Постанова № 41566955, 19.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2452/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Бабенка К.А., Борисюк Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області (Черкасирибоохорона) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області (Черкасирибоохорона) про визнання протиправним та скасування наказу і поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області (Черкасирибоохорона) (далі - Відповідач) у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення від 18.07.2014 року № 93-К та зобов'язати відповідача поновити на посаді начальника відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області (Черкасирибоохорона).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі; в порядку повороту виконання судового рішення зобов'язати ОСОБА_2 повернути безпідставно стягнуті кошти в розмірі 1 955, 84 грн. (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.09.2013 року ОСОБА_2 призначений на посаду начальника відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області (Черкасирибоохорона).

Відповідно до наказу від 16.06.2014р. №53 начальнику відділу охорони водних біоресурсів ОСОБА_2 наказано: підготувати та надати до 20.06.2014р. конкретизовані пропозиції по покращенню рибоохоронної роботи інспекторами відділу охорони водних біоресурсів Черкасирибоохорони на внутрішніх водних об'єктах Черкаської області окремо по кожній рибоохоронній дільниці; підготувати та надати до 20.06.2014р. аналітичну інформацію про проведену рибоохоронну роботу інспекторами відділу охорони водних біоресурсів Черкасирибоохорони за 2014 рік у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року із зазначенням причин зниження або підвищення кількісних показників окремо по кожному інспектору; надати до 19.06.2014р. пропозиції щодо організації перевірок проведення промислового лову рибодобувними організаціями на акваторії Кременчуцького та Канівського водосховищ та їх рибоприймальних пунктів; надати до 19.06.2014р. пропозиції щодо підвищення якості складання інспекторами відділу охорони водних біоресурсів протоколів про адміністративні правопорушення та винесення постанов по справам про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_2 надано пропозиції та аналітичну інформацію, а саме: конкретизованими пропозиціями щодо покращення рибоохоронної роботи на внутрішніх водних об'єктах Черкаської області, пропозиціями щодо організації перевірок проведення промислового лову рибодобувними організаціями на акваторії Кременчуцького та Канівського водосховищ та їх рибоприймальних пунктів, пропозиціями щодо підвищення якості складання протоколів про адміністративні правопорушення та винесення постанов по справам про адміністративні правопорушення інспекторами відділу охорони водних біоресурсів.

Проте, Управлінням охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області на підставі ст. 14 Закону України «Про державну службу», п. 3 ст. 40, ст.ст.83, 147-149 Кодексу законів про працю України, п.п. 2.2, 2.4, 2.5, 2.9, 2.17, 4.2 посадової інструкції начальника відділу охорони водних біоресурсів Черкасирибоохорони, п. 3.1.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Черкасирибоохорони ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу охорони водних біоресурсів за ч.3 ст. 40 КзпП України, про що винесено наказ від 18 липня 2014 року №93-к «Про звільнення ОСОБА_2.».

В вищезазначеному наказі підставою для звільнення позивача стало: невиконання наказу Черкасирибоохорони від 16.06.2014р. №53 та наказів Черкасирибоохорони від 18.03.2014р. №2-Д, від 22.04.2014р. №3-Д, від 13.06.2014р. №7-Д про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, протокол оперативної наради працівників Черкасирибоохорони від 11.06.2014р.№7/14, подання Черкаської міжрайонної екологічної прокуратури від 26.06.2014р. №1289 вих. - 14, акт про відмову від надання пояснень начальником відділу охорони водних біоресурсів ОСОБА_2 від 16.07.2014р. та службовий лист першого заступника начальника Миронінко А.І. від 07.07.2014р.

Не погоджуючись з наказом про звільнення від 18.07.2014 року № 93-К, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач протягом 2014 року неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, проте на виконання наказу № 53 16.06.2014р. подав відповідачу конкретизовані пропозиції щодо напрямків роботи, тобто вчинив дії по виконанню зазначеного наказу, а твердження відповідача про відсутність належної кваліфікації у позивача, необхідної для виконання службових обов'язків не може бути підставою для розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору, укладеного на невизначений строк за п.3 ст. 40 КЗпП України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що будь-якого систематичного невиконання або неналежного виконання ним обов'язків з його боку не було, а тому звільнення з посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України є незаконним, а тому оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

Наказом від 18 липня 2014 року №93-к «Про звільнення ОСОБА_2.» позивача звільнено з посади начальника відділу охорони водних біоресурсів за ч.3 ст. 40 КзпП України.

Досліджуючи матеріали даної справи, колегією суддів було встановлено, що як підставу для звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, відповідачем зазначено низку порушень з боку позивача, а саме: невиконання наказу Черкасирибоохорони від 16.06.2014р. №53 та наказів Черкасирибоохорони від 18.03.2014р. №2-Д, від 22.04.2014р. №3-Д, від 13.06.2014р. №7-Д про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, протокол оперативної наради працівників Черкасирибоохорони від 11.06.2014р.№7/14, подання Черкаської міжрайонної екологічної прокуратури від 26.06.2014р. №1289 вих. - 14, акт про відмову від надання пояснень начальником відділу охорони водних біоресурсів ОСОБА_2 від 16.07.2014р. та службовий лист першого заступника начальника Миронінко А.І. від 07.07.2014р.

Починаючи з 18.07.2014р. до 21.07.2014р. ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у стаціонарі, вказані обставини підтверджуються листком непрацездатності Серія АГО №529455 від 21.07.2014р.

На підставі вищезазначеного, наказом від 08.09.2014р. № 185-к Управлінням охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області внесено зміни до наказу Черкасирибоохорони від 18.07.2014р. № 93-К «Про звільнення ОСОБА_2.», а саме в пункті 1 наказу дату звільнення « 18.07.2014» замінено на « 22.07.2014».

Надаючи правову оцінку обставинам даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2010 року № 753/11/13-10 «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби» зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Тобто, якщо у спеціальному законі не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства, то особа може бути звільнена виключно з підстав передбачених цими законами. В той же час, ряд спеціальних законів (Закони України "Про державну службу", Про службу в органах місцевого самоврядування" та ін.) передбачають можливість поширення на службові відносини трудового законодавства. У зв'язку з цим, судам необхідно виходити з того, що підстави припинення служби у такому випадку діляться на загальні, передбачені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), та спеціальні, передбачені відповідними спеціальними законами України.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП, визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Стаття 51 КЗпП зазначає, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 149 КЗпП, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII є спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби, який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу», дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_2 було неодноразово притягнуто дисциплінарної відповідальності, про що свідчать накази Черкасирибоохорони від 18.03.2014р. №2-Д, від 22.04.2014р. №3-Д, від 13.06.2014р. №7-Д, які містяться в матеріалах справи, проте позивачем жоден з вказаних наказів не було оскаржено до суду для їх скасування.

Крім того, в матеріалах справи міститься службовий лист першого заступника начальника Миронінко А.І. від 07.07.2014р. (а.с.35-36), який безпідставно не взято до уваги судом першої інстанції, в якому зазначено, в якості пропозиції: притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області (Черкасирибоохорона) ОСОБА_2 за неналежне виконання посадових обов'язків, враховуючи, що до нього раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, а саме звільнити ОСОБА_2 відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України з займаної посади.

Також, судом апеляційної інстанції досліджено акт про відмову від надання пояснень від 16.07.2014 року (а.с.43), в якому зазначено, що ОСОБА_2 відмовився від надання пояснень із посиланням на ст. 63 Конституції України та акт про відмову від надання розписки про ознайомлення з наказом від 18.07.2014 року (а.с.44), які в свою чергу, безпідставно не були взяті до уваги судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги обґрунтування відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності в матеріалах справи:

- аналітичної інформації про проведену роботу інспекторами відділу охорони водних біоресурсів Черкасирибоохорони за 2014 року у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року із зазначенням причин зниження або підвищення кількості показників окремо по кожному інспектору;

- не надання пропозицій по покращенню рибоохоронної роботи інспекторами

відділу охорони водних біоресурсів Черкасирибоохорони на внутрішніх водних

об'єктах Черкаської області по кожній рибоохоронній дільниці, в повній мірі, як

це зазначено в наказі № 53 від 16.06.2014 року.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд апеляційної інстанції в порядку повороту виконання судового рішення зобов'язати ОСОБА_2 повернути Черкасирибоохорони безпідставно стягнені кошти в розмірі 1 955, 84 грн., проте дана вимога не може бути задоволена виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 266 КАС України поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

В даному випадку, ані судом першої ані судом апеляційної інстанції не було встановлено факт повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання останнім підроблених документів на яких ґрунтується рішення суду першої інстанції.

Проаналізувавши наведені правові положення та обставини справи, колегії суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_2 систематично не виконувались покладені на нього посадові обов'язки та неналежно виконано наказ Черкасирибоохорони № 53 від 16.06.2014 року «Про надання пропозицій», що в свою чергу стало обґрунтованою підставою для звільнення останнього.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області (Черкасирибоохорона) - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області (Черкасирибоохорона) про визнання протиправним та скасування наказу і поновлення на роботі відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: К.А. Бабенко

Л.П. Борисюк

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Бабенко К.А

Борисюк Л.П.