Ухвала суду № 41566922, 19.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9190/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Бабенка К.А., Борисюк Л.П.

за участю секретаря: Пакіж О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соммельє" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соммельє" (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - Відповідач) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000361502 та № 0000351502 від 21.03.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ "Соммельє" з податку на прибуток, про що складено Акт перевірки від 21.03.2014 №1014/26-56-15-02-29/35877773 (далі по тексту - Акт перевірки).

За наслідками зазначеної перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014 №0000351502, яким до позивача за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 3 266,25 грн., та №0000361502, яким до позивача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 15 607,09 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТОВ "Соммельє" було сплачено авансові внески з податку на прибуток підприємства за червень 2013 року відповідно до платіжного доручення від 26.06.2013 №1956 своєчасно, водночас вказане платіжне доручення не було виконано з вини банку у встановлений чинним законодавством строк.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно з абзацом другим пункту 2 Підрозділу 4 Розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, за наслідками якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивачем порушено терміни сплати автоматично визначеного грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, а саме: 13 610,00 грн. з граничним терміном сплати 20.02.2013 фактично сплачено 20.03.2013 (сума сплаченого податкового боргу - 7220,00 грн.); 15136,00 грн. з граничним терміном сплати 30.06.2013 фактично сплачено 30.08.2013 (сума сплаченого податкового боргу - 12662,07 грн.); 15136,00 грн. з граничним терміном сплати 30.07.2013 фактично сплачено 30.08.2013 грн. (сума сплаченого податкового боргу - 2837,93 грн.), з граничним терміном сплати 30.07.2013 фактично сплачено 30.09.2013 (сума сплаченого податкового боргу - 12298,07 грн.); 15136,00 грн. з граничним терміном сплати 30.08.2013 фактично сплачено 30.09.2013 (сума сплаченого податкового боргу - 3201,93 грн.), з граничним терміном сплати 30.08.2013 фактично сплачено 30.10.2013 (сума сплаченого податкового боргу - 11934,07 грн.); 15136,00 грн. з граничним терміном сплати 30.09.2013 фактично сплачено 30.10.2013 (сума сплаченого податкового боргу - 3352,34 грн.), з граничним терміном сплати 30.09.2013 фактично сплачено 26.11.2013 (сума сплаченого податкового боргу - 11783,00 грн.); 15136,00 грн. з граничним терміном сплати 30.10.2013 фактично сплачено 26.11.2013 (сума сплаченого податкового боргу - 3375,00 грн.), з граничним терміном сплати 30.10.2013 фактично сплачено 27.12.2013 (сума сплаченого податкового боргу - 11761,00 грн.); 15136,00 грн. з граничним терміном сплати 30.11.2013 фактично сплачено 27.12.2013 (сума сплаченого податкового боргу - 3579,23 грн.), з граничним терміном сплати 30.11.2013 фактично сплачено 14.01.2014 (сума сплаченого податкового боргу - 11556,77 грн.); 15136,00 грн. з граничним терміном сплати 30.12.2013 фактично сплачено 14.01.2014 (сума сплаченого податкового боргу - 15136,00 грн.).

Крім того, сплата позивачем авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств також вбачаються з картки особового рахунку ТОВ "Соммельє" з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з вини банку платіжне доручення від 26.06.2013 №1958 не було виконане, що відповідно до вимог статті 129.6 ПК України є підставою для відповідальності такого банку за порушення строків зарахування податку до бюджету.

Крім того, як зазначив позивач, у період з червня 2013 року по січень 2014 року ним продовжувалась сплата авансових платежів з податку на прибуток приватних підприємств, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. А оскільки, суми платежів з урахуванням переплати були більшими, ніж місячний розмір авансових внесків, то позивач продовжував накопичувати переплату з авансових внесків з податку на прибуток, яка мала бути зарахована контролюючим органом автоматично.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги лист від 03.07.2013 №450 яким ТОВ "Соммельє" повідомило ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про сплату ним авансового внеску з податку на прибуток за червень 2013 року відповідно до платіжного доручення від 26.06.2013 №1958 на суму 56 721,53 грн. та про невиконання ПАТ "Комерційний банк "Даніель" зазначеного платіжного доручення, а також просило врахувати вказані обставини та не застосовувати штрафні санкції. Вказаний лист був отриманий відповідачем 03.07.2013, про що свідчить відмітка про отримання на листі.

Згідно з листами ПАТ "Комерційний банк "Даніель" від 29.07.2014 №1-11-3572 та 09.09.2014 року №1-11-3949, які містяться в матеріалах справи, банк підтверджує, що 26.06.2013 банком було прийнято платіж ТОВ "Соммельє" від 26.06.2013 №1958 на суму 56 721,53 грн., який повернуто без виконання 29.10.2013.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2013 №910/13094/13 у справі за позовом ТОВ "Соммельє" до ПАТ "Комерційний банк "Даніель" про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення 81316,89 грн. позов ТОВ "Соммельє" задоволено частково, розірвано договір банківського рахунку від 28.10.2008 №РКО-31805Т, укладений між ПАТ "Комерційний банк "Даніель" та ТОВ "Соммельє", зобов'язано ПАТ "Комерційний банк "Даніель" закрити належний ТОВ "Соммельє" рахунок №260063180501/980, стягнуто з ПАТ "Комерційний банк "Даніель" на користь ТОВ "Соммельє" 66424,15 грн. боргу та 2552,30 грн. витрат по сплаті судового збору.

Як вбачається із зазначеного рішення, судом встановлено, що ТОВ "Соммельє" було надано ПАТ "Комерційний банк "Даніель" на виконання платіжне доручення від 26.06.2013 №1956 на суму 56721,53 грн., яке безпідставно не виконано банком. В зв'язку з цим суд стягнув зазначену суму з банку на користь ТОВ "Соммельє".

За вказаним рішенням Господарським судом міста Києва видано наказ від 24.09.2013 №910/13094/13 на примусове виконання рішення, що з урахуванням вимог статті 116 Господарського процесуального кодексу України свідчить про набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2013 №910/13094/13 законної сили.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пунктом 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що доводи позивача є обґрунтованими та підтвердженими щодо своєчасної сплати останнім авансових внесків з податку на прибуток підприємства за червень 2013 року відповідно до платіжного доручення від 26.06.2013 №1956 на суму 56 721,53 грн. та щодо невиконання вказаного платіжного доручення з вини ПАТ "Комерційний банк "Даніель".

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: К.А. Бабенко

Л.П. Борисюк

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Бабенко К.А

Борисюк Л.П.