Ухвала суду № 41569428, 24.11.2014, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

24.11.2014 Справа № 908/5135/14

Суддя Корсун В.Л., розглянувши

позовну заяву: комунального підприємства «Запорізький інститут регіонального розвитку” Запорізької обласної ради, 69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 162

до відповідача: дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50

про стягнення 41 330,52 грн.

СУТЬ СПОРУ:

24.11.14 до господарського суду надійшла позовна заява комунального підприємства «Запорізький інститут регіонального розвитку” Запорізької обласної ради (КП “ЗІРР”) до дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості за договором від 12.03.13 № 1203-13 з урахуванням індексу інфляції у розмірі 21 335,76 грн. та 19 994,76 грн. штрафу, а всього заявлено до стягнення 41 330,52 грн.

24.11.14 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл та призначену зазначену позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Розглянувши вказану позовну заяву суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України з огляду на наступне.

Статтею 44 ГПК України закріплено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2).

У відповідності до приписів п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закон України “Про судовий збір” визначено, що за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Згідно із ст. 4 вказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати, починаючи з 01.01.14, становить 1 218 грн.

Вбачається, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 41 330,52 грн., тобто позовні вимоги мають майновий характер.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” визначено ставки судового збору за подання до господарського суду, позовної заяви майнового характеру – 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн. = 1218 грн. х 1,5) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080,00 грн. = 1 218 грн. х 60).

А тому, враховуючи зміст позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подачу вказаного позову до суду, повинен складати суму 1827 грн.

Пунктом 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (із змінами станом на 24.11.14) передбачено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у т.ч. виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач на підтвердження сплати судового збору до позовної заяви надав світлокопію платіжного доручення від 12.11.14 № 2959 про сплату 826,61 грн. Вказане підтверджується описом додатків до позовної заяви, а саме п. 1 опису.

Враховуючи вимоги п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7, господарський суд не може розцінювати надану позивачем світлокопію платіжного доручення від 12.11.14 № 2959, як належний доказ сплати в дохід державного бюджету 826,61 грн. судового збору.

Інших доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі до матеріалів позовної заяви КП “ЗІРР” не додано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що при зверненні з позовом до суду позивачем не дотримано встановленого законодавством України порядку щодо надання належних доказів сплати судового збору в розмірі 1827 грн. або доказів звільнення позивача від можливої сплати вказаної суми судового збору.

Згідно із абз. 2 п. 2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК України, а саме (…) п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і доданні до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що наведенні норми чинного законодавства, у т.ч. розділи IV, VIII, IX ГПК України та всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви є обов’язковими, оскільки їх обов’язковість встановлена законодавцем у процесуальному законі і не може залежати від бажання особи, що звертається із позовом до суду, і положення вказаних норм ГПК України не передбачають обов’язку суду порушити провадження у справі, а потім витребувати належні докази на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви комунального підприємства «Запорізький інститут Регіонального розвитку” Запорізької обласної ради (б/н, б/д) без розгляду.

Судом роз’яснюється, що згідно з ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви на підставі ст. 63 ГПК України не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущеного порушення.

При повторному зверненні до суду позивачу слід врахувати вимоги ст. 54 ГПК України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців”, а саме зазначити у позовній заяві не скорочене, а повне вірне найменування відповідача - Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Крім того, суд звертає увагу позивача не те, що належним доказом виконання позивачем вимог ст. 56, 57 ГПК України щодо направлення відповідачу позовної заяви з додатками є опис вкладення та розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), а не рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надане позивачем до позову.

Керуючись ст. 21, 43, 45, 44, 54, 56, 57, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву з додатками повернути позивачу без розгляду.

Додаток: позовні матеріали на 23 арк.

Суддя В.Л. Корсун