Рішення № 41569611, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18205/14 20.11.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія"

про стягнення 270 985,96 грн.

за участю представників:

від позивача:Крижов С.В.- представник за довіреністю б/н від 26.05.2014 р. від відповідача:Холодило П.В. - представник за довіреністю № 117 від 14.08.2014 р.від третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (далі - СТОВ "Співдружність") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" (далі - ТОВ "Сонячне насіння"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія" (далі - ТОВ "ТД "Славія") про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 252 672, 76 грн.

Позов мотивовано тим, що позивач без достатніх правових підстав оплатив рахунок № 9 від 07.05.2014 р., що був виставлений відповідачем за понесені ним витрати у сумі 252 672,76 грн. за повернення сільськогосподарської продукції неналежної якості.

У позові, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у сумі 252 672,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2014 р. порушено провадження у справі за вказаною позовною заявою.

Під час розгляду справи по суті представник позивача збільшив позовні вимоги, просив стягнути 252 672,76 грн. безпідставно отриманих коштів, 15 697, 44 грн. - інфляційних втрат, 2 516, 76 грн. - 3% річних, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що спірні грошові кошти є відшкодуванням витрат, які поніс відповідач за поставку йому позивачем неякісного зерна, крім того, вказав, що зазначені кошти позивач заплатив на виконання укладених з відповідачем угод - договору № К-14032014-1 поставки кукурудзи від 14.03.2014 р., договору № К-07042014-1 поставки кукурудзи від 07.04.2014 р. та додаткових угод до них, а тому вказані кошти не є безпідставно набутими. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "ТД "Славія" до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.03.2014 р. між СТОВ «Співдружність» (постачальник) та ТОВ «Сонячне насіння» (покупець) був укладений договір поставки кукурудзи № К-14032014-1 (далі -договір-1), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений договором строк кукурудзу врожаю 2013 року в фізичній вазі кількістю 2 000 тон +/- 5 відсотків від цієї кількості за вибором покупця, а покупець зобов'язався прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість.

Також 07.04.2014 р. між СТОВ «Співдружність» (постачальник) та ТОВ «Сонячне насіння» (покупець) був укладений договір поставки кукурудзи № К-07042014-1 (договір-2), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений договором строк кукурудзу врожаю 2013 року в фізичній вазі кількістю 1 000 тон +/- 5 відсотків від цієї кількості за вибором покупця, а покупець зобов'язався прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість.

Поставка зерна здійснюється на умовах EXW (зерновий склад - СТОВ «Співдружність», місцезнаходження - вул. Поповича,41-А, с. Рокитне, Рокитнянський р-н, Київська обл.), згідно з Інкотермс-2010. Правила ICC з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі, за винятком застережень, прямо передбачених у договорі (п. 4.1).

Згідно з пунктами 3.1 - 3.2 вказаних договорів якість зерна, що передається (поставляється) постачальником покупцю за договором, повинна відповідати вимогам ДСТУ 4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови», затвердженому і введеному в дію наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 березня 2008 року № 101.

Якість зерна, що передається постачальником покупцю згідно з договором, повинна підтверджуватися складською квитанцією, що надається СТОВ «Співдружність» (зерновим складом).

Відповідно до п. 5.2 договору-2 сторони домовились, що покупець приймає зерно за якістю після перевірки якості зерна обраною покупцем сертифікованою лабораторією. Якщо якість зерна, поставленого постачальником та перевірена сертифікованою лабораторією, не відповідає вимогам ДСТУ 4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови», затвердженому і введеному в дію наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26 березня 2008 року № 101, тоді таке зерно не приймається покупцем. У такому випадку вказане зерно повертається постачальнику, а постачальник у свою чергу повертає покупцю вартість зерна, а також вартість понесених покупцем витрат, протягом 3 банківських операційних днів з дня відмови покупця прийняти зерно.

На виконання умов вказаних договорів відповідач поставив 17.03.2014 р. та 07.04.2014 р., а позивач прийняв товар загальною кількістю 3000,00 тонн вартістю 5 750 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передавання зерна № 7 від 17.03.2014 в кількості 2000 тонн, актом приймання-передавання зерна № 8 від 07.04.2014 в кількості 1000 тонн та видатковими накладними № 121 від 17.03.2014 на суму 3 500 000,00 грн. і № 204 від 07.04.2014 на 2 250 000,00 грн.

Якість поставленого зерна підтверджувалась складськими квитанціями на зерно № 69 від 17.03.2014, серії АХ №160919 від 17.03.2014, № 72 від 07.04.2014, серії АХ №160922 від 07.04.2014, виданими СТОВ «Співдружність».

Зазначений товар був оплачений ТОВ "Сонячне насіння" у повному обсязі, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями № 18 від 19.03.2014 на суму 3 500 000,00 грн. та № 166 від 08.04.2014 на суму 2 250 000,00 грн.

У подальшому поставлена відповідачу кукурудза кількістю 3000 тонн, хоч і перейшла у власність ТОВ «Сонячне насіння», продовжувала зберігатись на площах складу позивача на підставі укладеного між сторонами договору складського зберігання № 14/03-1-14 від 14.03.2014 р.

З метою наступного продажу придбаної кукурудзи, ТОВ «Сонячне насіння» звернулось до позивача з вимогою від 10.04.2014 р. про відвантаження 3000 тонн зерна кукурудзи, що зберігалось позивачем за договором складського зберігання № 14/03-1-14 від 14.03.2014 р.

З наявних у справі залізничних накладних № 32674798 від 09.04.2014, № 32715906 від 13.04.2014 вбачається, що зі станції «Рокитно ПЗЗ» було здійснено відвантаження поставленого позивачем зерна загальною вагою 507 400,00 кг до Миколаївського торгівельного порту (станція Миколаїв-Вантажний (експ.) у 8 залізничних вагонів №№ 95448288, 95832788, 95539011, 95541660, 95523213, 95362505, 958081312.

На станції призначення Миколаїв-Вантажний (експ.) було виявлено, що кукурудза, яка транспортувалась у вищезазначених вагонах, має запах, що не є властивим здоровому зерну, тобто є неякісною. У зв'язку з цим, компанія «МАГ Коммодітіз АГ» (Швейцарія) відмовилась приймати цю кукурудзу, про що повідомила відповідача письмово.

За таких обставин, позивач запропонував відповідачеві продати (поставити) цю кукурудзу компанії «CHS EUROPE Sari» (Швейцарія) та гарантував, що вказана компанія обов'язково прийме кукурудзу з наявними показниками якості. У зв'язку з цим, 15.04.2014 р. між відповідачем та компанією «CHS EUROPE Sari» було укладено контракт на поставку 2 500,00 (п'ятсот) метричних тонн кукурудзи. Відповідно до умов вказаного контракту поставка кукурудзи мала бути здійснена відповідачем на умовах СРТ відповідно до Інкотермс 2010 (Одеський морський торгівельний порт, Україна). На виконання вказаного контракту відповідач доручив ПП «Атланта-Агро» здійснити переадресацію вищезазначених 8 залізничних вагонів з кукурудзою зі станції Миколаїв-Вантажний (експ.) на станцію Одеса-Порт (експ.) Одеської залізниці, які 19.04.2014 року прибули на станцію Одеса-Порт (експ.) Одеської залізниці.

На станції Одеса-Порт (експ.) Одеської залізниці було розпочате приймання (вивантаження) кукурудзи його одержувачем - Портовим зерновим терміналом ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» та було виявлено невідповідність якості цієї кукурудзи умовам ДСТУ 4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови». У зв'язку з цим, самостійне вивантаження терміналом решти вагонів продовжене не було.

25.04.2014 комісією у складі: держінспектора Держаної інспекції сільського господарства в Одеській області, держінспектора Держаної інспекції сільського господарства в Київській області, представників ТОВ «Сонячне насіння», СТОВ «Співдружність» та ТОВ ПЗТ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», як вантажоодержувача, було проведено відбір проб партій зерна кукурудзи, що надійшла у м. Одеса для ТОВ ПЗТ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у вагонах №№ 95448288, 95832788, 95539011, 95541660, 95523213, 95362505, 958081312 зі станції Рокитно ПЗЗ Київської обл., в результаті чого було виявлено, що у вказаних вагонах органолептичний показник якості «запах» не відповідає нормам ДСТУ (запах не властивий здоровому зерну). Результати проведеної перевірки були викладені в акті спільного визначення якості № 63 від 25.04.2014р. У подальшому у зв'язку з виявленою невідповідністю кукурудзи вимогам ДСТУ компанія «CHS EUROPE Sari» відмовилась її приймати.

