Ухвала суду № 41569997, 26.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

26 листопада 2014 р. Справа № 804/19344/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, -

в с т а н о в и в:

24 листопада 2014 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якій просило взнати протиправними дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо винесення постанови від 06.11.2014р. про стягнення виконавчого збору в сумі 1675,64 грн. у виконавчому провадженні ВП №44124202, а також визнати протиправною та скасувати означену постанову.

Разом з означеною позовною заявою Державним підприємством «Придніпровська залізниця» також було подано заяву про забезпечення цього адміністративного позову в порядку ст.117 КАС України.

Перевіривши матеріали вказаного позову відповідно до вимог ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, зокрема, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби належать також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

При цьому з матеріалів позовної заяви вбачається, що оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №44124202 винесена на виконання виконавчого листа №2/180/98/2014, виданого Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по цивільній справі про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної каліцтвом, у розмірі 100000,00 грн. В цей же день, виконавче провадження ВП №44124202 приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП №45370429, яке також перебуває в провадженні Кіровського ВДВС.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є боржником у виконавчому провадженні ВП №№44124202, а отже, стороною вказаного виконавчого провадження, відкритого за виконавчим документом, виданим Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по цивільній справі. В межах цього ж виконавчого провадження відповідачем було прийнято оскаржувану постанову від 06.11.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору. На даний час, виконавче провадження ВП №44124202 про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» моральної шкоди та стягнення виконавчого збору не закінчено, та постановою державного виконавця від 06.11.2014 року приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП №45370429 про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» коштів на відшкодування моральної шкоди по виконавчим листам, виданим Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по цивільним справам.

Окремо слід також зазначити, що оскаржувана постанова державного виконавця від 06.11.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору не виділялася в окреме провадження від виконавчого провадження ВП №44124202 про стягнення шкоди, оскільки вказане виконавче провадження не закінчено.

Відповідно до ст.383, ч.2 ст.384 Цивільного процесуального кодексу України, учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно абз.2 п.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» №3 від 13.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, за загальним правилом, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Пунктом 3 зазначеної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України надається роз'яснення щодо особливостей розгляду судами справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні.

У вказаному пункті, зокрема, зазначається, що судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду. Юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, необхідно визначати з урахуванням положень частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, якщо має місце оскарження рішення державного виконавця під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, таке оскарження повинно здійснюватися до суду, який видав виконавчий документ (ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як зазначалося вище, у даному випадку позивачем оскаржується рішення державного виконавця, яке прийнято під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, відкритого на виконання судового рішення по цивільній справі, а не з метою виконання зведеного виконавчого провадження. Більш того, у зведеному виконавчому провадженні ВП №45370429, до якого в подальшому передано виконавче провадження ВП №44124202, об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції. Зведене виконавче провадження ще не закінчено і оскаржувана постанова державного виконавця від 06.11.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору не виділялася в окреме провадження від нього.

За таких обставин, у даному випадку не можуть бути застосовані правила визначення юрисдикції, викладені у п.6 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, стосовно поширення на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору юрисдикції адміністративних судів, оскільки ці роз'яснення стосуються випадків, коли виконавче провадження за основним виконавчим документом закінчено, а постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги розгляду в порядку адміністративного судочинства не підлягають, оскільки мають бути розглянуті за нормами ЦПК України судом, який видав виконавчий документ.

Враховуючи наведене, розгляду також не підлягає і заява про забезпечення цього адміністративного позову, подана позивачем разом із ним в порядку ст.117 КАС України.

Керуючись ст. ст. 107, 109, 160, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Роз'яснити позивачу, що з означеними позовними вимогами він може звернутися в порядку цивільного судочинства до суду, який видав виконавчий документ по цивільній справі, а саме, до Марганецького міського суду Дніпропетровської області, в порядку ст.383, ч.2 ст.384 Цивільного процесуального кодексу України.

Повторне звернення цієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, згідно ч.5 ст.109 КАС України, не допускається.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та у строки, визначені ст. 186 КАС України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Турова