Ухвала суду № 41559396, 20.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 876/7842/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (далі - Позивач, ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО») звернулося до суду з позовом до Управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, УДВС) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 43619576 щодо стягнення з ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» виконавчого збору в сумі 4549708,48 грн. по постанові № 20566877 від 21.04.2014 року, прийняту у виконавчому провадженні № 20566877 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 22.03.2010 року № 5/9.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 03.07.2014 року у задоволенні позову відмовив повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», подавши на неї апеляційну скаргу. Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню. Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на те, що постанова про стягнення виконавчого збору не набрала законної сили, оскільки була оскаржена до суду.

Справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження ВП № 20566877 з примусового виконання наказу від 22.03.2010 року № 5/9, виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з ВАТ «Західенерго» на користь Державного бюджету України з державного матеріального резерву 45497084,86 грн. заборгованості.

ВАТ «Західенерго» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

21.03.2014 року державним виконавцем на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 20566877. Підставою для закінчення виконавчого провадження було фактичне виконання боржником в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Одночасно державним виконавцем виділено у окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 20566877 від 21.03.2014 року.

21.03.2014 року старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України винесено постанову «Про стягнення з боржника виконавчого збору» ВП № 20566877.

28.05.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 43135516 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 20566877 від 21.03.2014 про стягнення виконавчого збору та виконавчий документ скеровано для виконання у відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, за місцезнаходженням боржника, оскільки за даним виконавчим документом сума стягнення становить 4 549 708,48 грн.

10.06.2014р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 43619576.

24.06.2014 року заступником начальника відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Стасишин А.Р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 43619576 при примусовому виконанні постанови про стягнення з ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» виконавчого збору в сумі 4549708,48 грн. по постанові № 20566877 від 21.03.2014 року винесеної в виконавчому провадженні № 20566877 з виконання наказу Господарського суду Львівської області № 5/9 від 22.03.2010 року, якою накладено арешт на все майно позивача.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі їх невиконання в добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-XIV).

Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 7 та ч. 1 ст. 8 Закону № 606-XIV учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України № 606-XI державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою вказаної статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 11 цього ж Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати,передавати таке майно на зберігання та реалізувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ст. 32 Закону України № 606-XI заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2)звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України № 606-XI звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (ч. 2 ст. 52 Закону України № 606-XI).

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 52 Закону України № 606-XI).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (ч. 5 ст. 52 Закону України № 606-XI).

Відповідно ст. 57 Закону України № 606-XI арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: - винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, із змісту наведеної норми слідує, що у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби адміністративним судом не вирішується питання щодо накладення арешту чи його зняття, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення арешту або залишити останнє без змін.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.06.2014 року № 43619576 повністю відповідає вимогам, встановленим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у постанові зазначено: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб); 4) резолютивна частина рішення: 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому твердження позивача про те, що вказана постанова не відповідає вимогам, встановлених до виконавчого документа, не заслуговує на увагу.

Судом першої інстанції враховано, що на момент винесення оскаржуваного судового рішення постанова Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року про скасування постанови державного виконавця від 21.03.2014 року № 20566877 про стягнення з позивача виконавчого збору не набрала законної сили.

Крім цього Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено набрання законної сили постановою про стягнення з боржника виконавчого збору після її оскарження, у зв'язку з чим оскарження такої постанови не впливає на набрання нею законної сили.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що постанова від 24 червня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження правомірно винесена заступником начальника відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Стасишин А.Р., відповідач діяв у межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», тому позивачу у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З огляду на викладене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року у справі № 813/4635/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська