Ухвала суду № 41562819, 08.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/8268/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстройторг» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстройторг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

18.10.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестстройторг» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0009762310/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 11.07.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестстройторг» подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

В своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного рішення, у зв'язку з чим в апеляційні скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року та постановлення нової, якою задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстройторг» в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстройторг» не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19.10.2010 року по 02.12.2010 року ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інвестстройторг» щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 07.12.2010 року №16981/23-4/32432533 (а.с.71-95), на підставі якого ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.12.2010 року №0009762310/0, яким позивачу була нарахована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 641966 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 534972 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 106994 грн. (а.с.34).

В ході перевірки перевіряючими було встановлено порушення ТОВ «Інвестстройторг» вимог п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР, що виразилося в заниженні податку на прибуток за 2 квартал 2010 року на загальну суму в розмірі 534972 грн..

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що у перевіряємому періоді ТОВ «Інвестстройторг» віднесено до складу валових витрат у третьому кварталі 2007 року витрати без подальшого використання у власній господарській діяльності будівельно-оздоблювальних матеріалів, які не були отримані від ТОВ «АТТИС», якого визнано банкрутом постановою Господарського суду Одеської області №7/128-10-1544 від 16.04.2010 року, на загальну суму в розмірі 2139886 грн., у тому числі ПДВ 427977,20 грн., у зв'язку з чим у ТОВ рахується дебіторська заборгованість за не отримані матеріали від ТОВ «АТТИС» в розмірі 2139886 грн. Податковий орган зазначив, що в процесі проведених заходів відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від посадових осіб ТОВ «Інвестстройторг», на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство не надходили до ТОВ «АТТИС» будь-які вимоги щодо стягнення з божника суми дебіторської заборгованості у розмірі 2567863 грн., в тому числі ПДВ у сумі 427977,20 грн.

На думку податкового органу, позивач повинен був зменшити валові витрати у 2 кварталі 2010 року на суму в розмірі 2139886 грн., але останнім ці заходи не були здійснені і відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ця сума не може вважатися валовими витратами, а є безповоротною фінансовою допомогою.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інвестстройторг», зважаючи на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2007 року між ТОВ «Інвестстройторг» та ТОВ «АТТИС» був укладений договір №07/08-28 про поставку будівельно-оздоблювальних матеріалів.

За цим договором ТОВ «Інвестстройторг» перерахувало ТОВ «АТТИС» грошові кошти в розмірі 2567863 грн., які товариство віднесло до складу валових витрат. Однак, контрагент позивача - ТОВ «АТТИС» не здійснив поставки будівельно-оздоблювальних матеріалів, внаслідок чого у позивача виникла дебіторська заборгованість в розмірі 2567863 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що постановою Господарського суду Одеської області від 16.04.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТТИС» визнано банкрутом.

Судом першої інстанції, за наслідками дослідження справи господарського суду №7/128-10-1544 встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2010 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «АТТИС», ліквідовано, припинено та виключено зазначене підприємство з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і припинено повноваження ліквідатора.

Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції підтримав висновок податкового органу стосовно того, що у зв'язку з ліквідацією ТОВ «АТТИС», заборгованість перед ТОВ «Інвестстройторг» цим підприємством набула статус безповоротної фінансової допомоги та відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинна бути визнана, як фінансова допомога.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне:

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

За правилами, визначеними в ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Таким чином, оскільки контрагента позивача - ТОВ «АТТИС» ліквідовано без правонаступництва, його зобов'язання позивача за договором 07/08-28 від 28.08.2007 року є припиненими.

Зазначене свідчить про те, що витрати віднесені позивачем по вказаній операції до складу валових витрат не будуть використані в господарській діяльності товариства, а тому їх вартість не відповідає законодавчо встановленому визначенню валових витрат як компенсації вартості товарів, які би отримувались з метою використання у господарській діяльності товариства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби дійшла обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти, які були перераховані ТОВ «АТТИС» з моменту визнання зазначеного товариства банкрутом вважаються безповоротною фінансовою допомогою, та не можуть приймати участь у формуванні валових витрат ТОВ «Інвестстройторг».

У зв'язку з чим, позивачем повинен був у 2 кварталі 2010 року відкоригувати суму валових витрат товариства у бік зменшення.

В свою чергу, не погоджуючись з висновками Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Інвестстройторг» посилалось на те, що борг ТОВ «АТТИС» був переведений на іншого боржника відповідно до укладеного договору про переведення боргу, а тому в даному випадку відсутні підстави вважати, що витрати здійснені позивачем не пов'язані з його господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий договір про переведення боргу від 11.03.2010 року, за умовами якого первісного боржника ТОВ «АТТИС» за договором поставки 07/08-28 від 28.08.2007 року замінено на нового боржника - ПП «Медінфарм», на якого було переведено зобов'язання щодо поставки будівельно-оздоблювальних матеріалів на суму 2567863 грн.

Також надано договір про переведення боргу від 11.03.2011 року, згідно якого боржника - ПП «Медінфарм» замінено на нового - ТОВ «ПІІ «Чорноморська інвестиційна група».

В свою чергу, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно неприйняття вказаних договорів в якості належних доказів по справі.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, договір про переведення боргу від 11.03.2010 року не містить обов'язкових реквізитів - печаток підприємств.

При цьому, згідно акту перевірки, на момент її проведення, тобто станом на 19.10.2010 року, у бухгалтерському обліку ТОВ «Інвестстройторг» рахувалася дебіторська заборгованість саме ТОВ «АТТИС», а не будь-якого іншого підприємства.

В ході проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу відомостей щодо укладення договору від 11.03.2010 року про переведення боргу на нового боржника - ПП «Медінфарм».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, станом на 08.07.2010 року, тобто вже після укладення договору про переведення боргу від 11.03.2010 року, ТОВ «Інвестстройторг» направлялась на адресу ТОВ «АТТИС» претензія № 3 з вимогою виконати умови договору поставки № 07/08-28 від 28.08.2007 року, а саме: здійснити поставку будівельно-оздоблюваних матеріалів на суму 2 567 862,39 грн. та звернутись до ТОВ «Інвестройторг» для складання графіку погашення заборгованості за договором поставки.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що викладені в спірному акті перевірки висновки ДПІ про порушення ТОВ «Інвестройторг» вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат не отриманих від ТОВ «АТТИС» матеріалів є обґрунтованими.

З урахуванням всього вище зазначеного колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0009762310/0, яким позивачу була нарахована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 641966 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 534972 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 106994 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

При цьому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестстройторг» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В.Бойко

Суддя: Т.М.Танасогло

Суддя: О.В.Яковлєв