30.04.2014 р. між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди до договорів-1 та 2, відповідно до яких позивач визнав, що поставка зерна у кількості 3000 тонн була здійснена з показниками якості, що не відповідають умовам договорів поставки. Крім того, у додаткових угодах позивач зобов'язався в строк до 08.05.2014 року повернути відповідачу сплачені ним грошові кошти за неякісну кукурудзу у сумі 5 637 230.00 грн., в тому числі ПДВ 939 538,33 грн., шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача, а відповідач після перерахування позивачем грошових коштів у розмірі та у строк, зазначених у п. 1.1 цих додаткових угод, - здійснює повернення позивачу поставленого останнім зерна в фізичний вазі кількістю 2935,560 тонн (+/- 5 (плюс/мінус п'ять) відсотків за вибором відповідача з фактичними показниками по якості, що існують на дату повернення, а позивач зобов'язується прийняти від відповідача зерно у зазначеній кількості на зерновому складі позивача, що знаходиться за адресою: 09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Поповича, буд. 41, корпус А. Також позивач зобов'язався всіляко сприяти відповідачу у здійсненні документального оформлення повернення зерна, що передбачене п. 1.2 цих додаткових угод до договорів-1, 2.

У судовому засіданні встановлено, що 08.05.2014 p. відповідач здійснив повернення частини зазначених грошових коштів у сумі 3 600 000,00 грн., а іншу частину (в сумі 2 037 230,00 грн.) повернув 15.05.2014 p., у зв'язку з чим відповідач, здійснив повернення позивачу зерна в фізичний вазі кількістю 2935,560 тонн 16.05.2014 р.

Також судом встановлено, що 13.05.2014 р. позивач оплатив рахунок відповідача № 9 від 07.05.2014 р., яким були виставлені до сплати понесені відповідачем витрати, а саме - компенсація вартості робіт з організації сертифікації зерна; робіт з виготовлення, доставки та установки ЗПУ; робіт з організації відвантаження, відправки та оформлення залізничних накладних та супровідних документів; компенсація вартості переадресування вагонів (Одеса-порт - Рокитне); компенсація вартості переадресування вагонів (Миколаїв-Вантажний - Одеса-порт); компенсація оплати станційних зборів у зв'язку з відмовою вивантаження, а всього на суму 252 672, 76 грн.

Вищезазначені фактичні обставини, встановлені судом, сторонами не заперечуються, спір у справі виник з приводу наявності підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів у вищевказаній сумі у порядку ст.ст. 1212 - 1214 ЦК України.

Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з такого.

Стаття 1212 ЦК України визначає правила вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану особи, що потерпіла від безпідставного набуття (збереження) іншою особою її майна. Частина 1 ст. 1212 визначає як підставу виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення сукупність наступних умов:

- набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- таке набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи, тобто внаслідок втрати або недоотримання цього майна іншою особою - потерпілим;

- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок потерпілого.

У другій частині ст. 1212 ЦК України встановлено, що зобов'язання із безпідставного набуття (збереження) майна виникає незалежно від того, що стало причиною збагачення набувача: його діяння, діяння потерпілого, інших осіб, подія.

Частина 3 ст. 1212 ЦК України поширює положення про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як встановлено судом, між сторонами були укладені договори поставки зерна та кошти, які СТОВ "Співдружність" просить стягнути з ТОВ «Сонячне насіння», отримано останнім на підставі умов цих договорів, а також додаткових угод до них, як міра відповідальності за порушення зобов'язання в частині поставки товару належної якості (п. 5.2 договору-2 поставки, а також додаткових угод до договорів-1, 2 від 30.04.2014 р.).

При цьому суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що вказані додаткові угоди не є договором, що встановлює права і обов'язки сторін, а є текстом, що не може братись до уваги як беззаперечний доказ існування договірних відносин.

