Постанова № 41558741, 19.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року 810/5983/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2014 року № 0016851502, № 0017001502 та №0016841502.

Позовні вимоги ТОВ "Дельта-2010" обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки обставини та факти не відповідають дійсності, позивач мав всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, збільшення суми бюджетного відшкодування та збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з контрагентами ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ", що підтверджується первинною документацією, зокрема, належним чином оформленими видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, тощо. Господарські операції ТОВ "Дельта-2010" та ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" реально існували та оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач позовну заяву не визнав, надав суду письмові заперечення, зазначив, що посадові особи податкового органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли в межах та на підставі діючого законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 01.04.2010 року та перебуває на податковому обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дельта-2010" щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість і зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2014 року, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області складено акт перевірки від 19.09.2014 року № 589/10-06-15-02-09/36998136.

Перевіркою встановлено та у висновках Акта перевірки зафіксовано порушення з боку ТОВ "Дельта-2010" вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

На підставі висновків Акту перевірки Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 08.10.2014 року № 0016851502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ "Дельта-2010" з податку на додану вартість на 1073858,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 536329,00 грн.;

- від 08.10.2014 року № 0016841502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ "Дельта-2010" на 1143357,00 грн.;

- від 08.10.2014 року № 0017001502, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Дельта-2010" з податку на додану вартість на 907206,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 543603,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2014 року № 0016851502, № 0017001502 та №0016841502.

Як вбачається з акту перевірки, вказані відповідачем порушення податкового законодавства пов'язані з придбанням позивачем у ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" товарно-матеріальних цінностей.

Так, на думку посадової особи Відповідача, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому операції з даними підприємствами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Крім того, по ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" внесені записи до Єдиного державного реєстру про відсутність за місцезнаходженням.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, відповідач вважає, що позивачем порушено податкове законодавство.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами укладено ряд договорів поставки олії соняшникової нерафінованої, зокрема:

1) від 12.05.2014 року з ПП "Довіра Сервіс" № 12/05, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується: додатками до договору, актами прийому-передачі товару, податковими та видатковими накладними, сертифікатом відповідності.

2) від 18.05.2014 року з ТОВ "Мірошник" № 09/14, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується: додатками до договору, актами прийому-передачі товару, податковими та видатковими накладними, сертифікатом відповідності.

3) від 28.05.2014 року з ПП "Оптовик 24" № 2805, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується: додатками до договору, актами прийому-передачі товару, податковими та видатковими накладними, сертифікатом відповідності.

4) від 06.05.2014 року з ПП "МНТ" № 06/055, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність позивача олію, а позивач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджується: додатками до договору, актами прийому-передачі товару, податковими та видатковими накладними, сертифікатом відповідності.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" було зареєстровано як юридичну особу та було платником податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту коштів, за сплачених за господарськими операціями з ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ".

Факт постачання товарно-матеріальних цінностей підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" , а також судових рішень щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством, недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - додатками до договору, актами прийому-передачі товару, податковими та видатковими накладними, сертифікатом відповідності.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що контрагенти позивача - ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Відповідно до ст. 244.2 КАС України рішення Верховного суду України прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Компанія - заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в Акті перевірки 19.09.2014 року № 589/10-06-15-02-09/36998136, суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинах, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" , про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Натомість, позивачем на підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" надано суду: контракти, вантажно-митні декларації, SWIFT, що додатково спростовує твердження податкового органу про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товарів позивачу з боку його контрагентів ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.6 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктами 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ПП "Довіра Сервіс", ТОВ "Мірошник", ПП "Оптовик 24" та ПП "МНТ" , які засвідчують отримання товарів, у позивача виникло право на податковий кредит.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі електротоварів є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог " пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 08.10.2014 року № 0016851502, № 0017001502 та № 0016841502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.