Ухвала суду № 41559055, 20.11.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1271/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Шевчук О.А.,

Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

15.05.2014р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014р. № 0001171703 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 98 267,50 грн., в т.ч. за основним платежем на 78 614 грн. та штрафними санкціями на 19 653,50 грн., та рішення від 28.03.2014р. № 0003911703 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 1 539,14 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, які зроблені в ході планової перевірки за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., про заниження ним ПДВ внаслідок неправомірного застосування нульової ставки по міжнародним перевезенням вантажу є необґрунтованими. Позивач зазначає, що він є безпосереднім перевізником вантажу власним автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, тому він не зобов'язаний застосовувати 20% ставку ПДВ по цим операціям.

Крім того, за результатами перевірки позивачу був нарахований ПДФО в розмірі 8 316,68 грн. та, як наслідок, єдиний внесок на неоподатковану суму доходу в розмірі 15 391,33 грн. в зв'язку із заниження суми чистого доходу. Оскільки в ході адміністративного оскарження прийнятих податковим органом рішень скасоване податкове повідомлення-рішення про донарахування ПДФО, рішення про нарахування єдиного внеску, рівно як і рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску є незаконними, оскільки є похідними від скасованого податкового повідомлення-рішення.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність порушень вимог закону при прийнятті оспорюваних податкових рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із прийнятим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

В ході проведеної документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої 28.01.2014р. складений акт № 51/14-03-17-03-08/НОМЕР_3, встановлено порушення позивачем:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 78 614 грн.,

- п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого завищено валові витрати в 2011р. на 44 355,60 грн., що призвело до заниження ПДФО за 2011р. на 6 653,43 грн.,

- п.п.1,3 ч.2 ст.7, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яке виразилось у порушенні порядку нарахування, обчислення та строків сплати єдиного внеску із чистого оподаткованого доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., чим занижений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті до бюджету на суму 15 391,33 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок того, що позивач безпосередньо не здійснював міжнародні автоперевезення, оскільки перевізником вантажу в міжнародній автомобільній накладній зазначене ТОВ «ОПЕКС», а лише надавав транспортно-експедиторські послуги, в зв'язку з чим не має право на нульову ставку ПДВ. В зв'язку із невірним врахуванням у складі витрат сум на придбання автозапчастин для власного транспорту в розмірі 44 355,60 грн., які мали бути амортизовані протягом строку використання основних засобів, податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем чистого доходу на цю ж суму, що стало підставою для нарахування ПДФО. Крім того, вважаючи, що позивачем занижений єдиний внесок внаслідок заниження чистого доход, ДПІ нарахувала штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

За наслідками перевірки ДПІ 13.02.2014р. прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0001171703 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на 98 267,50 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 78 614 грн., та штрафними санкціями - 19 653,50 грн.,

- № 0001181703 про нарахування податкового зобов'язання по ПДФО на 8 316,68 грн., в т.ч. за основним платежем 6 653,34 грн. та штрафними санкціями - 1 663,34 грн.

Також 13.02.2014р. прийнято рішення № 0001211703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску на суму 2 308,68 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження прийнятих податковим органом рішень.

За результатами розгляду скарги ГУ Міндоходів у Миколаївській області рішенням від 21.03.2014р. № 993/10/14-20-10-09-10 рішення про застосування штрафних санкцій від 13.02.2014р. № 0001211703 скасовано на 769,54 грн. (т.1 а.с.104-107).

З врахування викладеного, відповідач 28.03.2014р. прийняв рішення № 0003911703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску на суму 1 539,14 грн., який і є предметом оскарження у даній справі (т.1 а.с.84).

23.04.2014р. за результатами розгляду повторної скарги позивача Міндоходів України прийняло рішення № 2507/І/99-99-10-01-03-14 про скасування податкового повідомлення рішення від 13.02.2014р. № 0001181703 про донарахування ПДФО в зв'язку із недоведеністю обставин порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині (т.1 а.с.116-120).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин безпосереднього здійснення міжнародних автомобільних перевезень вантажу, що дає йому право на застосування нульової ставки ПДВ по цим операціям.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції, в т.ч. з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

При цьому судова колегія враховує, що відповідно до ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р., до якої 01.08.2006р. приєдналась Україна (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка і є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та статті 6 Закону України "Про транзит вантажів" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, а саме міжнародною автомобільною накладною (CMR).

З акту перевірки вбачається, що за період з квітня по грудень 2012р. позивач на підставі договорів з ПП «Шаповалова і К», ТОВ «Контакт», ТОВ «Таріда», ПП «ВІАС-МФК», ТОВ «Авертранс», ТОВ «ТЕЛС Україна», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Картон Черноземье», ФОП ОСОБА_5 здійснював організацію послуг з міжнародного автоперевезення вантажів до Російської Федерації, при цьому не виступав самим перевізником.

На спростування цього висновку позивачем надані первинні документи, з яких вбачається, що безпосереднім автоперевізником в міжнародному сполученні по зазначеним договорам виступав саме він:

- копії договорів із зазначеними контрагентами на перевозку (доставку

вантажу) та організацію зовнішньоторгових та транзитних вантажів у

міжнародному сполученні і по території України. При цьому контрагенти

позивача, які є резидентами, а саме ПП «Шаповалова і К», ТОВ «Таріда»,

ПП«ВІАС-МФК», ТОВ «Авертранс», ТОВ «ТЕЛС Україна», ФОП ОСОБА_4,

ФОП ОСОБА_5 виступали у договорі як експедитори-замовники, позивач - як

перевізник із забороною передавати свої права третій особі (т.1 а.с.125-146),

- копії міжнародних товарно-транспортних накладних, в яких одним

перевізником зазначено ТОВ «ОПеКС», наступним перевізником - ТОВ ОСОБА_3.(т.1а.с.189,193,197,201,204,207,211,214218,221,225,230,233,236,240,243,247,25

0 т.2 а.с.2, 7,11,16,21,24,30,33,36,39,42,44). Обставини наявності в міжнародних

ТТН даних про перевізника ТОВ «ОПеКС» позивач пояснює тим, що належні

йому транспортні засоби, на яких здійснювалось вантажне перевезення, були

надані ТОВ «ОПеКС» для проходження усіх необхідних процедур, передбачених

Конвенцією, щоб бути допущеним до міжнародних перевезень із застосуванням

книжок МДП. ТОВ «ОПеКС» є учасником Асоціації автомобільних перевізників

України (АСМАП) та допущений до системи МДП. На ТОВ «ОПеКС» позивач

видав нотаріально посвідчені довіреності щодо представництва його інтересів у

відповідних державних органах щодо користування та експлуатації транспортних

засобів (т.2 а.с.46-49). На підставі видачі ТОВ «ОПеКС» тимчасових свідоцтв про

реєстрацію транспортних засобів останній уклав договори оренди транспортних

засобів з позивачем. При цьому в договорах ціль оренди зазначена як здійснення

міжнародних вантажних перевезень (т.1 а.с.121-124),

- актами виконаних послуг, податковими накладними, в яких зазначається

про виконання позивачем міжнародних автопослуг (т.1 а.с.187,191,195,199,203,

206,210,213,217,220,224,228,232,235,239,242,246,249, т.2 а.с.3,6,10,15,20,23,29,32),

- виконання автоперевезень водіями, які перебувають у трудових

відносинах з позивачем, що не заперечується відповідачем.

Доводи податкового органу про відсутність у позивача свідоцтва про допущення транспортних засобів до міжнародних перевезень, як того вимагає Конвенція, не спростовує факту здійснення ним міжнародних автомобільних перевезень по договорам із зазначеними контрагентами, що підтверджується міжнародними ТТН. Крім того, належність використання позивачем транспортних засобів при здійсненні міжнародних перевезень підтверджується договорами оренди з ТОВ «ОПеКС», який є членом АСМАП, про що зазначено раніше.

Аналіз наведених обставин дає підстав для висновку про доведеність обставин здійснення безпосередньо позивачем міжнародних автоперевезень по договорам із контрагентами ПП «Шаповалова і К», ТОВ «Контакт», ТОВ «Таріда», ПП «ВІАС-МФК», ТОВ «Авертранс», ТОВ «ТЕЛС Україна», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Картон Черноземье», ФОП ОСОБА_5 у період з квітня по грудень 2012р.

Відтак, висновки податкового органу про заниження позивачем сум ПДВ по операціям з міжнародного автомобільного перевезення не ґрунтуються на реальних обставинах, а податкове повідомлення рішення № 0001171703 є незаконним та вірно скасоване судом першої інстанції.

Скасовуючи рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0003911703, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень з боку відповідача податкового законодавства.

Судова колегія погоджується з цим та враховує, що згідно акту перевірки висновок податкового органу про заниження позивачем ПДФО та єдиного внеску сталося в зв'язку із невірним врахуванням у складі витрат сум на придбання автозапчастин для власного транспорту в розмірі 44 355,60 грн., які мали бути амортизовані протягом строку використання основних засобів, та, як наслідок, заниження чистого доходу на зазначену суму.

Разом з тим, податковий орган, приймаючи рішення за скаргою позивача, погодився з відсутністю підстав для нарахування ПДФО та скасував податкове повідомлення-рішення № 0001181703.

Абсолютно вірним є висновок суду першої інстанції, що рішення про нарахування єдиного внеску, рівно як і рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску є незаконними, оскільки є похідними від скасованого податкового повідомлення-рішення про донарахування ПДФО.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.А.Шевчук

Суддя: М.П.Коваль