня 2006 року по даний час здійснює діяльність як адвокат, про що ним суду надано відповідне Свідоцтво (а.с.22). Припинення підприємницької діяльності та виключення його з реєстру фізичних осіб - підприємців правового значення для вирішення спору не мають, оскільки оспорюваний договір (а.с.3) він укладав саме як адвокат, з зазначенням своїх даних як адвоката та прикладенням печатки адвоката. Квитанція про отримання коштів (а.с.63) теж видана ним саме як адвокатом, а не як приватним підприємцем.

25 вересня 2013 року між адвокатом ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 було укладено письмовий договір №026/13 (а.с.3), згідно умов якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язувався захищати та представляти законні права та інтереси ОСОБА_1 як сторони в угоді з ОСОБА_4 щодо переоформлення на останнього земельної ділянки площею 50 га в Хорольському районі. Саме відповідачем адвокатом ОСОБА_2 було розроблено договір (а.с.31), який 02 жовтня 20132 року і було підписано як ОСОБА_4, так і ОСОБА_1 На виконання умов цього договору позивач ОСОБА_1 отримав 45000 гривень та с/г техніку на сум у 150000 гривень, а всього в день підписання договору отримав майна та коштів на суму 195000 гривень, що підтверджується власноручно зробленими ним записами в договорі та не заперечується самим ОСОБА_1 В подальшому ОСОБА_1 отримував інші кошти, останні 20000 гривень він отримав двома частинами 31 березня та 12 квітня 2014 року, про що свідчать його власноручні розписки (а.с.64, 65) та ним не заперечується. Тобто до 12 квітня поточного року ОСОБА_2 виконував ті зобов'язання, які на нього покладались сторонами по основній угоді.

26 березня 2014 року сам ОСОБА_1 вже звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору між ним та ОСОБА_4 (а.с.26, 27), а в подальшому цей же договір оспорила і його дружина. (а.с.28). Рішенням Хорольського районного суду від 20 травня 2014 року (а.с.7 - 9) вказаний договір визнано недійсним через невідповідність його вимогам законодавства.

Однак рішенням апеляційного суду Полтавської області від 22 вересня 2014 року (а.с.50 - 53) апеляційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено, вищевказане рішення Хорольського районного суду скасовано, постановлено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено через безпідставність та необгрунтованість вимог. Таким чином, апеляційним судом Полтавської області надано правову оцінку законності договору від 02 жовтня 2014 року.

Що стосується строків виконання своїх зобов'язань по договору №026/13, то слід зазначити про його зв'язок з договором від 02 жовтня 2013 року, оскільки предметом оспорюваного правочину є юридичний супровід основного договору, в якому п.5.4.4 визначено строк останньої сплати коштів - 01 грудня 2015 року. Однією з особливостей правочинів, які укладаються між адвокатами та їх клієнтами, є те, що сторони наперед об'єктивно не можуть визначити точну дату закінчення його дії, і пов'язують її з настанням певної події (закінчення розгляду цивільної, господарської справи, завершення досудового чи судового слідства по конкретним кримінальним справам, тощо), що не суперечить вимогам ст.252 ч.2 ЦК України. Укладений між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір теж відповідає вказаним вимогам.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що адвокатом ОСОБА_2 не вчинено жодної дії на виконання своїх зобов'язань по оспорюваному договору, суперечить як поясненням самого ОСОБА_1 в суді, так і матеріалам справи, зокрема, ОСОБА_1 визнав, що договір з ОСОБА_4 готував саме ОСОБА_2, що саме він приймав участь в іншій справі за позовом ОСОБА_8 з метою недопущення арешту майна позивача, а сам позивач ще навесні 2014 року продовжував отримувати від ОСОБА_2 кошти в рахунок оплати по основному договору. Таким чином, жодних належних та допустимих доказів того, що адвокат ОСОБА_2 ухилився від виконання своїх зобов'язань по договору, позивач не надав.

За таких обставин суд не знаходить правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. ст.ст.10, 15, 60, 88, 212-217 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 251, 252, 236, 631 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з моменту проголошення чи отримання копії рішення до Апеляційного суду Полтавської області.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Яценко В. В.