Ухвала суду № 41566947, 19.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9219/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Бабенка К.А., Борисюк Л.П.

за участю секретаря: Пакіж О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення відповідача про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Відповідач) в якому просило скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару № 100270001/2013/400229/2 від 25.12.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Аспокем Україна", правонаступником якого є ТОВ "Телко Україна", та фірмою Aspokem OY, правонаступником якого є фірма Telko OY, 06.07.2004 року укладено контракт № 02 (далі по тексту - контракт), за умовами якого фірма Aspokem OY зобов'язалась продати, а позивач придбати полімерну сировину, індустріальну хімію та флексорозчинники.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 контракту, поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс-2000.

На підставі контракту здійснено поставку товару на митну територію України.

З метою здійснення митного оформлення товару 24 грудня 2013 року позивачем надано митному органу електронну митну декларацію № 100270001/2013/235427 разом з відповідним пакетом документів, а саме: CMR від 20 грудня 2013 року № 023406, коносаментом від 20 листопада 2013 року № МSCUI3598381, рахунком про здійснення платежів третім особам на користь продавця від 16 жовтня 2013 року № 522229, прайс-листом виробника товару від 01 жовтня 2013 року б/н, висновком про вартісні характеристики товару від 23 грудня 2013 року № 51-26/12-2013, калькуляцією (розрахунком ціни) від 16 грудня 2013 року б/н, інвойсом від 12 грудня 2013 року № 15313019, контрактом від 06 липня 2004 року № 02, додатковими угодами до контракту, інформацією про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 20 листопада 2013 року № 2761, резервною позицією від 26 липня 2001 року № 915, сертифікатом про походження товару від 30 жовтня 2013 року № 061588, копією митної декларації країни відправлення від 18 жовтня 2013 року № 8012317.

Крім того, під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, представники позивача зазначили, що за результатами проведених консультацій митному органу надано також: платіжне доручення від 12 грудня 2013 року № 100, специфікацію від 12 грудня 2013 року № 404, копію видаткової накладної від 08 січня 2014 року № 4 та податкову накладну від 08 січня 2014 року № 4 та копію страхового полісу від 16 листопада 2013 року № 2999200475/2359/00.

25 грудня 2013 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару №100270001/2013/400229/2 від 25.12.2013 року, яким відкориговано визначену позивачем за ціною договору митну вартість товару.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення, оскільки позивачем не надано в повному обсязі документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, які б підтверджували заявлену митну вартість товару, та спростовували наявність розбіжностей у вже наданих документах.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Під час опрацюванні документів, наданих для митного оформлення товару, митним органом виявлено, певні розбіжності, а саме: згідно з п. 6.1 ст. 6 контракту, умовою оплати є післяплата протягом 60 діб із дати поставки, що суперечить інформації, зазначеній в інвойсі, у якому умовою оплати є післяплата протягом 45 днів.

Умовами поставки товару за специфікацією від 12 грудня 2013 року № 404 та інвойсом від 12 грудня 2013 року № 15313019 є CIF Odessa.

Постачання товару на умовах CIF передбачає зобов'язання продавця забезпечити страхування на користь покупця. Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивачем для митного оформлення не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до п. 4 ст. 4 контракту, до ціни партії товару включається вартість тари, пакування і маркування.

Поряд з цим, за умовами CIF до ціни товару повинні бути додані також витрати на транспортування до місця ввезення товару на митну територію України, витрати на страхування.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, у документах, наданих позивачем для митного оформлення, відсутня інформація щодо включення до ціни товару зазначених витрат.

Згідно з Інкотермс (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), видання МТП № 560, введені у дію із 01 січня 2000 року), умови поставки CIF відносять до групи С "Основне перевезення оплачено". CIF: вартість, страхування та фрахт.

"C" - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після відповідного "C"- терміна. За умовами термінів CI і CIP продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування.

CIF (Cost, insurance and freight (... named port of destination): вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення).

Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Вимоги щодо форми прайс-листа чинним законодавством не встановлені. При цьому, відповідно до загальносвітової практики, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання повної інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикулу, якості товару (за необхідністю), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціни з обов'язковим зазначенням валюти, передбаченої системи знижок, умов поставки та платежів, терміну поставки, характеру тари та упаковки, терміну дії прайс-листа, контактної інформації продавця та іншої необхідної інформації щодо умов продажу товару.

У прайс-листі фірми Jubilant Organosys відсутня інформація про адресу, телефони, сайт у мережі Інтернет продавця.

Крім того, згідно з митною декларацією, продавцем товару є інша фірма - Jubilant Life Sciences LTD.

Відповідно до висновку експерта від 23 грудня 2013 року № 51-26/12-2013, вартісний аналіз товару проводився експертом на підставі середньоринкових цін виробничих та торгівельних підприємств поза межами України із урахуванням місцезнаходження виробника.

Судом першої інстанції, при перевірці посилань експерта на інформацію у мережі Інтернет виявлено, що цінова інформація не підлягає перевірці, оскільки ціна товару вказана без зазначення умов поставки.

Таким чином, експертом не здійснено аналіз цін на ідентичні та подібні товари, не досліджено кон'юнктуру ринку, а спеціальна перевірка достовірності інформації, яка міститься у висновку, не проводилась.

Таким чином, вказаний висновок експерта від 23 грудня 2013 року № 51-26/12-2013, не може бути взятий до уваги митним органом, та не може бути належним та допустимим доказом для суду.

У митній декларації країни відправлення зазначена вартість товару у розмірі 18 312,00 доларів США. Вартість товару, заявлена для митного оформлення, становить 18 663,96 доларів США. Тобто, вартість товару між виробником та посередником становить 1,9 %, що є недоцільним при здійсненні зовнішньоекономічних операцій та потребує уточнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 54, ч. 1-3 ст. 53, п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ст. 57, ч. 2 ст. 58, частинами 1 та 2 ст. 64 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується, лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно із ст. 266 МК України, на декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Проте, позивачем для митного оформлення товару, так і у ході судового розгляду справи в суді першої інстанції, не надано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: К.А. Бабенко

Л.П. Борисюк

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Бабенко К.А

Борисюк Л.П.