Постанова № 41562586, 15.07.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/1258/14-a

"15" липня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Найко Н.І.,

прокурора - Свачія М.І.,

представника позивача - Федорів Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Прокурора Підволочиського району в інтересах держави, в особі: Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на дату звернення до суду за відповідачем, ФОП ОСОБА_2, рахується заборгованість в сумі 7705,27 грн., яка виникла в результаті несплати нею у визначеному законом порядку узгоджених сум податкових зобов'язань.

Відповідач про розгляд справи повідомлена завчасно та належним чином - шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі за місцем його реєстрації, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення відповідачу 04.07.2014 року рекомендованого поштового відправлення.

Однак, в судові засідання відповідач не з'явивлась, в зазначені строки заперечень на позов - не подавала, будь-яких клопотань від неї на адресу суду - не надходило.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, - суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними в ній доказами.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідач, ФОП ОСОБА_2, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 07.05.2012 року.

Окрім цього відповідач також перебуває на обліку в Підволочиському відділенні Збаразької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській області як платник податків, зокрема, орендної плати за землю.

Як видно з матеріалів справи, 18.02.2014 року відповідач, ФОП ОСОБА_2, подала до Підволочиського відділення Збаразької ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області податкові декларації на 2014 рік з орендної плати №1400001243, №1400001245 із визначенням в них щомісячного розміру орендної плати за землю.

Вищезазначені податкові зобов'язання ОСОБА_2, як фізичної особи - підприємця та як платника податків по орендній платі за землю - в силу вимог Податкового кодексу України є самостійно узгодженими та, відповідно,- підлягають обов'язковій сплаті.

Однак, покладений на неї законом обов'язок щодо сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з плати за землю відповідач у добровільному порядку - не виконала, у визначені законом терміни та у належних розмірах сплату орендної плати не здійснила, а вжиті податковим органом заходи до погашення податкового боргу - не призвели.

У зв'язку з чим станом на даний час за нею рахується податковий борг в сумі 7705,27 грн. (з них: 7701,79 грн. - основний платіж по орендній платі та 3, 48 грн. - залишок несплаченої пені).

Наявність такої заборгованості у відповідача перед бюджетами та державними цільовими фондами по орендній платі за землю в сумі 7705,27 грн., підтверджується наявними у справі матеріалами, які долучені позивачем до позову (в копіях), зокрема: корінцем податкової вимоги №4/25 від 07.03.2014 року (щодо якої відсутні докази оскарження в адміністративному чи в судовому порядку); копіями податкових декларацій з плати за землю №1400001243 та №1400001245 на 2014 рік; обліковими картками платника та розрахунком суми позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України - на платника податків покладено обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 14.1.147. п 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Пункт 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України визначає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень п. 14.1.175. ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання - визнається податковим боргом.

Пунктом 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 ст. 69 та частиною 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В той же час, статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Зокрема, у відповідності до положень вказаної статті - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

При цьому, також встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися - ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на систему органів прокуратури України покладена функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокуратурою інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурорами процесуальних та інших дій від імені держави, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, порушення адміністративним судом справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений на відповідача як платника податків законом обов'язок щодо сплати існуючого податкового боргу - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б свідчили про відсутність правових підстав для заявлення податковим органом вимог про стягнення з відповідача заявленої суми боргу, та докази, які б підтверджували погашення боргу, нарахованого в сумі 7705,27 грн. та спростовували б доводи позивача, судом - не здобуті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Прокурора Підволочиського району в інтересах держави, в особі: Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в рахунок погашення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами по орендній платі за землю в сумі - 7705,27 грн. (сім тисяч сімсот п'ять гривень 27 копійок), шляхом перерахування вказаних коштів за наступними реквізитами: місцевий бюджет Підволочиської селищної ради, рахунок №33215815700409, МФО - 838012, УДКСУ у Підволочиському районі, ОКПО - 37863778, код платежу - 13050500.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.