Рішення № 41569511, 21.11.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2014 р. Справа № 909/978/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Компанія "Роланд Інвест",

вул. Тролейбусна, 18 кв. 9, м. Івано-Франківськ, 76008,

(фактична адреса:

вул.Саєвача, 5а, м. Івано-Франківськ),

до відповідача: Управління освіти Коломийської міської ради

вул. Кобринського, 10, м. Коломия, Коломийський район,

Івано-Франківська область, 78200,

про стягнення заборгованості в розмірі 483 112,40грн., з яких: 364 742,00грн. основного боргу, 13 252,30грн. - 3% річних, 105 118,10грн. інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

від позивача: Парфан Т.Д. - представник, (договір про надання юридичних послуг №05/14 від 14.05.13);

від відповідача: Буджак О.М. - представник, (довіреність № 162/01-17/05 від 23.04.14),

встановив: Приватне підприємство "Компанія "Роланд Інвест" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Управління освіти Коломийської міської ради про стягнення заборгованості за договорами №3 від 08.02.13 та №1 від 14.02.14 в розмірі 695 972,93грн. із них: 604 741,88грн. основного боргу, 9 856,06грн. - 3% річних, 81 374,99грн. інфляційних втрат та 16 000,00грн. витрат по оплаті юридичних послуг.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву №1106/01-16/07 від 29.09.14 (вх.№12769/14 від 30.09.14) в якому зазначає, що на даний час зменшилась сума основного боргу, з урахуванням оплаченої частини заборгованості в сумі 120 000,00грн., та просить суд провести коригування нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 30.09.14 оголошувалась перерва до 02.10.14.

Представник позивача в засіданні суду 02.10.14 надав суду клопотання б/н б/д (вх.№12843/14 від 02.10.14) в якому просить суд зменшити суму позову до 575 972,93грн. та повернути позивачу судовий збір у розмірі 2 400,00грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціну позову вказує позивач.

Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір ( в сумі 575 972,93грн.).

Ухвалою суду від 30.10.14 продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 10.11.14 (вх.№14493/14 від 10.11.14), в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 487 553,00грн., з яких: 364 742,00грн. основного боргу, 13 547,00грн. - 3% річних, 109 264,00грн. інфляційних втрат та 9 751,06грн. витрат по оплаті судового збору. Крім того, просить суд повернути позивачу з державного бюджету судовий збір в розмірі 4 168,4грн.

Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір ( в сумі 487 553,00грн.).

Представник відповідача надав суду клопотання №1406/01-16/05 від 10.11.14 (вх.№17765/14 від 11.11.14), в якому зазначає, що:

- позовні вимог визнає частково в частині стягнення заборгованості в розмір 483 112,40грн.,

- в решті позовних вимог та в стягненні з відповідача витрат на оплату послуг адвоката просить суд відмовити;

- просить суд зменшити суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні 21.11.14 представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 21.11.14 (вх.№14998/14 від 21.11.14), в якій просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 483 112,40грн., з яких: 364 742,00грн. основного боргу, 13 252,30грн. - 3% річних, 105 118,10грн. інфляційних втрат.

Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір (заборгованість в сумі 483 112,40грн.).

В засіданні суду 21.11.14 представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, щодо стягнення з відповідача витрат за надання юридичних послуг в розмірі 16 000,00грн. покладається на розсуд суду.

Представник відповідача позовні вимоги визнає. Проти стягнення з відповідача витрат за надання юридичних послуг - заперечує.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "Компанія "Роланд Інвест" та Управлінням освіти Коломийської міської ради укладено договори:

- №3 від 08.02.13 про надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;

- №3а від 11.10.13 про надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;

- №1 від 14.02.14 про надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до п.1.1 вказаних вище договорів, теплогенеруюче підприємство (позивач) взяв на себе зобов'язання (у 2013 та 2014роках) надати споживачеві (відповідачу) послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) - своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цими договорами.

Згідно п.п.5.1 договорів, зазначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем (відповідачем) після пред'явлення позивачем рахунка-фактури за використану теплову енергію, в межах передбачених бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом відповідача та акта виконаних робіт (надання послуг). Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для оформлення рахунку є погоджений зі споживачем (відповідачем) та підписаний сторонами акт про фактичне споживання теплової енергії в кількісних показниках.

Факт надання послуг за вказаними вище договорами підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг, копії яких знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви.

Із актів вбачається, що позивач надав, а відповідач прийняв послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в обсягах вказаних а актах. Представник відповідача в засіданні суду підтвердив даний факт.

Відповідно до п.5.2 договорів оплата здійснюється споживачем (відповідачем) в розмірі суми, вказаної в рахунках.

Оплата проводиться споживачем (відповідачем) протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку (пункт 5.3 договорів).

Відповідач в порушення умов договорів своєчасно не розрахувався за послуги отримані в січні-квітні 2014року. Станом на день звернення позивача до суду основний борг відповідача перед позивачем становить 604 741,88грн.

Однак, станом на день проведення засідання суду, на 21.11.14, основний борг відповідача становить 364 742,00грн.

