Рішення № 41569761, 24.11.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р.Справа № 916/3894/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального підприємства „Лиманськетеплокомуненерго"

про стягнення 359912,54грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: Єгоров В.С., довіреність №14-137 від 13.05.2014р.; Старчик А.А., довіреність №14-90 від 18.04.2014р.

від відповідача: Мельник О.В., доручення від 20.10.2014р.; Гліжин О.С., згідно розпорядження №26/К-13-СР від 07.11.2013р.

В засіданні 24.11.2014 р. приймали участь представники:

від позивача: Єгоров В.С., довіреність №14-137 від 13.05.2014р.;

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з КП „Лиманськетеплокомуненерго" на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" 292658,78грн. заборгованості, 23400,27грн. пені за період з 14.02.2013р. по 11.08.2014р., 37037,90грн. індексу інфляції за період з лютого 2013р. по липень 2014р., 6815,59грн. три відсотки річних за період з 14.02.2013р. по 11.08.2014р.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, в їх обґрунтування зазначає, що 28.12.2012р. між ПАТ „НАК „Нафтогаз України" та КП „Лиманськтеплокомуненерго" було укладено договір №13/3451-БО-23 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого позивач передавав у власність покупцю природний газ у січні-грудні 2013р. на загальну суму 322658,78грн. За отриманий газ відповідач частково розрахувався, у зв'язку з чим у нього станом на 11.08.2014р. утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 292658,78грн. З врахуванням наявності заборгованості позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, індекс інфляції та три проценти річних.

Відповідач проти позову частково заперечує, подав відзив на позов від 29.10.2014р. за вх.№28497/14, де вказує, що є неправомірною вимога позивача про стягнення 6815,59грн. три проценти річних з підстав того, що їх нарахування не передбачено положеннями договору №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р. У відзиві відповідач також послався на наявність у його абонентів значної заборгованості по комунальним платежам, заборгованість комунального підприємства перед його працівниками по зарплаті, заблокованість рахунків селищної ради на підставі рішення суду, у зв'язку з чим неможливо отримати дотації від селищної ради. Крім того, у відзиві відповідач виклав прохання про відстрочення погашення заборгованості за спожитий газ строком на півроку, до моменту розблокування рахунків Лиманської селищної ради.

Клопотання відповідача від 29.10.2014р. за вх.№28495/14 про долучення документів до матеріалів справи було судом задоволено.

Клопотання відповідача від 29.10.2014р. за вх.№2-4805/14 про продовження строку розгляду справи судом не задовольняється з підстав того, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору у даній справі.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

28.12.2012р. між ПАТ „НАК „Нафтогаз України" (продавець) та КП „Лиманськтеплокомуненерго" (покупець) було укладено договір №13/3451-БО-23 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „НАК „Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1. договору).

За умовами п.3.3. договору №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р. приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000куб.м. газу становить 3509грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортуван6ня природного газу магістральними газопроводами та розподільними трубопроводами - 305,60грн, а також ПДВ - 20% - 61,12грн. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.п.5.1., 5.2., 5.3., 6.1. договору №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р.).

Відповідно до п.7.2. договору №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р. у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За положеннями п.9.3. договору №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р. строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду із вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно п.11.1. договору №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р. цей договір набуває чинності з дати підписання представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 19.07.2013р. до договору №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р. сторони узгодили з 01.07.2013р. викласти пункт 5.2. договору у наступній редакції: „Ціна за 1000куб.м. газу становить 3459грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними газопроводами та розподільними трубопроводами - 295,60грн, а також ПДВ - 20% - 59,12грн.".

Позивач поставив відповідачу протягом січня-грудня 2013р. природний газ на загальну суму 322658,78грн., про що сторонами складено та підписано акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 30.04.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р., від 31.12.2013р.

На підтвердження часткової оплати відповідачем поставленого газу сторони надали бухгалтерські довідки за період з 01.01.2013р. по 31.07.2014р., платіжне доручення №1 від 17.12.2013р.

Відповідач подав баланс підприємства станом на 31.12.2013р., звіт про фінансові результати за 2013рік, де відображено фінансовий стан підприємства, який, на думку останнього, заважає йому своєчасно здійснити оплати отриманого від позивача газу за договором №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену ними правову позицію, суд вважає заявлені ПАТ „НАК „Нафтогаз України" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений газ у розмірі 292658,78грн. правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, на думку суду, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, щодо поставленого позивачем товару за договором №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р., його часткової оплати, є правомірними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України" 292658,78грн. заборгованості.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 23400,27грн. за період з 14.02.2013р. по 11.08.2014р.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, який сторонами продовжено до 5 років згідно п.9.3. договору №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р., та дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України, оскільки пеню із кожної суми розраховано не більше ніж за шість місяців від дати виникнення заборгованості. Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що він є вірним, у зв'язку з чим підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про стягнення 23400,27грн. пені за період загалом з 14.02.2013р. по 14.07.2014р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 37037,90грн. індексу інфляції за період з лютого 2013р. по липень 2014р., 6815,59грн. три відсотки річних за період з 14.02.2013р. по 11.08.2014р.

У відповідності з п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Суд, перевіривши зроблені позивачем розрахунки трьох процентів річних та індексу інфляції встановив, що їх було зроблено вірно, у зв'язку з чим позовні вимога позивача про стягнення 37037,90грн. індексу інфляції за період з лютого 2013р. по липень 2014р., 6815,59грн. три відсотки річних за період з 14.02.2013р. по 11.08.2014р. підлягають задоволенню у повній мірі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ПАТ „НАК „Нафтогаз України" є доведеними та обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 292658,78грн. заборгованості, 23400,27грн. пені за період з 14.02.2013р. по 11.08.2014р., 37037,90грн. індексу інфляції за період з лютого 2013р. по липень 2014р., 6815,59грн. три відсотки річних за період з 14.02.2013р. по 11.08.2014р.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 7198,25грн. судового збору.

Розглянувши клопотання відповідача, викладене у відзиві, щодо відстрочення сплати заборгованості на півроку, суд встановив, що відповідач є комунальним підприємством, яке фінансується за рахунок Лиманської селищної ради, купував у позивача газ для потреб бюджетних установ та організацій.

За положеннями п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За положеннями абз.4 п.7.8. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо про відстрочку чи розстрочку виконання зазначено в рішенні суду, прийнятому по суті спору, то наказ видається судом на загальних підставах, після набрання таким рішенням законної сили (незалежно від того, коли настає строк сплати за цим наказом), із зазначенням у ньому про відстрочку чи розстрочку виконання.

Враховуючи викладене, обставини скрутного фінансового становища відповідача, які дають підвстави суду дійти висновку про змогу КП „Лиманськтеплокомуненерго" через півроку віднайти кошти для виконання даного рішення, суд встановив наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення у даній справі до 24.05.2015р.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 121 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Лиманськтеплокомуненерго" (67453, Одеська область, Роздільнянський район, смт. Лиманське, БОС 128/4, код 36527728) 292658 (двісті дев'яносто дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 78коп. заборгованості, 23400 (двадцять три тисячі чотириста) грн. 27коп. пені, 37037 (тридцять сім тисяч тридцять сім) грн. 90коп. індексу інфляції, 6815 (шість тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 59коп. три відсотки річних, 7198 (сім тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 25коп. судового збору відстрочивши виконання рішення строком на півроку, до 24.05.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.11.2014р.

Суддя І.А. Малярчук

Повне рішення складено 26 листопада 2014 р.