Рішення № 41569335, 25.11.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.14р. Справа № 904/7894/14За позовом Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ СУХА БАЛКА", м.Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТОРИН", м.Кривий Ріг

про стягнення 31 920,00грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Павлова Н.Ф., представник за довіреністю № 4250 від 13.12.13р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 13.10.14р. порушено провадження у справі №904/7894/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ СУХА БАЛКА" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТОРИН" (далі-відповідач) про стягнення 31 920,00 грн. Справу призначено до розгляду на 25.11.14р.

25.11.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, але 24.11.14р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, до відзиву додано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника відповідача.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні просив суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки подане клопотання є необґрунтованим та не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновків про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився без поважних причин, оскільки:

По-перше, відповідач відповідно до норм чинного законодавства не обмежений у виборі осіб, які будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

По-друге, відповідач до свого клопотання про відкладення розгляду справи не додав жодних доказів в обґрунтування неможливості забезпечення явки свого повноважного представника.

Викладене є підставою для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи.

У судовому засіданні 25.11.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.14р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу товару №2351 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов п. 1.1. якого, відповідач зобов'язується передати позивачеві продукцію (надалі - товар), а позивач зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим Договором умовах.

Відповідно до пункту 1.2 Договору купівлі-продажу номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна і вартість товару узгоджуються сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом.

Умовами п. 2.2. Договору купівлі-продажу передбачено, що базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (Додатках) до цього Договору.

Датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару, при поставці залізничним транспортом відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (п. 2.4. Договору купівлі-продажу).

Згідно з п. 3.1 Договору купівлі-продажу, ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до п. 1.2. цього Договору.

Як зазначено у п. 3.2. Договору купівлі-продажу, загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій, підписаних за цим Договором, які є невід'ємною частиною Договору.

В пункті 3.3. Договору купівлі-продажу передбачено, що ціни на товар, що поставляється за цим Договором, фіксуються на момент підписання цього Договору і не підлягають зміні в односторонньому порядку протягом дії цього Договору. Зміна ціні допускається тільки за наявності письмової угоди сторін. Сторони прийняли, що всі ціни, обговорені в специфікаціях до цього Договору, є звичайними, справедливими, ринковими.

Відповідно до п. 4.1. Договору купівлі-продажу, оплата вартості партії товару здійснюється у гривнях, на розрахунковий рахунок відповідача зазначений в цьому Договорі, на умовах умови оплати: передоплата, відстрочка платежу.

Підстава для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений відповідачем рахунок (п. 4.2. Договору купівлі-продажу).

Згідно з п. 9.2 Договору купівлі-продажу, у разі порушення термінів поставки товару з вини відповідача, крім форс-мажорних обставин, відповідач сплачує на користь позивача неустойку у розмірі 0,2% від вартості не поставленого у строк товару за кожен день прострочення. Сплата неустойки не звільняє відповідача від зобов'язань з поставки товару.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.15р., але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань за Договору (п.13.8. Договору).

На вимокання умов вищезазначеного Договору купівлі-продажу, між сторонами 06.05.14р. було підписано Специфікацію № 1, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався поставити продукцію - Підшипник повороту 35.023.001.2040 за ціною 42 000, 00 грн. з ПДВ за одиницю товару на загальну суму 252 000,00 грн., відповідно до встановленого графіку поставки:

1) квітень, травень 2014р. - в кількості 4 штук на протязі 45-ти календарних днів з моменту підписання специфікації;

