Рішення № 41569610, 11.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 911/3016/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»;

до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»;

про стягнення 99 478 188, 00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Іванкіна Ю.Б. (довіреність № 14-91 від 18.04.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про стягнення 99 478 188,00 грн., з яких: 90 367738,17 грн. основного боргу, 3159 024,20 грн. пені, 609 023,13 грн. 3% річних та 5 342 402,50 грн. інфляційних за Договором купівлі-продажу природного газу № 1297/14-ТЕ-19 від 12.12.2013 року.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2014 року порушено провадження у справі № 911/3016/14 та призначено до розгляду на 11.08.2014 року.

В судові засідання, які відбулись 11.08.2014 року, 27.08.2014 року, 22.09.2014 року, 20.10.2014 року представник відповідача не з'являвся, сторони вимоги суду не виконували, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 27.08.2014 року, 22.09.2014 року, 20.10.2014 року та 11.11.2014 року відповідно.

Крім того, в судовому засіданні 22.09.2014 року представником позивача, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке задоволено судом та продовжено строк розгляду спору.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Крім того, у зв'язку з надходженням до Господарського суду Київської області повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 04.04.2014 року про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю у господарського суду визначених законом можливостей, судом було запропоновано позивачу надіслати відповідачу копії ухвал у справі кур'єрською службою доставки.

На виконання вимог ухвал суду від 21.07.2014 року та від 11.08.2014 року позивач надав докази надіслання на адресу відповідача копій вищезазначених ухвал у справі № 911/3016/14 за допомогою служби доставки «DHL Express».

Доказів відправлення на адресу відповідача копій ухвал Господарського суду Київської області у справі № 911/3016/14 від 27.08.2014 року, від 22.09.2014 року та від 20.10.2014 року позивач не надав, посилаючись на лист компанії АТ «Інтернешнл Україна» № 513 від 27.08.2014 року, яким остання повідомила Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що на даний момент Крим отримав статус тимчасово окупованої території, у зв'язку з чим виникли юридичні та технічні перешкоди для використання повітряного, наземного і морського транспорту для доставки вантажів на територію Криму, тому надання логістичних послуг у Криму тимчасово призупинено.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/3016/14. Крім того, всі процесуальні документи суду у справі № 911/3016/14 занесені до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Однак, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 11.11.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

встановив:

12.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Покупець, відповідач) був укладений Договір № 1297/14-ТЕ-19 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 228071,0 тис. куб. м.

Додатковою угодою № 1 від 31.01.2014 року до Договору, яка вступає в силу з 01.01.2014 року, Сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок товару.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивач протягом 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 90367738,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період січень - лютий 2014 року (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.1 Договору Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, у зв'язку з чим, за ним виникла заборгованість в сумі 90 367738,17 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача в сумі 90 367738,17 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати природного газу, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 3 159 024,20 грн. пені на підставі п. 7.2 Договору, 609 023,13 грн. 3% річних та 5 342 402,50 грн. інфляційних, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснені позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних є арифметично вірними, відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги у відповідній частині є доведеними та обґрунтованими.

Однак, судом було виявлено помилки в нарахуванні пені та 3% річних, зокрема, в періодах нарахування, оскільки в порушення п. 6.1 Договору щодо проведення остаточних розрахунків за фактично переданий газ до 14-го числа місяця включно, першим днем прострочення буде не 14 число місяця, а 15, внаслідок чого загальна кількість днів безпідставно збільшена. Судом було здійснено правильний розрахунок пені та 3% річних, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 3 126 838,42 грн. пені та 601 595,64 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 90 367738,17 грн. основного боргу, 3 126 838,42 грн. пені, 601 595,64 грн. 3% річних, 5 342 402,50 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам, що складає 73 050,89 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 76, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Гайдара, буд. 3 А, код 03358593) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 90 367 738 грн. (дев'яносто мільйонів триста шістдесят сім тисяч сімсот тридцять вісім гривень) 17 коп. основного боргу, 3 126 838 грн. (три мільйони сто двадцять шість тисяч вісімсот тридцять вісім гривень) 42 коп. пені, 601 595 грн. (шістсот одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять гривень) 64 коп. 3% річних, 5 342 402 грн. (п'ять мільйонів триста сорок дві тисячі чотириста дві гривні) 50 коп. інфляційних та 73 050 грн. (сімдесят три тисячі п'ятдесят гривень) 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.11.2014 р.

Суддя Т.П. Карпечкін