Ухвала суду № 41558802, 17.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р.Справа № 820/12717/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2014р. по справі № 820/12717/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати неправомірними висновки, викладені в акті перевірки Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області стосовно ФОП ОСОБА_2 за № 2002/20-38-17-02-09/1944015887 від 06.06.2014 р. та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001631702, № 0001641702, № 0001651702 від 26.06.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 р. позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001631702 від 26.06.2014 р. та податкове повідомлення-рішення № 0001641702 від 26.06.2014 року в частині грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у загальній сумі 322,50 грн. (триста двадцять дві грн. 50 коп.), з яких за основним платежем на суму 258,00 грн. (двісті п'ятдесят вісім грн. 00 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64,50 грн. (шістдесят чотири грн. 50 коп.). В іншій частині позовних вимог відмовлено .

Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повінстю.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2, пройшла передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набула статусу фізичної особи-підприємця - код 1944015887, місцезнаходження: 61105, АДРЕСА_1, перебуває на обліку як платник податків в Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник єдиного податку (свідоцтво - серія А № 201422).

Судовим розглядом встановлено, що Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 16.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2013 р. по 16.12.2013 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 2002/20-38-17-02-09/1944015887 від 06.06.2014 року (а.с. 19-30).

Згідно висновків акту перевірки встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_2:

- несвоєчасне подання звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, а саме: звіту за 3-й кв. 2011р., чим порушено п. 2 Указу Президента від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва", із змінами та доповненнями, та ст. 9 "Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку", який затверджено Наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 під № 752/4045;

- п.2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва» зі змінами та доповненнями, недоплата єдиного податку за період, що перевіряється становить 258 грн.;

-п.292.1 ст.292 Податкового Кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_2 в результаті чого, було занижено отриманий підприємцем дохід, що призвело до заниження податкового зобов'язання по єдиному податку на загальну суму 750 грн., в тому числі за 4 квартал 2012р. на 750 грн.;

- п. 51.1 ст. 51 та п.п. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI;

- п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, перевіркою дотримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 34590,80 грн. за 2011 р.;

- п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001631702 від 26.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 43748,50 грн., з яких за основним платежем 34590,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9157,70 грн. (а.с. 8); податкове повідомлення-рішення № 0001641702 від 26.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1260,00 грн., з яких за основним платежем 1008,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 252,00 грн. (а.с. 9) та податкове повідомлення-рішення № 0001651702 від 26.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510,00 грн. (а.с. 10).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0001631702 від 26.06.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що висновок про порушенням позивачем п. 51.1 ст. 51 та п.п. б п. 176.2 ст. 176; п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України обґрунтовано тим, що в ході перевірки відповідачем встановлено, що у звіті за формою 1-ДФ за 4-й квартал 2012 р. позивачем не відображено суму 21000,00 грн., сплачену ОСОБА_3 06.12.2012 року, а також у звіті за формою 1-ДФ за 3-й квартал 2012 р. не відображено суму 185000,00 грн., сплачену ОСОБА_3 04.09.2012 р. Крім того, податковим органом в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_2 було неутримано за ставкою 15 % та 17 % податку з доходів фізичних осіб за відносинами з ОСОБА_3, копія свідоцтва про державну реєстрацію якого як суб'єкта підприємницької діяльності на момент проведення перевірки була відсутня.

В період з 01.01.2011 року по 16.12.2013 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування одержаних від здійснення господарської діяльності доходів відповідно до абз. 1 п. 291.4 ст.291 Податкового кодексу України. ФОП ОСОБА_2 зареєстрована в якості платника єдиного податку: в період з 01.01.2011 р. по 30.12.2011 р. сплачувала ставку єдиного податку у розмірі 200 грн., з 01.01.2012 року перебувала в 3 групі - ставка єдиного податку - 5 %, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку позивача серія А № 201422.

З копії вказаного свідоцтва вбачається, що основним видом господарської діяльності позивача є 19.20 - виробництво продуктів нафтопереробки.

Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (код НОМЕР_5).

Фізична особа-підприємець підприємець ОСОБА_3, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу фізичної особи-підприємця 04.02.2009 року - код НОМЕР_5, місцезнаходження: 62001, АДРЕСА_2 та зареєстрований як платник єдиного податку (а.с. 52-53).

З копії довідки відділу статистики у Краснокутському районі у Харківській області вбачається, що основними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 є 12.0 - складське господарство.

Між ФОП ОСОБА_2 (поклажодавець) та ФОП ОСОБА_3 (зберігач) укладено договір зберігання № 11/11х від 01.11.2011 р., відповідно до умов якого зберігач зобов'язується прийняти та за оплату зберігати майно, яке передане йому поклажодавцем та повернути його у тому ж стані та кількості відповідно до лабораторної розгонки та в межах ступеню похибки засобів вимірювальної техніки (а.с. 68-69).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 02.12.2011 року до вказаного договору - плату за зберігання встановлено у розмірі 17100,00 грн. (а.с. 169).

Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено, що передача майна здійснюється за адресою: АДРЕСА_3. З акту перевірки № 2002/20-38-17-02-09/1944015887 від 06.06.2014 року (пункт 1.8) вбачається, що в ході проведення спірної перевірки податковим органом встановлено, що за зазначеною вище адресою: АДРЕСА_3 знаходиться "установка первинної переробки нафти та газового конденсату", яку ФОП ОСОБА_2 в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. орендувала у ТОВ "Краснокутський Агродорстрой" за договором № 04/11-А від 04.01.2011 р.

ФОП ОСОБА_2 за вищевказаним договором зберігання фактично орендувала у ФОП ОСОБА_3 резервуари для зберігання сировини, готової продукції, пов'язаної з веденням позивачем господарської діяльності, а саме: переробки вуглеводної сировини. Як встановлено судом та представниками сторін в судовому засіданні не заперечувалось, що основним видом господарської діяльності позивача є виробництво продуктів нафтопереробки.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин між вказаними фізичними особами-підприємцями до суду надані висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 14 від 13.05.2009 р. про надання послуг зберігання вуглеводної сировини ФОП ОСОБА_3 за адресою: с. Сонцедарівка, Краснокутського району, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 253.09.63-63.12.0, наданий ФОП ОСОБА_3, термін дії з 24.06.2009 р. по 24.06.2012 року (а.с. 177, 178).

Вартість наданих послуг була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень: № 11 від 06.12.2012 р. на суму 21000,00 грн., № 4 від 31.08.2012 р. на суму 185000,00 грн. (а.с. 79, 81).

Відповідно до п.18.1 ст.18 ПК України податковим агентом визнається особа на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Підпунктом 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно з п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як дохід фізичної особи-підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу

Відповідно до пунктів 177.7 - 177.8 ст.177 ПК України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи. Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п. 297.3 ст. 297 Податкового кодексу України платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Відповідно до п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ПК України.

Згідно п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" № 1020 від 24.12.2010р., який набрав чинності 01.04.2011р. та зареєстрований в Мінюсті 13.01.2011р. № 46/18784, затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) (далі - Податковий розрахунок), та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі Порядок № 1020).

Відповідно до п. 1.2, дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

За приписами п. 176.2 "б" ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

З огляду на вищевикладене, фізична особа-підприємець не є податковим агентом по відношенню до іншої фізичної особи-підприємця за цивільними правочинами за винятком коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України ( п.177.8 ст.177 ПК України). Донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб здійснено відповідачем без дослідження всіх обставин по справі, зокрема, відповідачем не з'ясовано правовий статус особи, яка надала ФОП ОСОБА_2 послуги зі зберігання, з метою встановлення відповідного правового статусу податкового агента щодо таких осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2, у розумінні п.14.1.180 ст. 14 Податкового кодексу України не є податковим агентом стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який є платником єдиного податку, а тому не мав обов'язку нараховувати податок на доходи фізичних осіб та подавати відповідачу податковий розрахунок, а тому податкове повідомлення №0001631702 від 26.06.2014 року підлягає скасуванню.

Стосовно скасування податкового повідомлення-рішення № 0001641702 від 26.06.2014 року суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що висновок про порушенням позивачем п.2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва", п.292.1 ст.292 Податкового Кодексу України обґрунтовано відповідачем наступним.

На думку податкового органу, ФОП ОСОБА_2 за період з липня 2011 року по грудень 2011 року не включено до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та не проводились нарахування єдиного податку за фізичну особу - ОСОБА_4, який перебував з позивачем у трудових відносинах. За результатом перевірки позивачу донараховано єдиний податок у розмірі 258 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 64,5 грн.

Перевіркою достовірності визначення в деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця обсягу доходу встановлено розбіжності між даними доходу платника, відображеного у податкових деклараціях за 2012 р. з даними про обсяг виручки, встановленим в ході перевірки, які відображені в книзі обліку доходів та витрат та розрахункового рахунку. Так, в порушення норм податкового законодавства в декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 3 кв. 2012 р. ФОП ОСОБА_2 задекларовано суму доходу 375000,00 грн., тоді як перевіркою встановлено, що дохід отриманий позивачем за вказаний період складає 390000,00 грн.

За результатом перевірки позивачу донараховано єдиний податок у розмірі 750 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 187,5 грн.

Згідно п.2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (чинного на момент виникнення спірних відносин, далі - Указ № 727/98) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу (абз. 4 п. 2 Указу № 727/98).

Пунктом 4 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку від 29.10.1999 року №599 у разі збільшення чисельності працівників протягом терміну дії отриманого свідоцтва платник єдиного податку повинен здійснити доплату за кожного додаткового найманого працівника (включаючи членів родини), з розрахунку не менш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників, і отримати довідку для цих працівників.

Відповідно до п. 5 вказаного Указу суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Матеріалами справи встановлено, а саме трудовими договорами, відомості на виплату грошей, розрахунково-платіжниі відомості за спірний період, що в період з 01.01.2011 р. по 01.07.2011 р. в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 знаходилось 10 найманих працівників, зокрема: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 100-168)

Трудовий договір, укладений між позивачем та ОСОБА_14, розірваний з 01.07.2011р., однак, 02.07.2011 р. ФОП ОСОБА_2 укладено трудовий договір з ОСОБА_4

Таким чином, в подальшому - в спірний період з липня 2014 р. по грудень 2014 р. в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 також знаходилось 10 найманих працівників. Вказану інформацію зафіксовано відповідачем в акті перевірки № 2002/20-38-17-02-09/1944015887 від 06.06.2014 року, а саме: в таблиці "узагальнені дані про результати перевірки правильності нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів" стор. 17-18 акту.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у спірному періоді з липня 2011 року по грудень 2011 року відповідно до вимог п.2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" здійснював нарахування та сплачував єдиний податок за 10 найманих працівників, а отже в тому числі за ОСОБА_4 Доказів зворотнього представником відповідача в судовому засіданні не надано.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необґрунтованість викладеного в акті перевірки порушення позивачем вимог п.2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

Згідно з п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку, які обрали I, II та III групу, ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 статті 296 Кодексу шляхом щоденного відображення отриманих доходів за підсумками робочого дня у книзі обліку доходів. Форма книги обліку доходів (для платників податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ) та форми книги обліку доходів та витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, а також порядок їх ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 року № 1637 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядок їх ведення" (далі - Порядок № 1637), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 27.12.2011 року за № 1534/20272.

Згідно п.4 Порядку № 1637 у книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у платника податку.

Пунктом 5 Порядку № 1637 визначено, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги). Пунктом 6 визначено у якому порядку заповнюються відомості у графи Книги.

Відповідно до витягу з Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_2 загальна сума доходу за спірний період - 3 кв. 2012 р. у позивача склала - 390000,00 грн. (а.с. 94-95).

Проте, як вбачається з долученої до матеріалів справи копії податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 3 кв. 2012 р. позивачем задекларовано дохід у розмірі - 375000,00 грн. (а.с. 91-93).

Відповідно до пояснень представника позивача уточнена податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 3 кв. 2012 р. ФОП ОСОБА_2 до податкового органу не подавалась.

Таким чином, судом встановлено розбіжності між даними доходу платника, відображеного у податковій декларації за 3 кв. 2012 р. з даними про обсяг виручки, які відображені в книзі обліку доходів та витрат.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість встановленого відповідачем в ході перевірки порушення позивачем п.292.1 ст.292 Податкового Кодексу України, внаслідок чого позивачу було донараховано єдиний податок у розмірі 750 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 187,5 грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0001641702 від 26.06.2014 року підлягає скасуванню в частині грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у загальній сумі 322,50 грн., з яких за основним платежем на суму 258,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64,50 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0001651702 від 26.06.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні бухгалтерські документи і облікові документи можуть бути складені на паперових чи машинних носіях і повинні мати наступні реквізити: назва документа (форма); дата і місце складання: назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст і обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Тобто, з аналізу положень ст. 44 ПК України вбачається, що на платника податків законодавством покладається саме обов'язок щодо належного забезпечення зберігання ним переліку документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті (первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів) передбачений законом строк - не менше 1095 днів, який обчислюється: з дня подання платником податків до податкового органу податкової звітності, для складення якої і використовуються зазначені документи, а у разі неподання такої звітності - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Проте, всупереч положенням вказаної статті, позивачем не дотримано обов'язку щодо зберігання протягом встановленого законом строку первинних документів, якими зафіксовано факти здійснення позивачем господарських операцій за перевірямий період (зокрема щодо обсягу та видів продуктів нафтопереробки), про що свідчить наявні в матеріалах справи копії листів ФОП ОСОБА_2 на адресу податкового органу (а.с. 18, 18 зворот).

Згідно п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладання штрафу у розмірі 510 гривень.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн. за порушення п. 44.1. ст.44 Податкового кодексу України.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними висновків, викладених в акті перевірки Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області стосовно ФОП ОСОБА_2 за № 2002/20-38-17-02-09/1944015887 від 06.06.2014 р., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки та його висновки не мають юридичного характеру, оскільки безпосередньо не впливають на права та обов'язки платника податків, не містять обов'язкового для нього припису, а наслідки для платника податків за результатом перевірки може тягнути податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків акту перевірки. Податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії - рішенням, дію якого поширено на конкретну особі, і яке є актом одноразового застосування норми права шляхом покладення на вказану особу обов'язку сплати певних податкових зобов'язань. Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є позовна вимога про скасування податкових повідомлень-рішень, тому приходить до висновку, що у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ФОП ОСОБА_2 до Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання висновків акту неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягає частковому задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2014р. по справі № 820/12717/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Мельнікова Л.В. Донець Л.О.