Ухвала суду № 41563862, 18.11.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/1810/14-ц Провадження № 22-ц/795/2249/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Кухта В. О. Доповідач - Тагієв С. Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіТагієва С.Р., суддів:Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,при секретарі:Поклад Д.В., за участю:позивача - ОСОБА_5, відповідача - ОСОБА_6., представників - ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області, Хмільницька сільська рада Чернігівського району Чернігівської області про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що від шлюбу з відповідачкою мають спільну дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. При розірванні шлюбу 04 березня 2013 року було погоджено місце проживання доньки з матір'ю, однак остання не приділяла уваги дитині, неналежно виконувала свої обов'язки з виховання та догляду за нею, у зв'язку з чим ОСОБА_9 за власним бажанням перейшла жити до батька. Мати дитиною з того часу не цікавилася. Позивач просив визначити місце проживання доньки з ним.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2014 року позов задоволено в повному обсязі, визначено місце проживання дитини ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_10 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог. Апелянт посилається на неповне дослідження судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення суду. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції мав ухвалити заочне рішення, оскільки відповідач та його представник не були присутні при проголошенні рішення. Разом з тим апелянт зазначає, що судом не було направлено повістки свідкам, чим відповідача позбавлено законного права на подання доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги.

Визначаючи місце проживання дітей з батьком, Чернігівський районний суд узяв до уваги висновок органу опіки і піклування Чернігівської районної державної адміністрації про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком та прихильність самої дитини до батька, її категоричне бажання проживати з ним. Апеляційний суд визнає таке рішення законним, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи і поясненнями сторін, що позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_6 перебували у шлюбі та мають доньку ОСОБА_9, 2000 року народження. Після розірвання 04 березня 2013 року шлюбу між сторонами дитина залишилась проживати разом з матір'ю за адресою АДРЕСА_2, де і зареєстрована. Однак з червня 2013 року ОСОБА_9 виявила категоричне бажання проживати з батьком та мешкає з ним до цього часу за адресою АДРЕСА_1, про що вказано у висновку Чернігівської районної державної адміністрації щодо визначення місця проживання дитини ( т. 1 а.с. 233) , підтверджується довідкою Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (т.2 а.с. 11) та не заперечується сторонами. Дитина перебуває на утриманні батька.

Батько, ОСОБА_5, проживає у будинку житловою площею 96 кв.м. зі зручностями, який складається з 5-и кімнат, газифікований. Дитина має окрему кімнату, забезпечена усім необхідним для навчання та розвитку (т.1 а.с. 11). Відповідно до Акту соціального інспектування від 4 вересня 2013 року стан умов для навчання і дозвілля дитини відмінний (т. 1 а.с. 37). Власниця будинку, рідна сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_11 - проти проживання та реєстрації дитини не заперечує (т.1 а.с. а.с. 63, 96). У будинку також проживає мати ОСОБА_5 - бабуся дитини, яка допомагає у її вихованні. У господарстві утримується худоба, обробляється присадибна ділянка.

ОСОБА_5 працює на посаді директора агрофірми „Рівнопілля", а також з січня 2014 року - водієм ТОВ „Пассервіс-люкс" (т.1 а.с. 104, т. 2 а.с. а.с. 10, 12), характеризується позитивно як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має щомісячний дохід (т.2 а.с. 13), матеріально утримує доньку, займається її вихованням, піклується про її здоров'я та розвиток, цікавиться її успішністю та поведінкою у класного керівника, турбується про оздоровлення дитини в оздоровчих закладах (т.2.а.с. а.с. 14-16), у зв'язку з чим педколектив не має жодних заперечень щодо виховання дитини батьком, що підтверджується довідками-характеристиками Хмільницької сільської ради та директора НВК, де навчається дитина (т.1 а.с. а.с. 8-9, 61, 64-67, 229). Спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає (т.1 а.с. 8). Відповідно до Акту обстеження житлових умов від 4 жовтня 2013 року стосунки між батьком і дитиною позитивні (т.1 а.с.89).

Мати, ОСОБА_6, мешкає у власному будинку житловою площею 25,8 кв.м., який складається з 2-х житлових кімнат. Умови для навчання та дозвілля дитини згідно Акту соціального інспектування від 4 вересня 2013 року - задовільні, членами комісії рекомендовано врахувати бажання дитини щодо місця проживання та не травмувати її емоційний стан (т.1 а.с.36). ОСОБА_6 не працює, у господарстві утримує дві корови, має нестабільний дохід від реалізації молокопродуктів. Характеризується позитивно. Спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає (т.1 а.с. 128). Цікавиться шкільним життям дитини, відвідує школу (т.1 а.с. 130). Відповідно до Акту обстеження житлових умов від 4 жовтня 2013 року стосунки між матір'ю і дитиною негативні (т.1 а.с.88).

З листа-відповіді Чернігівського РВ УМВС в Чернігівській області (т. 1 а.с.227) вбачається, що 13.08.20132 року своїми діями ОСОБА_6 налякала доньку, яка гралась на вулиці, за цим фактом з ОСОБА_6 була проведена профілактична бесіда співробітником міліції (т.1 а.с.14).

Із власноруч написаної заяви дитини ОСОБА_9 вбачається, що вона хоче проживати з батьком (т. 1 а.с. 59), оскільки він поважає її, добрий, піклується, допомагає в навчанні, купує необхідні речі, а мати не приділяє їй належної уваги. Цю думку дитини було підтверджено в суді першої інстанції.

Згідно Висновку щодо визначення місця проживання дитини Чернігівської районної державної адміністрації № 02-15/1846 від 24.09.2013 року вважається за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_9 з батьком (т.1 а.с. 62).

Принцип 6 Декларації прав дитини 1959 року проголошує, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Головним критерієм при визначенні місця проживання дітей є інтереси дитини, які повинні переважати над інтересами батьків (с.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі „Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001 року).

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 19 СК України при розгляді таких спорів є обов'язкова участь у справі органу опіки та піклування, надання ним письмового висновку щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 „Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної з захистом прав дитини" визначається, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.

Частиною 2 ст. 161 СК України чітко визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Оскільки сторони проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з них будуть проживати малолітні діти та звернулись за вирішенням спору до суду, відповідно до приписів ст. 161 СК України зазначене питання має вирішуватись судом з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов"язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, віку дитини, стану її здоров'я, інших обставин, що мають істотне значення, а також з урахуванням висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дітей, батьків та на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд бере до уваги (з урахуванням приписів ч. 1 ст. 161) категоричне бажання, висловлене ОСОБА_9, віком 14 років, проживати разом з батьком.

Враховуючи, що зібрані у справі докази переконливо доводять, що саме батько проявляє більшу турботу та увагу до дитини, на відміну від матері працює та отримує заробітну плату, має кращі матеріально-побутові умови для проживання та більш відповідально ставиться до виконання батьківських обов'язків, а також те, що дитина виявляє бажання проживати з батьком, беручи до уваги висновок органу опіки і піклування, яким рекомендовано залишити дітей для проживання з батьком, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції про визначення місця проживання дитини з батьком обґрунтованим.

Апеляційний суд також не знайшов підтвердження доводам апеляційної скарги про такі процесуальні порушення як ненаправлення повісток свідкам, оскільки у матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення повісток свідкам, щодо виклику яких стороною відповідача заявлялись клопотання: ОСОБА_12 - повістки вручено 17.07.2014 року та 22.07.2014 року, ОСОБА_13 - 17.07.2014 року, ОСОБА_14 - 17.07.2014 року та 22.07.2014 року. Повістки, направлені судом ОСОБА_15 16.07.2014 року та 21.07.2014 року, повернулися неврученими з відміткою „за закінченням терміну зберігання" (т.1 а.с. а.с. 25, 32, 34-36, 43-47, 49). Таким чином, судом було виконано всі вимоги ст.ст. 74-76 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд мав ухвалити заочне рішення у зв'язку з відсутністю відповідача та його представника під час проголошення рішення не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 224 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними. Як вбачається з журналів судових засідань, відповідач ОСОБА_6 або її представник ОСОБА_16 були присутні у судових засіданнях 09.07.2014 року, 21.07.2014 року, 30.07.2014 року. Їх відсутність при проголошенні рішення суду 29 вересня 2014 року не дає суду підстав для ухвалення заочного рішення.

Таким чином, зважаючи на викладене, рішення Чернігівського районного суду є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: