Постанова № 41569943, 25.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р.Справа № 916/2673/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Головея В.М., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 740 від 03.11.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Косюга Ю.П., за довіреністю № 61/14 від 24.01.2014р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006"

на рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2014р.

по справі № 916/2673/14

за позовом Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "ПЕРЕМОГА"

про стягнення 38 059,78 грн.

Встановила:

У липні 2014 року Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просив стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "ПЕРЕМОГА" заборгованість за договором поставки № ОД-П-68 від 15.09.2014р. в розмірі 38 059,78 грн., з яких: 20 100,00 грн. - заборгованість основного боргу, 9 900,37 грн. - індексація ціни товару, 6 030,00 грн. - штраф, 2 029,41 грн. - пеня. Судові витрати по справі позивач просив суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.09.2014р. (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 20 100,00 грн. - основного боргу, 1 316,69 грн. - пені, 3 000,00 грн. - штрафу, 1 317,45 грн. - судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу на підставі умов договору поставки та ст. ст. 525, 526, 530,629,693 ЦК України.

Місцевий господарський суд частково задовольнив вимогу позивача щодо стягнення пені, посилаючись на те, що вона нарахована позивачем неправомірно, в порушення вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також дійшов висновку про зменшення суми штрафу виходячи з приписів ст. 83 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексації ціни товару суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нарахована позивачем сума є інфляційними збитками, стягнення яких передбачене ст. 625 ЦК України та оскільки сторонами в договорі ціна товару визначається з врахуванням курсу долару США, тому у позивача відсутні матеріальні витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "ПЕРЕМОГА" 1 316,69 грн. пені, 3 000,00 грн. штрафу та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми індексації ціни товару. Апелянт просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на пункт 8.2. Договору, за яким сторони домовилися, що нарахування штрафних санкції за прострочення виконання грошових не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання. Отже, застосування судом приписів ч.6 ст. 232 ГК України є помилковим.

На думку позивача, у спірних відносинах не існувало винятковості випадку для застосування п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, тому суд безпідставно зменшив розмір штрафу за прострочення грошового зобов'язання, не врахувавши приписи п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» .

Крім того, апелянт у скарзі стверджує, що судом першої інстанції неправильно встановлено правову природу визначеної договором суми індексації ціни товару. Заявлена до стягнення спірна сума не є інфляційними витратами. Чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають зміну, у тому числі збільшення ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену, в даному випадку збільшену, ціну товару, тобто, доплатити суму збільшення ціни товару.

А тому, як вважає апелянт, пункт 5.6 спірного договору і його підпункти 5.6.1 - 5.6.6. містять умови, що передбачають чітко визначений за настання певних обставин порядок та спосіб розрахунку нової ціни товару шляхом індексації сум платежів за товар, що заздалегідь погоджений сторонами в договорі, що дозволяє їм без додаткових домовленостей, переговорів, укладання додаткових угод тощо, відразу визначити нову ціну товару (доплату до базової, первинної ціни договору).

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника не направив.

Апеляційною інстанцією враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2013р. між Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2006" (Постачальник) та Приватного сільськогосподарського підприємства "ПЕРЕМОГА" (Покупець) був укладений договір поставки пестицидів № ОД-П-68, за умовами якого вбачається, що у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (надалі "пестициди" або "товар"), а Покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.

Відповідно до п.2.1. Договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами.

Із змісту п.4.3. Договору дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику товар у строки, вказані в Специфікаціях, а також зобов'язується сплатити Постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим Договором. Якщо в Специфікації не вказано дату ( термін, строк) оплати товару, то такий товар оплачується Покупцем у день його отримання від Постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем.

У відповідності до п.п.8.1., 8.1.3. Договору з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань Сторонами та компенсації можливих втрат, Сторони передбачили такі договірні штрафні санкції, які сплачуються, понад суми збитків: за прострочення строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до кінця року в якому він був укладений. Усі поставки Постачальником Покупцю пестицидів до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок його до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки насіння, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки Покупцю, то цей Договір продовжуматиме діяти та регулювати умови таких поставок між сторонами в наступному році до дати укладання нового договору поставки пестицидів (п.9.1. Договору).

Статтею 509 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ст. 712 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 40 110,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЗП8512 від 24.05.2013р. на суму 20 100,00 грн., №ЗП15492 від 30.09.2013р. на суму 20 010,00 грн., специфікаціями №1 від 24.05.2013р. на суму 20 100,00 грн., № 2 від 30.09.2013р. на суму 20 010,00 грн., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №14 від 24.05.2013р., №32 від 24.05.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2013р. відповідач здійснив повернення товару на загальну суму 20 010,00 грн., що підтверджується накладною на повернення від покупця № ЗП502 від 14.10.2013р.

Проте, всупереч домовленості відповідачем вартість отриманого товару на загальну суму 20 100,00 грн. залишено без оплати, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, що підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Оскільки доказів повної оплати за отриманий товар відповідач до суду не надав, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 20 100,00 грн. основного боргу, що підлягає стягненню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 900,37 грн. - індексації ціни товару, 6 030,00 грн. - штрафу та 2 029,41 грн. - пені.

Колегія суддів не погоджується із висновками господарського суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми індексації ціни товару, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають зміну, у тому числі збільшення ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену, в даному випадку збільшену, ціну товару, тобто, доплатити суму збільшення ціни товару.

При цьому, законодавство України, у тому числі статті 265, 190 Господарського кодексу України, статті 632 і 655 Цивільного кодексу України, не містять імперативних приписів про те, що ціна товару в договорі повинна бути тільки фіксованою, тобто такою, що не може бути зміненою після укладення договору.

Також, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено принцип свободи договору, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Сторони в пункті 5.6. договору і в підпунктах 5.6.1 - 5.6.6., за взаємною згодою передбачили, що:

- ціна товару за договором є такою, що збільшується шляхом індексації покупцем сум платежів за товар на певний індекс, який вираховується у порядку, передбаченому договором, на підставі таких показників: курсу продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує дню оплати товару, і курсу цієї валюти на дату укладення специфікацій;

- покупець зобов'язаний проіндексувати на індекс, що вираховуються згідно з договором, суми своїх платежів в оплату товару і сплатити відповідачу проіндексовані (тобто, збільшені) платежі за товар.

Різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів, вказаних в специфікаціях є сумою індексації (тобто, збільшення) ціни товару за договором.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 статті 632 вказаного Кодексу передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Враховуючи, що можливість зміни ціни на товар передбачена частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України, пунктом 5.6 договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар.

Згідно з пунктом 5.6. договору ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання.

Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП- проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікації.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1 договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник АSК на веб-сторінці http.udinform.com. в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки http.udinform.com.

Згідно з підпунктом 5.6.2. договору у день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку з збоку постачальника, проводить його індексацію у встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП.

Згідно з пунктом 5.6.4 договору при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться.

Відповідно до пункту 5.1, підпунктів 7.1.1., 7.1.3. договору відповідач зобов'язався оплатити товар, у тому числі сплатити суму індексації ціни товару, для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному договором.

У пункті 3 кожної зі специфікацій до договору також вказано, що суми платежів підлягають індексації згідно з договором.

Отже, за умовами договору повна ціна товару складається з ціни товару, що визначена в специфікаціях, тобто, базової ціни та суми індексації ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому пунктом 5.6. договору і його підпунктами 5.6.1 - 5.6.6.

Згідно з підпунктом 5.6.6. договору зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв 'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто, збільшенням) ціни товару.

Згідно з пунктом 5.6. договору ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання. Якщо товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікацій, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації.

Отже, пункт 5.6 договору і його підпункти 5.6.1 - 5.6.6. містять умови, що передбачають чітко визначений за настання певних обставин порядок та спосіб розрахунку нової ціни товару шляхом індексації сум платежів за товар, що заздалегідь погоджений сторонами в договорі, що дозволяє їм без додаткових домовленостей, переговорів, укладання додаткових угод тощо, відразу визначити нову ціну товару (доплату до базової, первинної ціни договору).

Враховуючи принцип свободи договору та відсутність на це законодавчих обмежень (імперативу), передбачений договором порядок збільшення ціни товару, в залежності від показників певних курсів валют на певні дати, може передбачатися сторонами в договорах поставок.

Колегія суддів вважає безпідставним висновок господарського суду першої інстанції про те, що нарахована позивачем сума є інфляційними збитками.

Таким чином, на думку судової колегії, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 9 900,37 грн. грн. суми індексації ціни товару, а тому рішення місцевого господарського суду у вказаній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов в зазначеній частині слід задовольнити.

Згідно із пунктом 8.1.3 Договору, за прострочення строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Згідно із ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Пункт 3 частини 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченого договором штрафу відповідності з п. 8.1.3 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано 6 030,00 грн. штрафу, зазначена сума, на думку позивача, на підставі умов договору підлягає стягненню, однак місцевий господарський суд зменшив її розмір та стягнув з відповідача штраф у сумі 3 000,00 грн.

Зазначена обставина оскаржується позивачем в апеляційному порядку.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції до яких віднесений штраф.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В контексті згаданої норми при зменшенні розміру неустойки повинно бути взяти до уваги ступень виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням визначених Вищим господарським судом України в постанові Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. критеріїв застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України, колегія суддів також відзначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, як зазначено касаційною інстанцією в даній постанові, при стягнені штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Однак, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції застосував приписи ст. 83 ГПК України без урахування матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, не здійснив оцінку співвідношення сум основного боргу та штрафу на предмет їх розумності, не встановив в чому саме полягає винятковість обставин для зменшення розміру штрафу, які могли бути підставою для застосування вищевказаних норм права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду у вказаній частині підлягає зміні з прийняттям нового рішення, яким стягує з відповідача на користь позивача штраф у повному обсязі у сумі 6 030,00 грн.

Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2 029,41 грн. колегія суддів вважає необґрунтованими з таких підстав.

Як вже зазначалось, в підпункті 8.1.3 договору поставки пестицидів № ОД-П-68 вказано, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

В пункті 8.2 договору також зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання, тобто, встановили виключення з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням сторони згідно із статтею 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 (трьох) років.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, колегія суддів зазначає, що він є правильним, а тому вимоги про стягнення пені за період 16.10.2013р. по 26.06.2014р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014р. по справі № 908/1352/14.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні індексації ціни товару та зміні в частині стягненні пені та штрафу. Внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 п.2, 104 п.4, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2014р. по справі № 916/2673/14 - скасувати частково в частині відмови стягнення індексації ціни товару, змінити рішення в частині стягнення пені та штрафу, в решті рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "ПЕРЕМОГА" на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" 20 100 (двадцять тисяч сто) гривень 00 коп. - основного боргу, 9 900 (дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень 37 коп. - індексації ціни товару, 6 030 (шість тисяч тридцять) гривень 00 коп. - штрафу та 2 029 (дві тисячі двадцять дев'ять) гривень 41 коп. - пені.»

Господарському суду Одеської області доручити видати наказ із визначенням усіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 26.11.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя В.М. Головей

Суддя Н.В. Ліпчанська