Ухвала суду № 41559655, 26.11.2014, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5151/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2014 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Зубар Н.Б.,

при секретарі - Алдушиній І.Я.,

за участю прокурора - Кіракосяна Т.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014150190002276 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м.Вознесенська Миколаївської області, не працює, не одружений, з середньою освітою, раніше судимий: 12.06.2000 року Вознесенським міським судом за ст.81 ч.3, ст.140 ч.3, ст.42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 22.08.2001 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 1 рік 9 місяців 1 день; 07.07.2003 року Суворовським районним судом м. Одеси за ст.115 ч.1, ст.186 ч.1, 2, ст.187 ч.2, 69, 304 КК України до 8 років позбавлення волі, Вольнянським районним судом Запорізької області від 19.11.2009 року вирок від 12.06.2000 року переглянуто, призначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у виді 1 року 1 дня позбавлення волі згідно вироку від 12.06.2000 року остаточне покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 01.04.2011 року з Каменської ВК №101 Запорізької області по відбуттю строку покарання, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2014 року до суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування та угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.

Під час досудового розслідування 31.10.14 року між прокурором Вознесенської міжрайонної прокуратури Кіракосяном Т.А. та обвинуваченим ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою про визнання винуватості ОСОБА_1 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України. В угоді про визнання винуватості від 31.10.2014 року прокурор та підозрюваний ОСОБА_1 узгодили останньому покарання за ч.1 ст.309 КК у вигляді 4 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі положень ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.2, 3, 4 ст.76 КК України.

В підготовчому судовому засідання після роз'яснення наслідків затвердження угоди, обвинувачений ОСОБА_1 відмовився від укладеної угоди та просив розглядати провадження в загальному порядку. Прокурор позицію обвинуваченого підтримав.

Вирішуючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного. Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 відповідно до ст.12 КК України належить до злочинів середньої тяжкості, в результаті вчинення кого шкода була завдана лише державним інтересам.

Однак суд, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, та закону, наявність підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, приходить до висновку, що умови угоди не відповідають вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до п.1, п.2, п.4 ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним. У такому разі досудове розслідування продовжується у загальному порядку.

В угоді про визнання винуватості від 31.10.2014 року прокурор та підозрюваний ОСОБА_1 узгодили останньому покарання за ч.1 ст.309 КК у вигляді 4 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі положень ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.2, 3, 4 ст.76 КК України. Натомість як санкція ч.1 ст.309 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; виправні роботи на строк до двох років; арешт на строк до шести місяців; обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Таким чином, сторони узгодили покарання у вигляді позбавлення волі на строк, який перевищує максимальну санкцію ч.1 ст.309 КК України.

Крім того, з огляду на відмову обвинуваченого ОСОБА_1 від подальшого затвердження угоди, суд вважає, що її укладення з боку обвинуваченого - не було добровільним.

Також органом досудового розслідування належним чином не були встановлені дані про особу обвинуваченого, який паспорту не має, але стверджує, що його прізвище українською мовою пишеться без м'якого знаку, тобто «ОСОБА_1», натомість як в обвинувальному акті та тексту угоди про визнання винуватості прізвище обвинуваченого вказано як «ОСОБА_1» (з м'яким знаком). Стороною обвинувачення суду не було надано жодного документу, який би дав можливість встановити особу обвинуваченого ОСОБА_1, а тому суд позбавлений можливості встановити особу обвинуваченого та перевірити його анкетні дані, які вказані в обвинувальному акті, оскільки на стадії досудового розслідування обвинувачений не був документований, паспорту в нього немає, форма ж 1 відносно ОСОБА_1 - не належить до переліку документів, які посвідчують особу згідно із ч.1 ст.13 Закону України від 20.11.2012 року «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Оскільки недоліки в угоді про визнання винуватості були встановлені під час підготовчого судового засідання, суд вважає, що згідно із п.1 ч.3 ст.314 КПК України наявні підстави для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості та є підстави для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 371-372, ч.7 ст.474 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 31 жовтня 2014 року, укладеної між прокурором Вознесенської міжрайонної прокуратури Кіракосяном Т.А. та обвинуваченим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повернути Вознесенському міжрайонному прокурору Миколаївської області кримінальне провадження №12014150190002276 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України - для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вознесенського міськрайонного суду (підпис) Н.Б.Зубар

Згідно оригіналу:

Суддя: