Постанова № 41559225, 20.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 р. Справа № 804/17691/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яка виразилась в не розгляді заяви позивача №2419 від 29.09.2014 року по суті, в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та вжити заходів, передбачених цім Законом;

- зобов'язати начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та видати розпорядження щодо приватизації квартири, яку займає позивач на підставі ордеру №42 від 14.02.1997 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не може приватизувати своє житло. Тому, керуючись ст. ст. 40, 47 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Наказом Міністра оборони України №1 від 03.01.1993 р., Наказом Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", позивач звернувся із заявою від 29.09.2014 року №2419 до відповідача, що є уповноваженим органом з приватизації в смт. Гвардійське, про передачу в приватну власність квартири, яку він займає. Замість розгляду заяви згідно встановленої процедури та надання рішення про приватизацію, згідно "Положення про порядок передачі квартир, (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", затвердженого Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 р., на заяву від 29.09.2014 року отримано відповідь №3093 від 17.10.2014 року, що військове містечко смт. Гвардійське включено до числа «закритих» і яке не підпадає під приватизацію житлового фонду. Позивач просить суд захистити його право на приватизацію квартири, в якій він проживає.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача до суду не прибув, проте 19 листопада 2014 року від відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із участю в іншому засіданні, та подано заперечення, в якому відповідач зазначив, що начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал-полковником Замана В.М. в серпні 2013 року був затверджений перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд. В даний перелік ввійшли смт. Черкаське та смт. Гвардійське. Крім того, у примітках до цього переліку зазначено, що житловий фонд зазначених військових містечок не підлягає передачі органам місцевого самоврядування та приватизації. Також зазначив, що згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не передбачено «розгляд заяв» фізичних осіб та не містяться положення щодо розгляду заяв, тим більше не міститься «обов'язку» в примусовому порядку розглядати які-небудь заяви. Розгляд заяв громадян здійснюється у відповідності до норм, встановлених законодавством України, однак, таких норм ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» не містить.

19 листопада 2014 року відповідачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача - Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерство оборони України

Представник позивача проти перенесення розгляду справи та про залучення третіх осіб заперечував.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки мотиви неявки представника відповідача до суду не є поважними, тому, що відповідач є суб'єктом владних повноважень та має можливість забезпечити явку інших своїх представників до суду, які не зайняті в інших судових процесах.

Суд усною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача - Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерство оборони України.

У судовому засіданні 20 листопада 2014 року, зважаючи на неявку представника відповідача, враховуючи строки розгляду і вирішення справи, встановлені статтею 122 КАС України, судом ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач проживає в квартирі за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район., АДРЕСА_1, що підтверджується копією ордеру № 42 від 14.02.1997 року, який знаходиться у матеріалах справи.

Суттю правовідносин є правомірність вжиття/невжиття заходів щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 відповідно до заяви від 29.09.2014 року, поданої позивачем до відповідача.

Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Правовідносини регламентуються Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", який прийнято 19.06.1992 р. за №2482-XXII (далі - Закон України №2482-XXII).

В абзаці другому преамбули Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" №2482-XXII зазначено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №2482-XXII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Законом України №2482-XXII передбачений порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним ч. 2 ст. 2 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України №2482-XXII не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Стаття 3 Закону України №2482-XXII визначає спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Частиною 5 ст. 5 Закону України №2482-XXII передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Організація проведення приватизації та оформлення права власності встановленні статтею 8 Закону України №2482-XXII.

Відповідно до ч. 1 ст. 8. Закону України №2482-XXII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Чатиною 3 ст. 8 зазначеного Закону встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч. 10 ст.8 Закону України №2482-XXII органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась із заявою від 29.09.2014 року до відповідача, що є уповноваженим органом з приватизації в смт. Гвардійське.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за зверненням мешканців до органу приватизації, вказаний орган зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина прийняти рішення про передачу квартири у власність, або прийняти рішення про відмову в передачі, про що в той же строк повідомити заявника з посиланням на норму Закону та обставини, що стала підставою для відмови.

Суд зазначає, що відповідачем на звернення позивача було надо лист №3093 від 17.10.2014 року, який не містить рішення в сенсі ст. 8 Закону України №2482-XXII, а саме: у ньому не зазначено ані про прийняття рішення про приватизацію квартири, ані про відмову у приватизації квартири. У листі № 3093 від 17.10.2014 року зазначено про те, що питання про передачу в приватну власність квартири не розглядається.

Таким чином, квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська розглянув заяву позивача, про те не прийняв по ній відповідного рішення згідно Закону України №2482-XXII, а відтак, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги - визнати протиправною бездіяльність начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, яка виразилась в не розгляді заяви позивача №2419 від 29.09.2014 року по суті, в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та вжити заходів, передбачених цім Законом та в частині другої позовної вимоги - зобов'язати начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська розглянути заяву ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Керуючись частиною 2 статті 11 КАСУ, суд виходить за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та визнає протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 29.09.2014 року № 2419 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Щодо позовної вимоги про зобов'язання начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська видати розпорядження щодо приватизації квартири, яку займає позивач на підставі ордеру №42 від 14.02.1997 року, то суд зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 КАСУ, згідно якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вичинити певні дії, а також, суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Питання щодо вжиття заходів щодо приватизації квартири має розглядати орган приватизації при прийнятті рішення за заявою позивача, яким на сьогодні у спірних правовідносинах є Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська.

В даному випадку, суд не вправі втручатись у внутрішню діяльність суб'єкта владних повноважень та вказувати наперед яке він повинен прийняти рішення.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Однак, керуючись частиною 2 статті 11 КАСУ, суд виходить за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов'язує Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви позивача від 29.09.2014 року № 2419 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Одночасно, суд зазначає, що органом приватизації є саме Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська згідно наказу Міністра оборони України від 03.01.1993 року № 1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, що мешкають у будинках Міністерства оборони України», а не начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська.

Виходячи з положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує позивачу суму сплаченого судового збору в розмірі 36,54 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 29.09.2014р. №2419 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_1 від 29.09.2014р. №2419 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 36,54 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник