Ухвала суду № 41562769, 26.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15020/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко М.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія інтер-трейд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Компанія інтер-трейд» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про:

- визнання протиправними дій щодо складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки від 31.07.14 року № 1755/26-59-22-08/39078488;

- визнання протиправними дій щодо коригування задекларованих показників податкового кредиту та зобов'язань в АІС «Податковий блок», на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки;

- зобов'язання відновити показники податкового кредиту та зобов'язань в АІС «Податковий блок» за» червень 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2014 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії щодо коригування задекларованих показників податкового кредиту та зобов'язань в АІС «Податковий блок», на підставі акта перевірки від 31.07.14 року № 1755/26-59-22- 08/39078488;

- зобов'язано відновити показники податкового кредиту та зобов'язань в АІС «Податковий блок» за червень 2014 року.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити в цій частині нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було складено акт від 31.07.14 року № 1755/26-59-22-08/39078488 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року.

В даному акті зазначено, що позивач відсутній за податковою адресою; господарська діяльність має ознаки нереальності здійснення операції, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань, чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку.

Вищевказане, на думку апелянта, свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів постачальником та надання/виконання робіт/ послуг.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем порушено п.187.1 статті 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за червень 2014 року підтвердити неможливо; п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 9, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Зазначені в акті відомості були внесені відповідачем до Автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок».

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що зміни до електронних баз даних можуть бути внесені податковим органом лише на підставі самостійно складеної та поданої платником податків до податкового органу за місцем реєстрації податкової звітності або на підставі винесеного податковим органом за результатами документальної перевірки та узгодженому у встановленому законом порядку податкового повідомлення-рішення.

Оскільки у матеріалах справи відсутні податкові-повідомлення рішення про визначення позивачу сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки може засвідчувати лише наявність обставин, які унеможливлюють проведення податковим органом зустрічної звірки, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що у податкового органу не виникло права вносити зміни у дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях, які не пов'язані із зміною податкового навантаження з ПДВ, а тому протиправними є дії відповідача щодо коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в інформаційній системі «Податковий блок».

Враховуючи те, що на підставі висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача податковим органом внесено до інформаційної бази даних «Податковий блок» зміни в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року, тобто фактично без наявності правових підстав змінено дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку що обґрунтованим є також вимоги позивача відновити в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, які були відкориговані податковим органом на підставі вищезазначеного акту.

Дана правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 року у справі № К/800/25774/14.

Також, апеляційна інстанція вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, з урахуванням ст.20 ПК України та наведених норм чинного законодавства, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правочинів, а тому вони мають право звернутися до суду з метою визнання договору недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів позивача або самого позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем зі своїми контрагентами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності дій щодо коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань в інформаційній системі «Податковий блок» на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Оскільки в даному випадку рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не було оскаржено в апеляційному порядку, колегія суддів в цій частині судове рішення не переглядає та залишає його без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26.11.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.