За порушення грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 13 252,30грн. - 3% річних та 105 118,10грн.- інфляційних втрат.

Станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов договорів про надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії: №3 від 08.02.13; №3а від 11.10.13 та №1 від 14.02.14 становить 483 112,40грн., з яких: 364 742,00грн. основного боргу, 13 252,30грн. - 3% річних, 105 118,10грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті юридичних послуг в розмірі 16 000,00грн. позивач покладається на розсуд суду.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із аналізу викладених вище правових норм та умов договорів випливає, що наявність обов'язку оплати за послуги проводиться споживачем (відповідачем) протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку (пункт 5.3 договорів).

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідачем в строк не оплачено за надані позивачем послуги, що не заперечується відповідачем. Основний борг відповідача перед позивачем становить 364 742,00грн.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат (за період з січня по жовтень 2014 року). Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 13 252,30грн. та 105 118,10грн. інфляційних втрат.

При дослідженні матеріалів справи, оцінивши подані докази, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договорів, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за послуги (з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії). Відповідачем позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 483 112,40грн., з яких: 364 742,00грн. основного боргу, 13 252,30грн. - 3% річних, 105 118,10грн. інфляційних втрат - визнано.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Судом встановлено, що позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем позовні вимоги визнано.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та вважає за правильне стягнути з відповідача на користь позивача 483 112,40грн. заборгованості, з яких: 364 742,00грн. основного боргу, 13 252,30грн. - 3% річних, 105 118,10грн. інфляційних втрат.

Що стосується вимоги про стягнення витрат за надання правової допомоги суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 16 000,00грн.

Судом встановлено, що 28.03.14 між адвокатом Парфан Тарасом Дмитровичем, який діє на підставі свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №429 від 05.07.02, та Приватним підприємством "Компанія "Роланд Інвест" укладено договір №05/14 надання юридичних послуг.

За цим договором виконавець (адвокат Парфан Т.Д.) прийняв зобов'язання надавати юридичні послуги замовнику (позивачу), а замовник (позивач) - прийняти та оплатити надані юридичні послуги на умовах та в строки, що передбачено даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору сторони погодили, що здача - приймання наданих юридичних послуг за договором оформляється актом здачі - прийняття наданих послуг.

Розділом 5 договору встановлено вартість послуг та порядок розрахунків.

Вартість юридичних послуг, що надаються в рамках цього договору, зазначається в замовленні і в акті здачі - прийняття наданих послуг (п.5.1 договору).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Пунктом 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами

здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При дослідженні судом матеріалів справи встановлено відсутність фінансового документу, який підтверджує оплату за послуги адвоката в розмірі 16 000,00грн.

Ухвалами суду від 05.09.14, 18.09.14, 02.10.14, 14.10.14 та 30.10.14 зобов'язано позивача надати суду фінансовий документ про сплату послуг адвоката.

Оскільки, позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів на підтвердження понесених ним витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 16 000,00грн. та під час розгляду справи не виконано вимог ухвал суду (щодо надання фінансового документу про сплату послуг адвоката), у суду відсутні правові підстави для задоволення таких витрат.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на відповідача.

Однак, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №2 від 21.02.13. За таких обставин суд вважає за правильне повернути позивачу з державного бюджету України 4 256,57грн. сплаченого судового збору (згідно платіжного доручення №13 від 26.09.14).

Керуючись ст.124 Конституції України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.11,202,509,525,526,530,610,628,629,901,903 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.22,32,33,34,44,48,49,55, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "Компанія "Роланд Інвест" до Управління освіти Коломийської міської ради про стягнення заборгованості за договорами №3 від 08.02.13 та №1 від 14.02.14 в розмірі 483 112,40грн., з яких: 364 742,00грн. основного боргу, 13 252,30грн. - 3% річних, 105 118,10грн. інфляційних втрат - задоволити.

Стягнути з Управління освіти Коломийської міської ради вул. Кобринського, 10, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 02143442, р/р35411013000932 в Коломийському УДКС, МФО 836014) на користь Приватного підприємства "Компанія "Роланд Інвест", вул. Тролейбусна, 18 кв. 9, м. Івано-Франківськ; фактична адреса: вул. Саєвача, 5а, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 36732857) 364 742,00грн. (триста шістдесят чотири тисячі сімсот сорок дві грн. 00коп.) основного боргу, 13 252,30грн. (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят дві грн. 30коп.) - 3% річних, 105 118,10грн. (сто п'ять тисяч сто вісімнадцять грн. 10коп.) інфляційних втрат, 9 662,89грн. (дев'ять тисяч шістсот шістдесят дві грн. 89коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету України сплачений позивачем, Приватним підприємством "Компанія "Роланд Інвест", вул. Тролейбусна, 18 кв. 9, м. Івано-Франківськ; фактична адреса: вул. Саєвача, 5а, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 36732857) судовий збір в розмірі 4 256,57грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят шість грн. 57коп.) сплачений згідно платіжного доручення №13 від 26.09.14).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.14.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 25.11.14