Ухвала суду № 41562750, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 2а/0470/7039/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі №2а/0470/7039/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобілочка» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000418821 від 08.06.2011р., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000418821 від 08.06.2011 р. про збільшення позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 240 409 грн. 90 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Мобілочка» та ТОВ «Продснабторг» 01.12.2010р., посилаючись на те, що при проведенні перевірки на запит податкового органу ТОВ «Мобілочка» були надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт реальності взаємовідносин між ТОВ «Мобілочка» та ТОВ «Продснабторг» у період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., направлених на виконання умов договору суборенди б/н від 01.12.2010 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано акт перевірки контрагента позивача, що акти прийому-передачі підписані у неробочі або вихідні дні або на передодні тощо.

У ході розгляду скарги було допущено заміну відповідача його правонаступником.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мобілочка» з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Продснабторг» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 913/08-03/1-24426502 (т. 1 а.с. 13-25).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржені.

Перевіркою встановлено порушення платником податків п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у завищенні податкового кредиту в періоді, що перевірявся (лютий 2011 року), на загальну суму 240 409 грн. 90 коп.

До такого висновку перевіряючи прийшли з підстав нікчемності договору суборенди укладеного між позивачем та ТОВ «Продснабторг», та відсутність реального настання його правових наслідків.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000418821 від 08.06.2011 р. на суму 240 410 грн. 09 коп., у тому числі: 240 409 грн. 09 коп. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ «Продснабторг» було укладено договір суборенди приміщень (договір від 01.12.2010 р.) на виконання якого були надані: податкові накладні № 19 від 07.02.2011 р., № 31 від 11.02.2011 р., № 69 від 28.02.2011 р. (т. 1 а.с. 32-34), акти приймання-передачі нежитлових приміщень (т. 1 а.с. 35-38), платіжні дорученння (т. 1 а.с. 39-75)), які оформлені належним чином, та містять усі необхідні реквізити, позивачем були надані також додатки до договору від 01.12.2010 р. (т. 1 а.с. 76-159), акти прийому-передачі нежитлових приміщень, складені по кожному окремому нежитловому приміщенню, зазначеному у додатках до договору від 01.12.2010 р. (т. 1 а.с. 76-159), реєстраційні посвідчення реєстраторів розрахункових операцій та торгові патенти із зазначенням адрес пунктів продажу, на які вони видані (т. 2 а.с. 104 - т. 3 а.с. 30). Зазначені документи підтверджують факт здійснення ТОВ «Мобілочка» торгівельної діяльності саме у нежитлових приміщеннях, зазначених у додатках до договору від 01.12.2010 р.

Також, суду першої інстанції надані документи, якими оформлено право оренди ТОВ «Продснабторг» на нежитлові приміщення, які в подальшому були передані в суборенду ТОВ «Мобілочка». (т. 3 а.с. 38 - т. 4 а.с. 150, т. 4 а.с. 156-179).

Також під час розгляду справи, судом першої інстанції досліджено роздруківку податкової декларації ТОВ «Продснабторг» з ПДВ за лютий 2011 року, та додатки до неї (т. 2 а.с. 71-76), надані на вимогу суду відповідачем. Згідно додатку 5 до декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», податкові зобов'язання, що виникли у ТОВ «Продснабторг» внаслідок виконання договору суборенди від 01.12.2010 р., відображені ним у податковій звітності у повному обсязі, в сумі 240 409 грн. 89 коп. (т. 2 а.с. 77-78).

Дані обставини спростовують твердження податкового органу про те, що діяльність ТОВ «Продснабторг» була спрямована на сприяння ТОВ «Мобілочка» у безпідставному формуванні податкового кредиту за лютий 2011 року та ухилення від сплати податків.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Крім того, у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту п.п.7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій визначеною цією нормою закону.

Щодо спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції на час виконання угоди, сумнівів не визначено.

Крім того, акт перевірки на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, відповідач приходить до висновку щодо нереального характеру угоди з підстав порушення податкової дисципліни контрагентом позивача.

Право платника податку на податковий кредит не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи вищезазначене та наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем до перевірки та до матеріалів справи були пред'явлені первинні документи які підтверджують факт здійснення операцій, та відповідно колегія суддів приходить до висновку про наявність право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеним контрагентом.

Правовідносини між позивачем та контрагентом не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін.

Таким чином висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку відмовляючи у задоволенні позову в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення, тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Щодо посилання відповідачем на те, що деякі акти приймання-передачі підписані у святкові або вихідні дні, слід зазначити, що чинним законодавством не заборонено укладати угоди у святкові та вихідні дні та у будь-який час дня. Крім того, недодержання позивачем норм трудового законодавства, перевірка якого відповідачем не здійснюється.

Враховуючи зазначене, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/7039/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобілочка" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000418821 від 08.06.2011р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 24 листопада 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник