Постанова № 41569914, 26.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа № 917/1138/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (за дов. № 1029 від 13.10.2014р.)

відповідача - Куліша С.М. (за дов. № б/н від 25.07.2014р.)

третя особа 1 - не з"явився

третя особа 2 - не з"явився

третя особа 3 - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" с. Селещина Машівський район Полтавської області (вх.№2545 П/3-10) та апеляційну скаргу ОСОБА_3, м. Полтава (вх.№2548 П/3-10)

на рішення господарського суду Полтавської області від 21.08.2014 року по справі № 917/1138/14

за позовом ОСОБА_4, с. Андріївка, Машівський район Полтавська область

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя", с. Селещина Машівський район, Полтавської області

треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Машівського районного управління юстиції у Полтавській області, с. Машівка, Машівський район, Полтавська область

2. ОСОБА_3 м. Полтава

3. ОСОБА_5, м. Полтава

про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників, оформлених протоколом №13/03/14 від 13.03.2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.08.2014 року по справі № 917/1138/14 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів засновників Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя", оформлене протоколом №13/03/14 від 13.03.2014 року. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове Життя" на користь ОСОБА_4 1218,00 грн. судового збору.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, до Харківського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_3 м. Полтава (третя особа у справі) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.08.2014 року, в якій заявник апеляційної скарги, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.) апеляційні скарги Приватного сільського господарського підприємства "Нове життя" с. Селещина Машівський район Полтавської області (вх.№2545 П/3-10) та ОСОБА_3, м. Полтава (вх.№2548 П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.08.14 року по справі № 917/1138/14 об'єднано в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційних скарг призначено на 16.10.2014р. Сторонам запропоновано надати відзиви на апеляційну скаргу, а їх представників викликано у судове засідання.

Дана ухвала була надіслана сторонам у справі у відповідності до ст. 64 ГПК України, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні даної ухвали.

Проте, 23.09.2014р. на адресу суду апеляційної інстанції повернулась копія ухвали про прийняття апеляційних скарг до провадження від 08.09.2014р. разом із повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за вих. № 013069/4, що була направлена скаржнику - ОСОБА_3 за адресою, вказаною ним же у своїй апеляційній скарзі - АДРЕСА_1, з відміткою органу поштової служби "За закінченням терміну зберігання".

Крім того, 30.09.2014р. на адресу суду апеляційної інстанції повернулась також і копія ухвали про прийняття апеляційних скарг до провадження від 08.09.2014р. разом із повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за вих. № 013069/5, що була направлена третій особі - ОСОБА_5 на адресу: АДРЕСА_2, з відміткою органу поштової служби "За закінченням терміну зберігання".

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014р. Потапенка В.І., в зв'язку з відпусткою судді Білецької А.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

Позивач 14.10.2014р. надав відзив на апеляційні скарги відповідача та третьої особи-2, в якому просить суд частково задовольнити ці скарги, а саме скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.08.2014р. по справі № 917/1138/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві.

16.10.2014р. представником ПСП "Нове життя" - Кулішом С.М. через службу діловодства суду апеляційної інстанції подано клопотання про приєднання до матеріалів справи нових доказів, а саме завірену копію рішення Машівського районного суду Полтавської області від 08.09.2014р. по справі № 540/1000/14-ц, завірену копію позовної заяви про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації від 07.08.2014р., завірену копію заяви ОСОБА_4 до Машівського районного суду Полтавської області від 03.09.2014р.

Дані документи залучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою від 16.12.2014р. розгляд справи відкладено на 25.11.2014р., у зв'язку з тим, що ухвали про прийняття апеляційних скарг до провадження, направлених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 повернулись на адресу суду з відміткою органу поштової служби "За закінченням терміну зберігання", а представники третіх осіб, у тому числі і заявника апеляційної скарги ОСОБА_3 в судове засідання 16.10.2014р. не з'явились. Цією ухвалою третіх осіб зобов'язано виконати вимоги попередньої ухвали суду від 08.09.2014р. та надати суду апеляційної інстанції не менше ніж за три дні до судового засідання відзиви на апеляційні скаргу ПСП "Нове життя", документи та докази в обґрунтування обставин, викладених у відзиві. Також, зобов'язано третіх осіб - Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Машівського районного управління юстиції у Полтавській області та ОСОБА_5 виконати вимоги попередньої ухвали суду від 08.09.2014р. та надати суду апеляційної інстанції не менше ніж за три дні до судового засідання відзиви на апеляційні скаргу ОСОБА_3, документи та докази в обґрунтування обставин, викладених у відзиві. Зобов'язано відповідача виконати вимоги попередньої ухвали суду від 08.09.2014р. та надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення по апеляційній скарзі третьої особи. Представників сторін викликано у судове засідання з належним чином оформленими повноваженнями на участь у справі. Про неможливість прибуття представників сторони зобов'язано письмово повідомити суд. Попереджено учасників даного процесу, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників.

Треті особи вимоги ухвал суду апеляційної інстанції від 08.09.2014р. та від 16.10.2014р. не виконали. Їх представники в судове засідання 25.11.2014р. не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі третьої особи-2 не надав.

Враховуючи те, що всі учасники даного судового процесу були належним чином повідомлені щодо дня, місця та часу розгляду даних апеляційних скарг, а судом апеляційної інстанції належним чином забезпечена можливість сторін у справі реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України, тому розгляд справи здійснюється судом за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, розглянувши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 21.08.2014 року по справі № 917/1138/14 слід скасувати і провадження у даній справі припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога фізичної особи ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1) про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників юридичної особи - Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя», оформленого протоколом № 13/03/14 від 13.03.2014р.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя» згідно свого Статуту є юридичною особою і в своїй діяльності керується нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Статуту та діючого законодавства України (пункт 1.3. Статуту).

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами:

- підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

- державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

- прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з положеннями статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, фізичні особи, якщо вони не є суб'єктами підприємницької діяльності, не можуть бути учасниками господарського процесу, а у випадку порушення їх прав, це потребує їх залучення до участі у справі, провадження у справі підлягає припиненню через непідвідомчість даного спору господарському суду.

Проте, згідно з пунктом 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15.12.2006 р. № 483-V) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до частини 5 статті 16 Господарського процесуального кодексу України такі справи розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" №04-5/14 від 28.12.07 пункт 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає такий склад сторін корпоративного спору: 1) учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство або 2) учасники (акціонери, засновники) господарського товариства у спорі між ними, пов'язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням цього товариства.

Таким чином, при вирішенні питання про підвідомчість даного спору, у суду відсутні підстави виходити за межі підвідомчості господарських судів, визначених у статті 12 Господарського процесуального кодексу України. Так, не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України і у тому випадку, якщо стороною у справі не є ні господарське товариство, ні його учасник (засновник, акціонер), у тому числі такий, що вибув.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Полтавської області передчасно дійшов висновку щодо підвідомчості даного спору господарським судам та розглянув даний спір по суті, оскільки згідно до пункту 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України однією із підстав підвідомчості господарським судам справ, що витікають із корпоративних відносин є наявність суб'єктивного складу сторін корпоративного спору, зокрема: учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство або учасник господарського товариства у спорі, пов'язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Господарським судом Полтавської області не взято до уваги те, що відповідно до приписів пункту 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, виключно господарськими судами розглядаються справи у спорах між учасниками (акціонерами, засновниками) господарського товариства та господарським товариством, пов'язані з реалізацією та захистом корпоративних прав.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання повної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 80 Господарського кодексу України, так само, як і частина 2 статті 113 Цивільного кодексу України, а також Закон України "Про господарські товариства" визначає форми створення господарських товариств.

Згідно до частини 1 статті 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать лише: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до частини 2 статті 113 Цивільного кодексу України господарські товариства також можуть бути створені лише у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Отже, інших форм господарських товариств нормами діючого законодавства України не передбачено.

Господарський суд Полтавської області не звернув увагу, що Статут Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» не містить жодного положення, яке б свідчило, що зазначене підприємство створене у формі господарського товариства.

Крім того, поданий на розгляд господарського суду спір стосується саме діяльності та управління сільськогосподарського (аграрного) приватного підприємства корпоративного типу, яке не є господарським у розумінні ст. 113 Господарського кодексу України.

Діяльність такого виду підприємств регулюється нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, відповідним Статутом підприємства іншими положеннями чинного законодавства, але ж ніяким чином не Законом України "Про господарські товариства".

Так, у Конституції України закріплено низку норм, які певною мірою регламентують відносини у сільському господарстві. Це, зокрема, стаття 14 Конституції України, яка гарантує право власності на землю; стаття 41 Конституції України, яка передбачає право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Крім того, важливе значення для діяльності сільськогосподарських підприємств має стаття 42 Конституції України, яка закріплює право на підприємницьку діяльність.

Права та обов'язки засновників, членів та учасників сільськогосподарських підприємств закріплені у Господарському кодексі України від 16 січня 2003 р., Цивільному кодексі від 16 січня 2003 р., Податковому кодексі України від 2 грудня 2010 р., тощо.

Для створення юридичної особи її засновники розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма засновниками, якщо законом не встановлений інший порядок. Відповідно до статтей 87, 88 Цивільного кодексу та статті 57 Господарського кодексу, установчими документами суб'єкта аграрного господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених чинним законодавством, Статут. У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його організації та ліквідації.

Засновниками аграрних (сільськогосподарських) підприємств корпоративного типу можуть бути фізичні і юридичні особи, які можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності.

За змістом частини 5 статті 63 Господарського кодексу України корпоративним є підприємство, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Як і унітарні, корпоративні підприємства характеризуються наявністю декількох видів, особливості правового статусу.

У відповідності до положень статті 113 Господарського кодексу України корпоративним приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. За своєю суттю приватне підприємство з декількома засновниками близьке до господарського товариства. Проте його правовий статус характеризується наявністю деяких обмежень, не притаманних господарським товариствам. З іншого боку, на діяльність корпоративних приватних підприємств не поширюються вимоги Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства", зокрема, щодо мінімального розміру статутного фонду та інші.

Приватним підприємством з двома та більше засновниками визнається підприємство, засноване кількома фізичними особами. На відміну від унітарного, засновниками корпоративного приватного підприємства можуть бути лише фізичні особи, що випливає з аналізу визначення приватного підприємства, що міститься у статті 113 Господарського кодексу України, згідно з яким засновником унітарного приватного підприємства може, зокрема, бути одна юридична особа.

Приватне підприємство з двома та більше засновниками діє на основі приватної власності засновників. На відміну від господарського товариства, яке може засновуватися за участю державної/комунальної власності, приватне підприємство створюється лише на базі приватної власності його засновників. Це, зокрема, обумовлено суб'єктним складом засновників приватного підприємства, адже фізичні особи не можуть здійснювати повноваження власника щодо державного та комунального майна.

Приватне підприємство з двома та більше засновниками може обмежуватись працею своїх засновників або використовувати найману працю.

Господарський кодекс України не зобов'язує засновників корпоративного приватного підприємства брати участь в його трудовому житті; вони можуть працювати самі на заснованому ними підприємстві - бути пов'язаними трудовими відносинами з ним, так і використовувати найманих працівників.

Згідно частини 3 постанови Пленуму Верховного суду України за № 13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства, тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Наведене свідчить про помилкове застосування господарським судом норм процесуального права, що є підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Отже, спори з корпоративного управління вирішуються судами загальної юрисдикції за позовами громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, або господарськими судами, якщо позивачами виступають юридичні особи.

Враховуючи вищевикладене, і також те, що позивачем у справі є фізична особа, а Приватне сільськогосподарське підприємство "Нове життя" не є господарським товариством у розумінні статті 113 Господарського кодексу України, спір у даній справі не може розглядатися господарським судом, тому рішення господарського суду у даній справі слід скасувати, а провадження у даній справі - припинити на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Скасовуючи рішення у даній справі та припиняючи провадження по ній, колегія суддів дійшла висновку, що сплачені відповідачем та третьою особою-2 суми судового збору за подачу апеляційних скарг залишаються за скаржниками та поверненню з Державного бюджету України не підлягають, оскільки припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Окрім цього, сплачений судовий збір за подачу позовної заяви у даному випадку слід залишити за позивачем, оскільки правові підстави повернення позивачеві сплаченої суми судового збору за подачу даного позову або відшкодування її за рахунок відповідача - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 44, 49, пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 99, 101, пунктом 3 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя", с. Селещина, Машівський район, Полтавської області та ОСОБА_3, м. Полтава задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.08.2014 року по справі №917/1138/14 скасувати.

Провадження у справі №917/1138/14 припинити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.14

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.