Рішення № 41569620, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21925/14 17.11.14За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

До Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському

районі міста Києва

про стягнення 19 256, 88 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Мазурок Я.В.- представник (дов. № 155/1/11-5995 від 30.12.2013 р.)

від відповідача Фролова Є.М. - представник (дов. № 01-04/2167 від 26.12.2013 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва про стягнення коштів в розмірі 24 743,06 грн. (20 777, 02 грн. - основний борг, 915, 04 грн. - пеня, 2 696, 32 грн. - інфляційна складова, 354, 68 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано зобов'язання по сплаті вартості послуг на технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, відшкодування вартості послуг з постачання теплової енергії за Договором № 2047 від 26.09.2013 р. (далі - Договір), внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 20 777, 02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21925/14 та призначено справу до розгляду на 10.11.2014 р.

06.11.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 19 256, 88 грн. (основний борг у розмірі 14 977, 02 грн., 3% річних у розмірі 390, 12 грн., пеня у розмірі 1 193, 42 грн., інфляційна складова у розмірі 2 696, 32 грн.).

Розглянувши у судовому засіданні 10.11.2014 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

У даному судовому засіданні представник відповідача подав суду заперечення по справі, відповідно до якого останній просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав часткової сплати ним заборгованості за Договором.

У судовому засіданні 10.11.2014 р. оголошено перерву до 17.11.2014 р.

У судовому засіданні 17.11.2014 р. представник відповідача подав суду заперечення по справі, відповідно до якого останній просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав часткової сплати ним заборгованості за Договором, а саме у розмірі 5800, 00 грн., а тому фактична заборгованість станом на час розгляду справи складає 14 977, 02 грн.

Після виходу суду з нарадчої кімнати в судовому засіданні 17.11.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної казначейської служби України в Голосіївському районі м. Києва є орендарем приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Володимирська 69, літ. Б, на підставі договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.08.2013 р.

26.09.2013 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (позивач) та Управлінням Державної казначейської служби України в Голосіївському районі м. Києва (відповідач) був укладений договір № 2047 від 26.09.2013 р. про надання послуг на технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, відшкодування вартості послуг з постачання теплової енергії (Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, його предметом є відшкодування (оплата) за послуги з постачання теплової енергії у вигляді водяної пари і гарячої води та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, а також надання послуг в повному обсязі з теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул. Володимирська 69, літ. Б.

За змістом п. 2.3.6 Договору, до обов'язків споживача належить зокрема обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) на розрахунковий рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з 20.08.2013 р. і діє до 31.12.2013 р. Разом з тим, відповідно до п. 6.4. Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з Додатком № 1 до Договору № 2047 від 26.09.2013 р., розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію підприємством проводяться згідно з тарифами, затвердженими Постановою національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 р. № 116 за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ: для опалення 638, 25 грн.; орієнтовне відшкодування вартості теплової енергії, мережної води становить 26 000, 00 грн./до 31.12.2013 р. з урахуванням ПДВ.; за технічне обслуговування теплосистеми - 747, 65 грн./міс. (897, 18 грн. з ПДВ). Всього за додатком № 1 до Договору - 29936, 02 грн.

Згідно з п. 2 Додатку № 2 до Договору, споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства відповідача акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення та акт виконаних робіт. Сплату за вказаними у п. 2 Додатку документами споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за період з січня 2014 р. по вересень 2014 р., відповідачем було спожито наданих за Договором послуг на суму 38 160, 10 грн.

Матеріалами справи, в тому числі підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом звірки взаємних рахунків за 2014 р. підтверджується часткова сплата відповідачем вартості наданих позивачем послуг за Договором у розмірі 17 383, 08 грн., внаслідок чого станом на час подання позову сума вказаної позивачем заборгованості становила 20 777, 02 грн.

Окрім того випискою по рахунку позивача підтверджується часткова сплата відповідачем 30.10.2014 р. заборгованості за Договором у сумі 5 800, 00 грн.

Разом з тим, станом час розгляду справи сума коштів у розмірі 14 977, 02 грн. відповідачем не сплачена, доказів зворотного суду не надано.

Отже порушення прав позивача судом встановлено.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав, відповідач в свою чергу вартість наданих позивачем послуг в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 977, 02 грн., що і просить стягнути позивач.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 390, 12 грн., пені у розмірі 1 193, 42 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 2 696, 32 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 1 193, 42 грн. суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.3.7. Договору, за несвоєчасну сплату передбачених цим Договором нарахувань споживач на користь позивача сплачує пеню у розмірі не нижче облікової ставки НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Згідно з п. 3.4. Додатку № 2 до Договору у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі до кінця розрахункового періоду (п. 3) позивач нараховує відповідачеві пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог сума пені внаслідок невиконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг у лютому - вересні 2014 р. складає 1 193, 42 грн. та обчислюється з 24.03.2014 р. по 30.10.2014 р. по кожному розрахунковому періоду з урахуванням проведених часткових оплат за Договором (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано.

Перевіривши даний розрахунок, суд зазначає, що розрахунок пені є обґрунтований, відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 193, 42 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) розмір збитків від інфляції становить 2 696, 32 грн., 3 % річних - 390, 12 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних збитків та 3% річних відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 2 696, 32 грн., 3 % річних в сумі 390, 12 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 14 977, 02 грн., а також 3% річних у розмірі 390, 12 грн., пені у розмірі 1 193, 42 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 2 696, 32 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, натомість у поданих суду запереченнях підтвердив наявність в останнього заборгованості у розмірі 14 977, 02 грн.

Отже, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва (01033, м. Київ, вул. Володимирська 69-Б, ідентифікаційний код 38039757) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) основний борг у розмірі 14 977 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 390 (триста дев'яносто) грн. 12 коп., пеню у розмірі 1 193 (одна тисяча сто дев'яносто три) грн. 42 коп., інфляційні збитки у розмірі 2 696 (дві тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 24.11.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева