Ухвала суду № 41559116, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5249/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.14р. у справі №810/5249/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМЕТ-ГРУП» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.14р. №0001952201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентом ПП «Віва Трейдінг» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в силу відсутності у контрагента позивача фактичних та економічних можливостей для здійснення такого роду операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Віва Трейдінг» за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 01.08.14р. №395/22-03/37350218.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.08.14р. №0001952201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 3 590 643 грн., в т.ч. основний платіж - 2 393 762 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 196 881 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за березень 2014 року на загальну суму 845 315 грн. та за квітень 2014 року на загальну суму 1 548 447 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що ПП «Віва Трейдінг» не знаходяться за місцезнаходженням; відсутні фактичні та економічні можливості (основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби) для здійснення такого роду операцій. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару від контрагентів-продавців до контрагентів-покупців по ланцюгу поставки ПП «Віва Трейдінг», що встановлено актами про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів ПП «Віва Трейдінг».

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товарів (послуг) в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару (послуг), правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону та розкривають зміст і обсяг господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП «Віва Трейдінг» укладено договір про надання послуг від 28.02.14р. № 284, предметом якого є надання послуг з прибирання приміщень, їдалень, продуктових складів, овочесховищ, в яких знаходяться структурні підрозділи замовника і які він використовує для здійснення своєї господарської діяльності. Перелік, вид та площа об'єктів, на яких надаються послуги з прибирання наведені у додатку № 1 до вказаного договору.

Між позивачем та ПП «Віва Трейдінг» укладено договір купівлі-продажу від 28.02.14р. № 302, предметом якого є непродовольчі товари в асортименті за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару.

Також, між позивачем та ПП «Віва Трейдінг» було укладено договір купівлі-продажу від 28.02.14р. № 1, предметом якого є товар - продукти харчування та договір про надання послуг від 27.03.14р. № 496, предметом якого є комплекс заходів, що включають організацію постійного і безперервного процесу переміщення (доставки) виробів народного споживання в тому числі, але не виключно продуктів харчування від центральних складів замовника до об'єктів замовника.

На підтвердження факту виконання вказаних угод позивачем надано як до перевірки та і долучено до матеріалів справи податкові та видаткові накладні, акти надання послуг, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Оплата вартості товару та послуг здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП «Віва Трейдінг».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, укладення з ПП «Віва Трейдінг» вказаних договорів було зумовлене виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань перед Міністерством оборони України, згідно договорів про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та пільгових умовах та годування штатних тварин) від 30.05.13р. №286/2/13/11 та від 30.05.13р. №286/2/13/12, від 30.05.13р. №286/2/13/17 та додатковою угодою до договору.

Відповідно до зазначених договорів і додаткових угод позивач прийняв зобов'язання по наданню у 2013-2014 році Міністерству оборони України послуг громадського харчування, забезпечення продуктами харчування військових частин і навчальних закладів дислокованих у Волинській, Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, Кіровоградській, Рівненській, Тернопільській, Черкаській, Чернівецькій, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Львівській, Хмельницькій областях.

В підтвердження надання таких послуг на користь Міністерства оборони України, позивачем надано накладні, звіти про розклад продуктів, акти приймання наданих послуг з харчування.

На момент здійснення господарських операцій, ПП «Віва Трейдінг» було належним чином зареєстроване як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Покликання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів ПП «Віва Трейдінг» - не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

На думку колегії суддів, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Податковим органом не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства його контрагентом, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з вказаним контрагентом.

У будь-якому разі, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Так, п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язком платника податків є, зокрема: ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітністі, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подача до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, відповідальність за сплату податків до бюджету несе кожна конкретна особа - платник ПДВ, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, які набрали законної сили щодо вказаних чи інших осіб, які в силу ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковими для адміністративного суду, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, актів документальних перевірок, тощо) на підтвердження неможливості вчинення вказаних господарських операцій.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.14р. у справі №810/5249/14 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.14р. у справі №810/5249/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 25.11.2014р

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.