Договір - це документ, що фіксує угоду сторін про встановлення між ними господарсько-правових відносин і регулює ці відносини. При цьому відповідач був вільний у виборі підписання договору, добровільно прийняв на себе договірні зобов'язання та погодився з умовами договору без будь-яких зауважень.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання відповідача на укладені сторонами додаткові угоди як на якийсь текст, що не містить ознак договору, у даному випадку суперечить положенням ст.ст. 6, 204, 627 Цивільного кодексу України та порушує його основоположні засади, як то: свобода договору, обов'язковість договору, відповідність його діючому законодавству, презумпція правомірності правочину.

Отже, доводи відповідача, про те, що у даному випадку має застосовуватись ст. 1212 ЦК України суд відхиляє, оскільки кошти відповідачем набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані як безпідставне збагачення.

Про таку позицію зазначається у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012, від 17.06.2014 р. у справі № № 13/096-12.

Таким чином, судом встановлено, правовідносини між сторонами регулюються у даному випадку ст. 712, ст. 679 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 712, ч. 1 ст. 673 та ч. 1 ст.679 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якість товарів, що поставляються, відповідно до ч. 1 ст. 268 ГК України повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Вирішуючи питання про наявність (відсутність) в діях позивача порушення умов договорів в частині поставки товару належної якості, суд врахував наступне.

Як встановлено судом, комісією за участю представників позивача та відповідача в Акті спільного визначення якості № 63 від 25.04.2014 р. був встановлений факт відвантаження позивачем зерна неналежної якості, яке в подальшому було повернуте СТОВ «Співдружність», що не заперечувалось і позивачем, про що також свідчать подальші дії останнього, а саме - укладення додаткових угод від 30.04.2014 р., якими сторони були приведені у первісний стан (повернення зерна та коштів за нього сплачених), а також дії з реального виконання цих додаткових угод.

При цьому позивач вказує, що зерно було ним продане якісне та відповідач - ТОВ «Сонячне насіння» при прийнятті товару погодився з цим шляхом підписання накладних та актів приймання-передавання зерна. Крім того, зазначив, що, купивши зерно кукурудзи у СТОВ «Співдружність», відповідач вже мав сам слідкувати та перевіряти якість зерна, але у зв'язку з невиконанням такого обов'язку, через певний проміжок часу виявилось, що зерно не відповідає належній якості.

Перевіривши такі доводи позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Так, відповідно до умов укладених між сторонами договорів-1 та 2, поставка кукурудзи мала бути здійснена на умовах ЕХW Правил Інкотермс-2010 (зерновий склад відповідача, місцезнаходження: вул. Поповича, 41-А, смт. Рокитне, Рокитнянський район, Київська область). Тобто, у взаємовідносинах, що виникли між сторонами позивач за вказаними договорами виступив одночасно і як постачальник товару, і як сертифікований зерновий склад, на території якого мала бути здійснена поставка.

Прийняття відповідачем кукурудзи у позивача здійснювалось відповідно до пунктів 3.2 договорів, згідно яких якість зерна, що передається постачальником покупцю згідно з договором, повинна підтверджуватися складською квитанцією, що видається СТОВ «Співдружність», далі за текстом - зерновий склад. Отже, прийняття ТОВ «Сонячне насіння» кукурудзи здійснювалось відповідно до документів, виданих позивачем самому собі (постачальник і зерновий склад в одній особі). При цьому зерно, яке спочатку було власністю позивача, зберігалось на його зерновому складі, а після укладання договорів поставки стало власністю відповідача, але так і залишилось зберігатись на площах позивача за договором зберігання.

При цьому слід зазначити, що кукурудза куплена відповідачем, зберігалася у позивача знеособлено, що підтверджується складськими квитанціями на зерно, а, отже, при зберіганні вона була змішана зі всією іншою кукурудзою, яку розмістили на зберіганні у позивача інші поклажодавці. Таким чином, протягом всього строку зберігання 3000 тонн кукурудзи (що належала відповідачу) на зерновому складі СТОВ «Співдружність», у відповідача була відсутня реальна можливість самостійно перевірити її якість.

Як встановлено, судом, перевірка якості кукурудзи здійснювалась самим позивачем, але перед її відвантаженням. Так, згідно пункту 1.10 розділу 5 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661, при видачі зерновим складом партії зерна виконуються такі організаційно-технологічні операції: ВТЛ (виробничо-технічна лабораторія) передає в бухгалтерію показники якості партії зерна (форма № 47 - картка аналізу зерна), що зберігається, які склалися на момент відпуску; ВТЛ визначає фактичні показники якості завантаженого в транспортний засіб зерна, заносить результати аналізу в картку аналізу зерна і журнал форми № ЗХС-49, оформлює посвідчення про якість (форми №№ 40, 41, 42, 43) та передає результати в бухгалтерію для проведення кінцевих розрахунків.