2) червень 2014р. - в кількості 2 штук відповідно до 10-го числа календарного місяця.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що відповідачем своєчасно було поставлено лише 2 одиниці товару на загальну суму 84 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 03 від 10.06.14р. (а.с. 14).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вих. № 2441 від 16.07.14р. про відшкодування збитків, у вигляді неустойки за порушення строків поставки товару, у розмірі 13 440, 00 грн. Зазначену претензію відповідач отримав 23.07.14р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення. Як зазначає позивач, вищезазначені вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Як зазначає позивач, враховуючи тривале (три місяці) прострочення відповідачем поставки товару, позивач втратив інтерес до поставки, у зв'язку з чим 23.09.14р. позивачем було направлено на адресу відповідача заяву з вих. № 3191 від 22.09.14р. про відмову від виконання зобов'язання з прийняття 4 одиниці підшипників повороту 35.023.001.240 на загальну суму 168 000,00 грн. на підставі вищезазначеного Договору купівлі-продажу.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 9.2. Договору купівлі-продажу, позивачем була нарахована неустойка за порушення строків поставки товару у розмірі 31 920,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору купівлі-продажу на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач, за специфікацією № 1 від 06.05.14р. до Договору купівлі-продажу відповідач зобов'язався поставити позивачу підшипник повороту - 2 одиниці до 10.06.14р. та 4 одиниці до 20.06.14р. відповідно обумовленому сторонами графіку поставки. Зобов'язання з поставки 2-х одиниць товару відповідач виконав вчасно. Про неможливість поставки 4-х одиниць товару відповідач попереджав позивача листами №130 від 17.06.14р. та №141 від 11.07.14р. Відповідач стверджує, що настання неможливості поставки зумовлене виникненням випадку - обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити і яким не міг запобігти при всій обачливості, а саме: будучи офіційним дилером ВАТ «Криворізький завод гірничого машинобудування» - виробника гірничо-шахтного обладнання та комплектуючих частин до нього, на виконання Договору купівлі-продажу із позивачем, відповідач уклав Специфікацію № 156 від 07.05.14р. до договору № 3/14 від 03.01.12р. з ВАТ «Криворізький завод гірничого машинобудування». 17.06.14р. ВАТ «Криворізький завод гірничого машинобудування» листом № 236 повідомило відповідача про значне пошкодження силового кабелю, який забезпечує енергопостачання виробничих цехів заводу, що унеможливило завершення замовлення відповідача з виготовлення 4-х одиниць підшипників повороту. Відповідач негайно засобами електронного зв'язку листом № 130 від 17.06.14р. повідомив позивача про неможливість вчасного виконання зобов'язання, що підтверджується роздруківкою скрін-шоту - сторінки електронної пошти відповідача, з якої видно, як на електронну адресу позивача відправлений лист, його зображення та дату відправлення. У зв'язку із відсутністю коштів на відновлення енергопостачання ВАТ «Криворізький завод гірничого машинобудування», яке перебувало на стадії ліквідації в процедурі банкрутства і виконуючи замовлення відповідача завершувало господарську діяльність завершенням технологічного циклу, листом № 237 від 11.07.14р. повідомило відповідача про неможливість відновлення робіт і їх повну зупинку та завершення господарської діяльності. Відповідач негайно листом № 141 від 11.07.14р., переданим засобами електронного зв'язку, повідомив позивача про ситуацію, що склалась і просив розірвати зобов'язання з поставки. Проте, як зазначає відповідач, позивач не відреагував на жодне з попереджень відповідача про неможливість виконання зобов'язання і за спливом трьох місяців заявив позовні вимоги про сплату неустойки.

Посилаючись на ст.ст. 205, 218, 219, 226, 233 Господарського процесуального кодексу України відповідач просить суд позбавити позивача права на відшкодування збитків як сторону, яка була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, і відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено у ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 665 Цивільного кодексу України передбачено, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

За статтею 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом п. 9.2 Договору купівлі-продажу передбачено, у разі порушення термінів поставки товару з вини відповідача, крім форс-мажорних обставин, відповідач сплачує на користь позивача неустойку у розмірі 0,2% від вартості не поставленого у строк товару за кожен день прострочення. Сплата неустойки не звільняє відповідача від зобов'язань з поставки товару.

При цьому судом враховується, що відповідно до частини 1 статті 6 Господарського кодексу України одним із принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, а відповідно до частини 4 статті 179 того ж Кодексу при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто коли вони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як зазначено вище, положення п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України надають право сторонам самостійно визначати розмір неустойки у випадку прострочення зобов'язання щодо поставки товару, а тому визначення такого розміру на рівні 0,2% від вартості не поставленого у строк товару за кожен день прострочення не суперечить викладеним нормам.

На підставі п. 9.2. Договору купівлі-продажу позивачем була нарахована неустойка за порушення строків поставки товару у розмірі 31 920,00 грн., розрахунок яких господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, умови Договору купівлі - продажу та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що вчасне попередження відповідачем позивача про неможливе виконання зобов'язань по Договору купівлі-продажу у визначені строки не звільняє зобов'язану сторону, тобто відповідача, від відповідальності за невиконання зобов'язання, тому твердження відповідача зазначені у відзиві не є підставами для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.

Крім того, господарський суд звертає увагу на той факт, що сторони встановили відповідальність за порушення термінів поставки товару, крім форс-мажорних обставин.

За загальним правилом форс-мажорні обставини - це надзвичайна і непереборна за наявних умов сила, захист від дії якої не передбачено умовами договору, дію якої неможливо попередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу, дія якої може бути викликана:

винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту);

непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух);

умовами, регламентованими відповідними органами виконавчої влади, а також пов'язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що обставини на які посилається у відзиві відповідач не є форс-мажорними, тому відповідач не може бути звільнений від відповідальності за невиконання зобов'язання.

Посилання відповідача на ст. 226 Господарського кодексу України, господарський суд вважає недоречним, оскільки зазначена стаття стосується лише відшкодування збитків. У даній справі позивач просить стягнути з відповідача неустойку, а не збитки, тому вимоги ст. 226 Господарського кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 662, 663, 664, 665 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНТОРИН" (50004, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Халтуріна, буд. 3, код ЄДРПОУ 30643180) на користь Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ СУХА БАЛКА" (50029, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00191329) неустойку за порушення строків поставки товару у розмірі 31 920, 00 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот двадцять грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.11.14р.

Суддя Н.Е. Петренко