Постанова № 41569936, 20.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2014 р. Справа№ 54/234

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Ільєнок Т.В.

за участю представників:

від позивача: представник - Колянчук А.І. - за довіреністю,

від відповідача: представники - Скорейко Н.І., Пімахова Д.В. - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р.

за заявою Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. за нововиявленими обставинами

у справі № 54/234 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", м. Київ

до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ

про визнання недійсним договору та стягнення 17873833,81 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. у справі №54/234, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р., позов Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання недійсним договору та стягнення 17873833,81 грн. сплачених відсотків задоволено, визнано недійсним Договір банківського вкладу (депозиту) № 6/08/В/91/07-08 від 13 травня 2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", з моменту його укладання, стягнуто з відповідача на користь позивача 17873833,81 грн. відсотків та судові витрати.

18.09.2014 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заява про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2014 року у справі №54/234 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 13.10.2014 р. у справі №54/234 в задоволенні заяви Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення Господарського суду м. Києва від 06.09.2011 року у справі № 54/234 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти рішення про задоволення заяви ДП «НЕК «Укренерго» про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач обґрунтовує правомірність оскаржуваної ухвали та просить залишити її без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили оскаржувану ухвалу скасувати, заяву Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. за нововиявленими обставинами задовольнити.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.10.2008 року у справі № 1-41/2008, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконстутиційною) постанову Кабінету Міністрів України «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 28.03.2008 №274, якою затверджено Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (далі також Тимчасове положення), на підставі якої суд прийняв оскаржуване рішення.

Згідно зі статтею 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Пленум Вищого господарського суду України у п.2 Постанови № 17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» роз'яснив, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи, тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

До нововиявлених (істотних для справи) обставин слід відносити прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання законів та інших нормативно-правових актів, зазначених у п. 1 ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України», такими, що не відповідають Конституції України.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 09.10.2008 у справі № 1-41/2008 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) постанова Кабінету Міністрів України «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 28.03.2008 № 274 (п.2 рішення), на підставі якої суд прийняв оскаржуване рішення.

Згідно з ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Згідно з ст. 124 Конституції України та ст. 69 Закону України «Про Конституційний суд» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 № 274 є такою, що не відповідає Конституції України..

Як встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р., що переглядалось за нововиявленими обставинами у даній справі, при укладенні спірного Договору банківського вкладу (депозиту), відповідачем не було дотримано вимог, встановлених Тимчасовим положенням в частині проведення закупівлі послуг за державні кошти, послуг з відкриття Банком вкладного (депозитного) рахунку, без проведення тендеру та всіх поетапних процедур, передбачених даним Тимчасовим положенням для закупівлі такого виду послуг.

Отже, визнання Рішенням Конституційного Суду України від 09.10.2008 у справі № 1-41/2008 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 28.03.2008 № 274 такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) є підставою для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. за нововиявленими обставинами у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2008 року між акціонерним банком "Енергобанк" (Банк), правонаступником якого є позивач, та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго"(Вкладник) укладено Договір № 6/08/В/91/07-08 банківського вкладу (депозиту), відповідно до умов якого відповідач перераховує позивачу на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання Договору, на депозитний рахунок № 2652325401 в АБ "Енергобанк"м. Київ, МФО 300272, тимчасово вільні грошові кошти в сумі 150000000,00 грн. з правом подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми Депозиту. Дата зарахування коштів на зазначений рахунок являється для цього Договору датою внесення Депозиту.

У відповідності до п. 2.1. Договору, позивач зобов'язується прийняти грошові кошти відповідача на депозитний рахунок з виплатою відповідачу 12 % річних.

Згідно п. 2.2. Договору позивач зобов'язується повернути відповідачу суму депозитного вкладу та нараховані але не сплачені відсотки шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок відповідача. Відсотки нараховуються, виходячи з встановленої процентної ставки та фактичної суми депозитного вкладу, щомісячно в останній робочий день місяця і в останній день дії Договору. База розрахунку відсотків - 356/366 календарних днів. Відсотки по вкладу нараховуються з наступного після надходження від відповідача грошових коштів дня і закінчується в той день, який передує поверненню грошових коштів відповідачу або списанню з депозитного рахунку відповідача (п. 2.3. Договору).

Так, з рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. вбачається, що договір депозиту, визнаний недійсним внаслідок того, що при укладенні вказаного договору ДП «НЕК «Укренерго» не скористалася процедурами закупівель за державні кошти, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. № 274.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В той же час, на момент розгляду судами даного спору, Тимчасове положення вже було визнано неконституційним, а отже не було джерелом права, не містило норм, які є обов'язковими до виконання.

Таким чином, оскільки на момент розгляду судами вищевказаного спору, постанова Кабінету Міністрів України «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 28.03.2008 № 274 вже була визнана неконституційною, права позивача не були порушені, а, отже, у Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» не було підстав для звернення до господарського суду відповідно до вимог статті 1 ГПК України.

За таких обставин, не може визнаватися правочин недійсним та наступати правові наслідки недійсності правочину внаслідок того, що сторони не скористалися нормативним актом, який в подальшому визнаний неконституційним, оскільки, у даному випадку правочин не суперечить актам цивільного законодавства України.

Аналізуючи судові рішення у справі № 52/234, суд приходить до висновку, що учасниками судового процесу жодного разу не було повідомлено таку істотну для справи обставину, як визнання неконституційним нормативно-правового акту, на якому ґрунтується судове рішення про визнання договору недійсним та стягнення коштів з відповідача.

Крім того, Господарським судом міста Києва при розгляді заяви Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не враховано наступні обставини.

Абзацом 5 пункту 3.3 рішення Конституційного Суду України встановлено, що правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель, які відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України повинні визначатися виключно законами України, врегульовані підзаконним актом - постановою Уряду України.

Конституційний Суд України вважає, що Верховна Рада України, прийнявши Закон № 150-VI, делегувала власні, визначені Конституцією України повноваження, щодо встановлення правил конкуренції у сфері здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти Кабінету Міністрів України. Проте, права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено. У цьому випадку Верховна Рада України порушила вимоги частини другої статті 19 Конституції України.

З цих підстав визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), постанова Кабінету Міністрів України «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 28.03.2008 № 274.

Таким чином, вказаним Рішенням Конституційного суду України від 09.10.2008 р., встановлено незаконне делегування Верховною Радою України повноважень та відповідно відсутність у Кабінету Міністрів України компетенції, щодо прийняття нормативних актів з питань встановлення, зазначених правовідносин у сфері державних закупівель.

З огляду на зазначене, та з урахуванням того, що рішення Конституційного Суду України на момент розгляду справи господарськими судами всіх інстанцій набрало законної сили, господарський суд не міг встановлювати обов'язковість виконання положень акту, який суперечить вимогам Конституції України та прийнятий органом без відповідних на те повноважень. Більше того, виконання або примушування до виконання таких рішень, є прямим порушенням статті 19 Конституції України, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо застосування до спірних правовідносин пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», яким передбачено, що скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною (в розумінні пункту 1 статті 112 ГПК) лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.

Свідченням невірного посилання судом на пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 є те, що заява ДП «НЕК «Укренерго» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ґрунтується не на скасуванні чи зміні нормативного акту, на якому ґрунтувалось судове рішення, а на визнанні такого нормативного акту неконституційним.

Щодо посилань позивача та суду першої інстанції на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору, а позовна вимога про стягнення сплачених на виконання договору відсотків є похідною вимогою.

Колегія суддів зазначає, що під виконанням рішення розуміється сукупність дій сторін, органів або посадових осіб спрямованих на його виконання у спосіб, що визначений у даному рішенні.

Водночас, при визнанні недійсним договору за рішенням суду від сторін або інших осіб не вимагається вчинення будь яких дій.

Отже, виконання даного рішення суду в частині похідних позовних вимог не може бути підставою для відмови у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду про визнання недійсним договору.

З цих підстав, оскільки рішення суду в частині похідних вимог про стягнення суми виконане, не підлягає задоволенню заява ДП «НЕК «Укренерго» в частині повороту виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. у справі № 54/234.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає, що заява відповідача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, оскільки врахування вказаної істотної обставини, яка не була врахована судами при розгляді справи, суттєво впливає на рішення суду.

Відповідно до п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 4 закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; за подання апеляційної скарги на ухвалу суду 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто, за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у даній справі заявник повинен був сплатити 609 грн. за вимогу про визнання недійсним договору та 36 540 грн. за майнові вимоги про стягнення суми; за подання апеляційної скарги - 609 грн.

У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягає стягненню судовий збір за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. у справі № 54/234 скасувати.

3. Заяву Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. у справі №54/234 за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. у справі №54/234 скасувати за нововиявленими обставинами.

5. У позові Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання недійсним договору та стягнення 17873833,81 грн. відмовити повністю.

6. В частині повороту виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. у справі № 54/234 відмовити.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (0471, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, ідентифікаційний код 19357762) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227) понесені ним судові витрати в загальному розмірі 37758 (тридцять сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн.

8. Матеріали справи № 54/234 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

Т.В. Ільєнок