Ухвала суду № 41558481, 26.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12539/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.,

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №64426552202 від 13.05.2014, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.05.2014 р. № 64426552202 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» (124 352,00 грн. за основним платежем та 31 088,00 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповність з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що що господарські операції з надання послуг та виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» за період 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25 Декларації з податку на додану вартість) за липень 2013 року на загальну суму 124 352,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 24.04.2014 р. № 361/26552202/37955491 та винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 р. № 64426552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 440,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 124 352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 31 088,00 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, 04.02.2014 р. Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення № 5998/10/26-15-10-06-15, яким податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 р. № 64426552202 залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, 04.08.2014 р. Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 876/6/99-99-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 р. № 64426552202 та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям відповідача, як суб'єкта владних повноважень, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки господарської діяльності ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» стали господарські взаємовідносини з ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ».

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, між ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» (Постачальник) та ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 71 від 01.07.2013 р., відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується продати та передати у власність Покупця металопрокат, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його згідно умов даного договору.

Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в Специфікаціях та/або видаткових накладних.

На підтвердження видаткових операцій за вказаним договором позивачем надано видаткові накладні.

На підтвердження нарахування ПДВ у зв'язку із постачанням робіт/послуг позивачем надано податкові накладні, виписані ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ».

На підтвердження оплати позивачем надано банківські виписки.

Крім того, між ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» (Постачальник) та ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» (Покупець) укладено договір № 72 від 01.07.2013 р., відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується надати Покупцю в межах території України послуги з організації та виконання перевезень автомобільним вантажним транспортом у міських та міжміських сполученнях за маршрутом, вказаним Покупцем, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується сплатити встановлену за послуги плату.

На підтвердження нарахування ПДВ позивачем у зв'язку із постачанням товарів/послуг позивачем надано суду податкову накладну від 31.07.2013 р. № 161.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 01.07.2013 р. № ОУ-0701/03, від 09.07.2013 р. № ОУ-0709/03, від 31.07.2013 р. № ОУ-0731/04.

На підтвердження оплати позивачем надано банківські виписки.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій зроблені з огляду на отриманий від ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 12.11.2013 р. № 448/26-5122-03/38328080 про не підтвердження правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по підприємству ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» за період діяльності з 01.03.2013 р. по 30.09.2013 р.

Зі змісту вказаного акту, згідно з інформацією отриманою від 31.10.2013 р. ГУ Міндоходів у м. Києві, вбачається, що в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 320120000000010 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, яке супроводжується ГОУ Міністерства доходів і зборів України, допитано засновника та особу, яка підписувала декларації по податку на додану вартість з березня 2013 р. ОСОБА_4, який пояснив, що керівних посад не займав, ніяких підприємств з метою здійснення господарської діяльності не реєстрував та доручень від свого імені нікому не виписував. Підприємство «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» йому не відомо, документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності не підписував.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою зроблено висновок, що операція по постачанню товарів (наданню) послуг постачальниками не спричинила реального настання правових наслідків , а отже - є нікчемною по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, вирішуючи дану справу, судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на факт порушення кримінальної справи, оскільки він не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що господарські операції за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» здійснювалось постачання труб, арматури, швелерів та іншого металопрокату на замовлення позивача, а також надавало послуги з перевезення вантажів.

Так, позивачем не надано суду специфікацій, які передбачені умовами договору № 71 від 01.07.2013 р. та свідчили б про домовленість сторін про найменування, одиницю вимірювання, загальну вартість замовленого товару та його ціну; доказів, які б свідчили про відвантаження, розвантаження товарів, а також перевезення; доказів наявності сертифікатів якості на кожну партію товару, що передбачено п. 3.2 договору № 71 від 01.07.2013 р.; доказів, які б свідчили про зберігання товару; доказів наявності складських приміщень; доказів наявності трудових ресурсів, відповідальних осіб за здійснення замовлення; доказів, які б свідчили про оприбуткування товару; доказів приймання-передачі товару.

З огляду на викладене, суд першої дійшов вірного висновку про відсутність реальності вчинення господарських операцій ТОВ «ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД» та ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» за період з 01.07.2013 р по 31.07.2013 р., наслідком податкового обліку є лише фактичний рух активів, а, отже, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Також, проаналізувавши взаємовідносини позивача та ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» за договором № 72 від 01.07.2013 р., колегією суддів встановлено, що документів, які підтверджують здійснення перевезень суду не надано, а з актів здачі-приймання робіт не можливо встановити кількість перевезеного вантажу, його пакування, умови та терміни перевезення, місце навантаження, розвантаження товару, якими силами та засобами здійснювалося навантаження, розвантаження товару, маршрут, інформацію про відповідальну особу за здійснення замовлення тощо.

Разом з тим, позивачем не надано документів, які б свідчили про оплату за надані транспортні послуги та обсяги поставленого товару, доказів оприбуткування товару.

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги банківські виписки, які, на думку позивача, підтверджуються рух активів, оскільки оплата згідно даних виписок здійснювалася за іншими договорами. Суд вважає, що надані позивачем листи вих. № 150813/4 від 15.08.2013 р., вих. № 160813/3 від 16.08.2013 р., вих. № 280813/1 від 28.082013 р., вих. № 020913/1 від 02.09.2013 р., вих. № 030913/1 від 03.09.2013 р., вих. № 130913/4 від 13.09.2013 р., вих. № 240913/3 від 24.09.2013 р., вих. № 270913/5 від 27.09.2013 р. про зміну призначення платежу не можуть бути належними доказами , які б свідчили, що оплата згідно банківських виписок проводилася саме на підставі договорів № 71 від 01.07.2013 р. та № 72 від 01.07.2013 р.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження сформованого податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «МК-ТЕХНОЛОДЖИ» первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів/послуг від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дає позивачу право на формування податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

Інші доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваній постанові.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві в даному випадку виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕР СТАЛЬ ЛТД" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.11.2014 року

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.Й. Петрик

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.