Рішення № 41569315, 24.11.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 листопада 2014 р. Справа № 902/1306/14

за позовом: Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Леніна, 85)

про стягнення 390 000,00 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М. С.

Секретар судового засідання Матущак О. В.

Представники:

позивача: Драпак Ю.П. - за дорученням

відповідача: Страшок А.А. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" 390 000,00 грн., з яких: 195 000,00 грн. штрафу, накладеного на відповідача рішенням адміністративної колегії обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2012 р. № 64-рш у справі № 04-26.20.1/43-12 та 195 000,00 грн. пені, нарахованої у зв"язку з несплатою штрафу у встановлений законодавством строк.

Ухвалою від 08.09.2014р. (суддя Матвійчук В.В.) порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду.

У зв"язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на тривалому лікуванні, відповідно до п.п. 3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду за розпорядженням керівника апарату суду від 23.10.2014р. здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 902/1306/14.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу, вказану справу розподілено судді господарського суду Вінницької області Кожухар М.С.

Ухвалою від 23.10.2014р. суддею Кожухар М.С. прийнято дану справу до провадження та призначено справу до розгляду на 20.11.2014р.

В судовому засіданні 20.11.2014 р. оголошено перерву до 24.11.2014 р.

В судових засіданнях 20.11.2014р. та 24.11.2014 р. представник відповідача підтримав подані до суду 20.11.2014р. та 24.11.2014 р. клопотання про зупинення провадження у справі № 790 від 20.11.2014р..

Клопотання мотивовані тим, що ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр", вважаючи незаконним рішення №64-рш від 27.06.2012 року, на підставі якого нараховано штраф та пеню в розмірі 390000,00 грн., оскаржило його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.10.2012р., залишеною без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом у справі №2а/0270/4371/12, адміністративний позов ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2014р. вищезазначені судові рішення скасовані, а справу спрямовано до суду першої інстанції для розгляду по суті.

24.10.2014р. Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято постанову, якою товариству відмовлено у задоволенні позову.

ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" оскаржило дане судове рішення до Вінницького апеляційного адміністративного суду. На даний час, Вінницьким апеляційним адміністративним судом остаточного судового рішення по справі не прийнято, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2014 року у законну силу не вступила.

Представник позивача проти даних клопотаннь заперечив, посилаючись на відсутність підстав для їх задоволення, оскільки рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення № 64-рш від 27.06.2012 р. у встановленому законом порядку не оскаржено та є чинним на даний час.

Суд дослідивши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши представників сторін, в судових засіданнях 20.11.2014 р. та 24.11.2014 р. ухвалив: відмовити у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VIIІ Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме - вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено зокрема у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 зі справи № 6/388 та в пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)", а також у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 (п.1) та у постанові ВГС України від 30.09.2014 р. у справі № 916/2092/14.

Отже, спори з відповідних правовідносин підвідомчі господарським судам України.

Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються (встановлюються) іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі.

В даному випадку, виходячи з положень ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", така неможливість відсутня, а отже і відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 902/1306/14.

Позовні вимоги по суті спору представник позивача підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях б/н від 24.11.2014р. (вх. № канц. суду 08-46/11635/14).

Зокрема, у письмових поясненнях зазначено наступне.

Підставою для стягнення даних сум є рішення Вінницького обласного відділення Антимонопольного комітету України №64-рш від 27.06.2012 року, яке, на думку відповідача, є незаконним, оскаржене у встановленому законом порядку, рішення про його законність (незаконність) у законну силу не вступило, що підтверджується наявними у справі документами. А тому, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення як штрафу, так і пені, що є предметом спору.

Крім того, відповідача посилається на те, що несплата штрафу пов'язана з тривалим розглядом адмінвстративним судом справи про визнання недійсним рішення № 64-рш від 27.06.2012 року, тому нарахування пені має бути зупиненим і вона стягненню не підлягає.

Заслухавши надані в судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Адміністративна колегія Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 04-26.20.1/43-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення від 27.06.2012р. № 64-рш, яким визнано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" та Відкритим акціонерним товариством "Сабарівський кар'єр" вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Відкритим акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону": у 2008 році (дата розкриття тендерних пропозицій: 23.04.2008р.); у 2009 році (дата розкриття тендерних пропозицій: 17.03.2009р.); у 2010 році (дата розкриття тендерних пропозицій: 21.06.2010р.).

За вказані порушення, на відповідача, зокрема, накладено штраф у розмірі 195 000,00 грн.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" копію рішення № 64-рш від 27.06.2012р. із супровідним листом № 04-26.20/2127 від 16.07.2012р. було надіслано відповідачу та отримано останнім 18.07.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.12-13, 17-18).

Відповідач накладений на нього штрафу в розмірі 195 000,00 грн. не сплатив, натомість оскаржив рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2012р. № 64-рш до Вінницького окружного адміністративного суду.

Наведене стверджується наявними матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 64-рш від 27.06.2012р. на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п. 1 ст. 50, п.4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф у розмірі 195 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 57 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України. Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч. 7 ст. 56 цього Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (ч. 9 ст. 56 Закону "Про захист економічної конкуренції".

Відповідач рішення № 64-рш від 27.06.2012р. у визначеному законодавством порядку не оскаржив, накладений на нього штраф не сплатив. У зв"язку з цим, у відповідності до ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" йому нараховано пеню за прострочення сплати штрафу, розмір якої, виходячи з вищенаведеного та абзацу 1 ч. 5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", становить 195 000,00грн.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Суд не приймає заперечення відповідача на позов, з огляду на таке.

Як зазначено вище, згідно з положеннями ст.ст. 57, 60 Закону "Про захист економічної конкуренції" прийняте органом Антимонопольного комітету України рішення може бути оскаржене до господарського суду протягом 2-х місячного терміну з дня його отримання до Антимонопольного комітету України або в судовому порядку. Цей строк є пресічним і його не може бути відновлено.

У п. 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме за рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названого Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

У застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції ", а також частини другої статті 47 цього Закону слід також враховувати, що за цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присічними.

Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15).

Строк на оскарження рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 64-рш від 27.06.2012р., яке отримано відповідачем 18.09.2012 р., у встановленому Законом порядку, а саме до господарського суду, закінчився 19.09.2012р.

Рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 64-рш від 27.06.2012р. у визначеному законодавством порядку не оскаржено, ніким не скасовано та є чинним на даний час.

При розгляді справи про стягнення з відповідача накладеного на нього органом Антимонопольного комітету України штрафу та нарахованої, у зв"язку несплатою штрафу, пені суд не вправі перевіряти доводи щодо незаконності та/або необґрунтованості рішення, яким накладено цей штраф, якщо такі доводи заявлені після збігу пресічних строків, встановлених ч. 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 60 Закону "Про захист економічної конкуренції".

На цьому зокрема наголошено у пункті 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо зупинення нарахування пені на підставі ч. 5 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", з огляду на наступне.

Так, ч. 5 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" визначено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Так само і в абзаці шостому частини п'ятої статті 56 цього Закону йдеться про зупинення нарахування пені на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі виникнення спору з приводу тривалості періоду часу, на який у такому випадку зупиняється нарахування пені, господарському суду слід з'ясовувати пов'язані з цим обставини, а саме коли розпочався розгляд відповідної заяви органом Антимонопольного комітету України та коли ним прийнято рішення за результатами такого розгляду (статті 57, 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції""; розділи IX і X Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.94 N 5, з подальшими змінами і доповненнями).

На цьому зокрема наголошено у п. 20.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Разом з тим, рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 64-рш від 27.06.2012р., на підставі якого на відповідача накладено штраф в розмірі 195000,00 грн., до господарського суду чи до органу Антимонопольного комітету України у встановлені законом строки і порядку, не оскаржено. А отже, відсутні підстави для зупинення нарахування пені за невиконання вказаного рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Леніна, 85) на користь Державного бюджету України (стягувач: Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, 21100, м. Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7, код ЄДР 20096568) на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Тиврівському районі (код 37337246, р/р 31112106700595 в банку ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015 згідно з кодом бюджетної класифікації за доходами 21081100 символ звітності 106) 195000 грн. (сто дев"яносто п"ять тисяч грн. 00 коп.) штрафу та 195000 грн. (сто дев"яносто п"ять тисяч грн. 00 коп.) пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Леніна, 85) до Державного бюджету України грн. 7800 грн. (сім тисяч вісімсот гривень 00 коп.) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 листопада 2014 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.: 1 - до справи