При цьому, згідно з п. 7.1 розділу 3 вищевказаної Інструкції кількісно-якісний облік кукурудзи ведеться окремо:

для кукурудзи, що надійшла як в склади, так і безпосередньо в бункер заводу, ведеться книга кількісно-якісного обліку (форма № 36а) за гібридами і сортами, у качанах і в зерні - за кожною матеріально відповідальною особою;

для кукурудзи, переданої у виробництво, ведеться книга кількісно-якісного обліку за гібридами і сортами, у качанах і в зерні - форма № 36а, форма № 36.

У книгах у підсумку за місяць визначаються середньозважена вологість і смітна домішка з точністю до 0,01 %. Згідно з п. 3.3 розділу 3 Інструкції ВТЛ здійснює контроль за технологічним процесом сушіння. За результатами контролю за сушінням у формі № 71 розраховується середня якість зерна по просушеній партії до та після сушіння, яка заноситься у картки аналізу зерна форми № 47, журнал форми № ЗХС-49 (видатки).

Однак, як встановлено судом, при завантаженні позивачем кукурудзи відповідача до залізничних вагонів її якісні показники були визначені на підставі усереднених показників якості всієї кукурудзи, що зберігалась у нього на складах.

З огляду на викладене суд відхиляє твердження позивача про належну якість проданого відповідачу зерна та можливість ТОВ «Сонячне насіння» перевіряти та контролювати якість зерна, що стало його власністю, при знеособленому зберіганні з усім іншим зерном, наявному на зерновому складі. За таких обставин суд критично відноситься до наданих позивачем складських квитанцій та карток аналізу зерна, оскільки вказані докази не доводять, що поставлена кукурудза відповідала умовам зазначених договорів щодо якості товару.

Також позивач вказує на те, що якість відвантаженого зерна була підтверджена сертифікатами якості серії ЄА № 799202 від 11.04.2014, серії ЄА № 799203 від 11.04.2014, серії ЄА № 799204 від 11.04.2014, серії ЄА № 799205 від 11.04.2014, серії ЄА № 799198 від 09.04.2014, серії ЄА № 799199 від 09.04.2014, серії ЄА № 799201 від 09.04.2014, виданими Державною інспекцією сільського господарства в Київській області.

Як вбачається із вказаних сертифікатів, державний інспектор Дяченко JI.B. зазначив про «властивий» запах зерна. Разом з тим, цей же інспектор, але вже у складі комісії 25.04.2014 р. підтвердив, що органолептичний показник якості кукурудзи «запах» не відповідав нормам ДСТУ (запах не властивий здоровому зерну). Вказане свідчить про те, що зерно відповідача, яке зберігалось на складі СТОВ «Співдружність», як на момент його продажу, так і на момент його відвантаження мало ознаки неякісного, оскільки відповідач у вказаний проміжок часу доступу до свого зерна не мав.

За таких обставин з урахуванням встановлених обставин у справі суд приходить до висновку, що при поставці товару в діях позивача мало місце порушення умов договорів в частині поставки якісного зерна.

У силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Як вже встановлено судом, позивач - СТОВ «Співдружність» допустив порушення зобов'язань за договорами поставки, що потягло понесення відповідачем витрат, а саме - компенсацію вартості робіт з організації сертифікації зерна; робіт з виготовлення, доставки та установки ЗПУ; робіт з організації відвантаження, відправки та оформлення залізничних накладних та супроводжуючих документів; компенсацію вартості переадресування вагонів (Одеса-порт - Рокитне); компенсацію вартості переадресування вагонів (Миколаїв-Вантажний - Одеса-порт); компенсацію оплати станційних зборів у зв'язку з відмовою відвантаження на суму 252 672, 76 грн.

Вказану суму збитків позивач визнав та сплатив, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість його позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів, у зв'язку з чим господарський суд м. Києва відмовляє у задоволенні позову СТОВ «Співдружність».

Згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія" про стягнення 270 985,96 грн.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 листопада 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 25 листопада 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна