Ухвала суду № 41562720, 25.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2014 року

справа № 804/3830/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Чередниченко В.Є. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 15.04.2014р. у справі №804/3830/14

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт»

до:

про:

Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

18.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (далі – ТОВ «Металпромекспорт») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі – Дніпропетровська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення /а.с. 3-10/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2014р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/3830/14 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду /а.с. 1/.

Позивач посилаючись у позовній заяві на те, що висновки відповідача щодо реалізації позивачем товару без мети отримання доходу, що свідчить про її не пов'язаність з господарською діяльністю, викладені у акті №120/22-05/25515001 від 25.02.2014р., на підставі якого було відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001491501 від 04.03.2013р., є безпідставними та необґрунтованими, а тому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської ОДПІ №0001491501 від 04.03.2014р., яким ТОВ «Металпромекспорт» було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 34204,00грн., винесене на підставі акту №120/22-05/25515001 від 25.02.2014р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. у справі №804/3830/14 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013р. №0001491501, прийняте Дніпропетровською ОДПІ (суддя – Кучма К.С.) / а.с. 69-72/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. у даній справі, подав апеляційну скаргу /а.с. 77-79/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 15.04.2014р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу /а.с. 90-94/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було об’єктивно та повно з’ясовано усі обставини справи та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 15.04.2014р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 15.04.2014р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримали доводи, викладені позивачем у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 15.04.2014р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Металпромекспорт», ідентифікаційний код 25515001, зареєстровано як юридична особа 09.02.1998р. Дніпропетровською районною державною адміністрацією, позивач у справі є платником податків, у тому числі платником ПДВ, та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській ОДПІ /а.с. 11-13/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що у період з 20.02.2014р. по 25.02.2014р. відповідачем у справі було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Металпромекспорт» з питань здійснення експорту товару не власного виробництва за період вересень 2013р., за результатами якої було складено акт №120/22-05/25515001 від 25.02.2014р. /а.с. 14-19/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки податковим органом, серед іншого, за результатами перевірки, було зроблено висновок про порушення: - п.п.138.1., 138.2. ст.138 Податкового кодексу України, ТОВ «Металпромекспорт» не має права на включення до складу валових витрат вартості придбаних у ПАО «Єнакієвський коксохімпром» в III кварталі 2013р. товарів в сумі 171024,00грн.; - п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від’ємного значення податкової декларації з ПДВ за вересень 2013р. на суму 34204,00грн..

За результатами перевірки, на підставі акту перевірки №120/22-05/25515001 від 25.02.2014р., податковим органом, відповідачем у справі, 04.03.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001491501, яким ТОВ «Металпромекспорт» було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 34204,00грн. /а.с. 21/.

З акту перевірки №120/22-05/25515001 від 25.02.2014р. вбачається, що ТОВ «Металпромекспорт» реалізувало пек високотемпературний за межі України згідно із зовнішньоекономічними експорт ними контрактами. При цьому ціна, по якій товариство реалізовувало зазначені товари на експорт, визначалась без врахування суми ПДВ, яка була сплачена товариством постачальнику при придбані товарів та послуг та віднесена до складу податкового кредиту в сумі 34204,80грн., що нижча порівняно з ціною його придбання, у зв’язку з чим у ТОВ «Металпромекспорт» не було передбачених п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв’язку з придбанням зазначених товарів. В порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Металпромекспорт» завищено залишок від’ємного значення податкової декларації з ПДВ за вересень 2013р. на суму 34204,00грню, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 34204,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що21.02.2012р. ТОВ «Металпромекспорт» (покупець) укладено договір № 6 з ПАТ «Єнакієвський коксохімпром» (продавець). На виконання умов договору поставлено товару на загальну суму 205228,80 грн. з ПДВ (171024,00 грн. - сума без ПДВ та 34204,80 грн. - сума ПДВ).

На виконання вимог договору ПАТ «Єнакієвський коксохімпром» здійснено постачання пека високотемпературного на умовах FCA – ст.Єнакієво Донецької залізниці. Розрахунки між ТОВ «Металпромекспорт» та ПАТ «Єнакієвський коксохімпром» за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, на умовах переплати /а.с. 47, 48/.

Також, між ТОВ «Металпромекспорт» (продавець) та АО «АрселорМиттал Темиртау», Казахстан (покупець) був укладений експортний контракт купівлі-продажу №4600012117 від 16.03.2012р. та 09.09.2013р. експортовано товар на суму 191214,62 грн..

На виконання умов вищевказаного контракту позивачем експортовано товар на користь нерезидента АО «АрселорМиттал Темиртау», Казахстан на підтвердження чого позивачем були надані ВМД типу Ек10АА від 09.09.2013р. № 002779 на суму 191 214,62грн., дебіторська заборгованість погашена 07.10.2013 року.

Транспортування товару здійснювалось на умовах FCA - ст.Єнакієво Донецької залізниці ПАТ «Єнакієвський коксохімпром» - нерезидентом АО «АрселорМиттал Темиртау», Казахстан.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі вартості товарів, які придбаються для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правовий аналіз вище значених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

При цьому, суд зазначає, що сума ПДВ не може впливати на ціну товару, оскільки ставки податку на додану вартість є різними для різних видів операцій, зокрема поставки товарів на території України оподатковуються за ставкою 20%, а експорт товарів - за ставкою 0%. За таких обставин позивачем досягнуто економічного ефекту, який виник за рахунок торгової націнки до купівельної вартості без врахування ПДВ, та, як наслідок, отримано прибуток, за реалізацію на експорт за експортним контрактом №4600012117 від 16.03.2012 року.

Отже враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом у судовому засіданні під час розгляду справи, та приймаючи до уваги норми чинного податкового законодавства, які визначають порядок формування податкового кредиту та наявність підстав та порядок здійснення бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про те, позивачем з дотриманням всіх законодавчо встановлених приписів правомірно відображено суми ПДВ в податковому обліку та сформовано податковий кредит, а відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб’єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не було доведено порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та правомірності прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0001491501 від 04.03.2014р., а тому судом першої інстанції постановлено у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 15.04.2014р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. у справі №804/3830/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 20.11.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко