Ухвала суду № 41563874, 25.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/5696/14 Провадження № 22-ц/795/2295/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Литвиненко І. В. Доповідач - Шарапова О. Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШарапової О.Л.суддів:Мамонової О.Є., Вінгаль В.М.при секретарі:Поклад Д.В.за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2014 року та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

В червні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 з 2006 року по березень 2013 року; стягнути з ОСОБА_9 на його користь 67 552 грн. у відшкодування витрат по будівництву будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2006 року по березень 2013 року він та ОСОБА_8 проживали однією сім'єю. В цей період ОСОБА_9 запропонувала йому перебудувати старий житловий будинок по АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності, та пообіцяла після завершення будівництва зареєструвати право власності на частину будинку на його, позивача, ім»я. Протягом 2008-2010 років будинок був збудований, в цей період він та ОСОБА_8 мешкали у його батьків, а ОСОБА_9 проживала у своїх родичів. В подальшому ОСОБА_9 відмовилася від реєстрації за ним права власності на частину будинку, що і призвело до припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_8 На будівництво будинку він витрати грошові кошти в сумі 135 104 грн., які він вважає спільною сумісною власністю його та ОСОБА_8 Відповідачка ОСОБА_9 відмовилась добровільно повернути половину витрачених ним коштів, а тому, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 368 ЦК України та п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 4.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», вказана сума підлягає примусовому стягненню з ОСОБА_9

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2014 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 2 000 грн. в рахунок відшкодування судових витрат; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 1 000 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

В апеляційній скарзі на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2014 року ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що показаннями його матері та брата підтверджується згода ОСОБА_9 на проведення будівельних робіт. Апелянт вказує на те, що будівельні роботи проводились декілька років і за цей період ОСОБА_9 нікуди не скаржилась, що є підтвердженням її згоди. Апелянт зазначає, що обставинами, які зумовлюють належність майна кільком особам є зокрема спільна праця задля створення майна, спільне вкладення коштів у придбання майна. Апелянт посилається на те, що між ним та ОСОБА_9 не було укладено письмового договору про набуття у власність перебудованого будинку, але за аналогією права він має право на відшкодування своїх затрат в проведенні будівельних робіт по будинку по АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2014 року ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуване рішення.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що судом не було належним чином перевірено, виходячи із яких розрахунків і яка саме правова допомога була надана кожному з відповідачів, що унеможливлює перевірити та провести розрахунок розміру компенсації витрат на правову допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 18 лютого 2004 року є власником 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради № 89 від 14 квітня 2008 року дозволено ОСОБА_9 будівництво двоповерхової прибудови розміром 10.8 Х 8.7 м. з розміщенням в ній на 1 поверсі: 3-х кімнат, кухні, коридору, ванної та туалету; на 2 поверсі : 2-х кімнат, коридору, туалету; з доведенням житлової площі до 77.6 кв.м. з урахуванням знесення ветхої прибудови по АДРЕСА_1.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що власником 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_9; позивач не заперечував, що на час проведення будівельних робіт, він не був членом сім»ї власника будинку; відсутня згода власника будинку на переобладнання і проведення будь-яких ремонтних робіт в будинку; встановлення факту проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 однією сім»єю без реєстрації шлюбу не викликає правових наслідків.

Постановляючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що представник відповідачів приймав участь в шести судових засіданнях загальною тривалістю 6 год. 56 хв.; за надання правової допомоги , на підставі укладених договорів, відповідачки сплатили 3 000 грн., що не перевищує граничного розміру, встановленому законодавством.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства.

Доводи апелянта про те, що показаннями його матері та брата підтверджується його угода з ОСОБА_9 на проведення будівельних робіт в будинку, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки, з урахуванням приписів ст.ст 208, 218 ЦК України, така угода має укладатися в письмовій формі, умови такої угоди мають підтверджуватися письмовими доказами, а не показаннями свідків.

Доводи апелянта про те, що будівельні роботи проводились декілька років і за цей період ОСОБА_9 нікуди не скаржилась, що є підтвердженням її згоди , апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи є довільним тлумаченням правових норм, а письмова угода між позивачем та ОСОБА_9 про створення спільної власності або про відшкодування вартості проведених будівельних робіт відсутня.

Доводи апелянта про те, що між ним та ОСОБА_9 не було укладено письмового договору про набуття у власність перебудованого будинку, але за аналогією права він має право на відшкодування своїх затрат в проведенні будівельних робіт по будинку по АДРЕСА_1, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідна письмова угода між позивачем та ОСОБА_9 відсутня.

Доводи апелянта про те, що судом не було належним чином перевірено, виходячи із яких розрахунків і яка саме правова допомога була надана кожному з відповідачів, що унеможливлює перевірити та провести розрахунок розміру компенсації витрат на правову допомогу спростовуються матеріалами справи, зокрема : договорами про надання правової допомоги , укладеними між відповідачками та їх представником, даними журналів судових засідань, квитанціями про сплату відповідачками витрат на правову допомогу;

Інші доводи апеляційної скарги є цитуванням правових норм і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Крім того, в ході апеляційного розгляду справи сторони не заперечували, що зведений житловий будинок є самочинним будівництвом, за ОСОБА_9 право власності на самочинно збудований будинок не визнане, тобто, з урахуванням приписів ст.. 376 ЦК України, відсутні підстави для стягнення грошових коштів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, , 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 вересня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 24 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: