Рішення № 41561667, 06.11.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16868/14-ц

Провадження № 2/522/8362/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

« 06» листопада 2014 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря судового засідання - Мітяєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з відповідача: суми основного боргу та проценти за користування цими коштами у розмірі 4 405 668,78 гривень, 3% річних у розмірі - 33 676,20 гривень та суму сплаченого судового збору. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 25 грудня 2013 року отримав позику від позивача 242 000,00 доларів США, вказану суму повинен був повернути до 01 червня 2014 року.

Окрім цього, відповідач також отримав від позивача 10 лютого 2011 року позику у розмірі 109000 (сто дев'ять тисяч) доларів США. 31 жовтня 2011 року ці гроші були повернені позивачу у повному обсязі. Проте, відповідно до розписки, відповідач зобов'язався також сплатити ОСОБА_1 відсотки за користування грошовими коштами у розмірі - 10%. ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із вимогою про повернення суми боргу, втім, ОСОБА_2 жодних дій, що свідчили б про намір повернути борг, не здійснював.

Відповідач у судове засідання не з'являвся неодноразово та повторно, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Відповідач повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, тому він вважається сповіщеним належним чином. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача, який не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.

Представник позивача надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

Судом встановлено, що 25 грудня 2013 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 242 000,00 доларів США,. На підтвердження змісту та умов договорів, а також на підтвердження факту передачі грошових коштів відповідачу - ОСОБА_2 складено письмову розписку.

Відповідно до змісту зазначеної розписки за умовами зазначеного договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу позичені грошові кошти у строк до 01 червня 2014 року.

Окрім цього, відповідач також отримав від позивача 10 лютого 2011 року позику у розмірі 109000 (сто дев'ять тисяч) доларів США. 31 жовтня 2011 року ці гроші були повернені позивачу у повному обсязі. Проте, відповідно до розписки, відповідач зобов'язався також сплатити ОСОБА_1 відсотки за користування грошовими коштами у розмірі - 10%.

Таким чином, між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за яким боржник зобов'язався повернути позикодавцеві (позивачу) таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана.

У передбачені договором строки ОСОБА_2, у порушення своїх договірних зобов'язань, суму позики не повернув. На вимогу про добровільну сплату заборгованості, відповідач відмовляється виконати зобов'язання, що підтверджується фактом пред'явлення суду названих розписок без відмітки про повернення всієї суми боргу, а також непред'явленням відповідачем оригіналу самих розписок, що могло б свідчити про виконання зобов'язання.

Суд дійшов висновку, що між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за яким боржник (відповідач) зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана від позивача та суму відсотків за користування кредитом. Зазначений договір оформлений письмовими розписками, що складені відповідачем, були передані позивачу та які є борговими документами.

За правилом ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Таким чином наявність боргового документа у кредитора без відповідної помітки про виконання зобов'язання свідчить про невиконання останнього.

Отже, це грошове зобов'язання виконано відповідачем не було, чим порушено вимоги ст. 1049 ЦК України, за якою позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строки й у порядку, установлений договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору й вимог ЦК України.

Згідно із ст. ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стосовно валюти зобов'язання. Відповідно до ст. 524 ЦК України валютою зобов'язання є національна валюта України. Згідно з правилом частини 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. З огляду на ці правила, враховуючи, що між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за умовами якого відповідач повинен повернути позивачу суму боргу за розпискою, заборгованість відповідача складає суму в гривнях України, що еквівалентна 335 949,0 доларів США (розмір процентів за користування 242000 доларів США на протязі 1299 днів (з 10.02.2011 року по 02.09.2014 року) дорівнює 86125 доларів США ((242000 х 10% х 1299) :365); розмір процентів за користування 109000 доларів США на протязі 262 днів (з 10.02.2011 року по 31.10.2011 року) дорівнює 7824 доларів США (109000 х 10% х 262): 365; загальна сума, яку повинен мені сплатити відповідач дорівнює 335949 (триста тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) доларів США (242000 + 86125 + 7824), що за курсом НБУ на дату постановлення рішення складає 4 688 504, 24 гривні).

Офіційний курс української валюти, встановлений НБУ на день постановлення рішення, складає 1395,5672 гривень за 100 доларів США. Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне встановити, що за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики, сума заборгованості відповідача за вказаним договором позики становить 4 688 504, 24 гривні. Проте, суд обмежений заявленими позовними вимогами, з огляду на що, має стягнути з відповідача на користь позивача 4 405 668,78.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, тому, суд вважає за необхідне задовольнити позов про стягнення суми боргу за договором позики частково, та стягнути на користь позивача 4 405 668,78.

Стосовно частини вимог про стягнення трьох відсотків річних.

Згідно із ст. ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із правилом ст. 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми боргу, становить 33676,20 гривень. Таким чином, з урахуванням позовних вимог позивача, сума боргу та трьох процентів річних складає 4 439 344,96 гривень (4 405 668,78 + 33676,20).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України також підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача судового збору у сумі 3 654,00 гривень.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Керуючись ст.ст. 16, 23, 526, 527, 530, 611, 1049, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 217 ЦПК України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_2) суму боргу за договором позики в розмірі, що складає 4 439 344 (чотири мільйони чотириста тридцять дев'ять тисяч триста сорок чотири) гривні 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_2) судові витрати за сплачені судовий збір у розмірі 3 654,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії

СУДДЯ: С.О. Погрібний

06.11.2014